1. Берестейський мирний договір.

9 грудня 1917 р. у Брест-Литовському розпочалося перше засідання мирної конференції між Радянською Росією та країн Четвертного союзу за участю до 400 представників країн-учасниць.

Центральна рада орієнтувалася на країни Антанти, проте військова загроза з боку Радянської Росії швидко зростала. Тому уряд УНР звернувся з нотою до Німеччини та її союзників про те, що УНР не визнає права Раднаркому Росії виступати на мирних переговорах від імені України.

Німеччина та її союзники запросили делегацію УНР на мирні переговори до Брест-Литовська.

19 Грудня 1918 р. Делегація унр прибула для участі в переговорах в складі: с. Голубовича, м. Левитського, о. Севрюка.

9 (22) січня 1918 р. ЦР прийняла – IV універсал, яким проголосила незалежність України. Німеччина та її союзники привітали це рішення.

27 січня (9 лютого) 1918 р. між УНР та Німеччиною та її союзниками підписано мирний договір.

Умови договору:

Німеччина та її союзники:

1. Надавали УНР військову допомогу.

2. УНР визнавалася незалежною державою, союзною Німеччині.

3. Визначалися чіткі кордони України.

4. Допомогали уряду УНР очистити Україну від більшовицьких військ.

5. Надати Україні в обмін на постачання продовольства с/г машини, вугілля та сіль.

6. УНР:

7. Постачання Німеччині та її союзникам 60 млн. пудів хліба та 2 млн. 750 тис. пудів худоби живою вагою.

8. УНР зобов’язалася розмістити на Україні німецькі війська.

9. Поставити в Німеччину картоплю, сало, цукор.

Берестейський мирний договір – поклав початок міжнародному визнанню України, як незалежної держави. Україну визнали Німеччина та її союзники. Тепер доля України була пов”язана з долею Німеччини у війні.

2. Відновлення влади Центральної ради над Україною. Гетьманський переворот.

У відозві уряду УНР «До всієї людності Української Народної Республіки» від 10 лютого 1918 р. зазначалося: «На Україну для допомоги українським козакам... йдуть дивізія українців — полонених, українські січові стрільці з Галичини та німецькі війська... Ці війська не мають ніяких ворожих нам намірів...».

18 лютого 1918 р. Згідно з домовленістю з УНР група німецьких армій «Київ» у складі 23 дивізій і кавалерійської бригади почала наступати на захоплену більшовиками територію України, а 24 лютого в Україну рушили австро-угорські війська. Загальна чисельність німецько-австро-угорських військ у травні 1918 р. перевищувала 450 тис. солдатів і офіцерів.

22 лютого 1918 р. Центральний виконавчий комітет рад України створив “Надзвичайний комітет оборони революції” та ввів на Україні військовий стан. Проте більшовицькі війська зведені в кілька “армій” відступали по всьому фронту.

2 березня 1918 р. в Київ вступили частини армії УНР. 3 березня 1918 р. до Києва увійшли німецькі війська.

Уряд УНР повернувся до Києва 7 березня 1918 р.

3 березня 1918 р. укладено Брест-Литовський мирний договір між Радянською Росією та та Німеччиною та її союзниками. Росія зобов’язалася визнати незалежність УНР.

В кінці квітня 1918 р. більшовицькі війська витиснені з України.

Гетьманський переворот.

ЦР – допустила кілька помилок.

1. Не виконала перед Німеччиною свої зобов’язання по посточанню продовольства.

2. Не змогла налагодити роботу органів влади на місцях.

25 квітня 1918 р. німецьке командування створило військово-польові суди для українських громадаян, які відмовлялися засівати поля.

Через падіння авторитету ЦР частина українських офіцерів та діячів Партії хліборобів вирішили встановити в Україні монархічну форму правління і розпочали переговори з німецьким командуванням, яке теж бажало встановлення на Україні військового порядку.

29 квітня 1918 р. – німецькі війська зайняли приміщєння ЦР, яка в цей час прийняла нарешті конституцію УНР та обрала президентом УНР М.С. Грушевського.

В той же день 29 квітня 1918 р. в приміщєнні Київського цирку З’їзд хліборобів проголосив гетьманом України генерала П. Скоропадського.

П. Скоропадський проголосив створення замість УНР – Української держави. На зразок офіційної назви Німецької держави. ЦР була розпущєна.

Уряд отримав назву: Ради Міністрів, яку очолив великий український поміщик Ф. Лизогуб.

Внутрішня політика гетьмана П. Скоропадського.

Заходи уряду П. Скоропадського	Позитив / негатив
1. Введена власна стабільна грошова одиниця - гривня	+
2. В промисловості відновлені дореволюційні закони, обмежена діяльність профспілок.	-
3. На селі відновлювалося поміщицьке землеволодіння, розділена селянами земля поверталася попереднім власникам	-
4. Створені нові військові частини: Запорізький корпус, Сердюцька дивізія, Сірожупанна дивізія, Галицький полк Січових стрільців	+
5. З частини колишнього Чорноморського флоту створено Український військовий флот.	+
6. 16 жовтня 1918 р. відновлено козацтво, як резерв армії в Чернігівській, Полтавській губерніях та на Слобожанщині.	+
7. Уряд отримав назву “Рада Міністрів”, який тепер складався зі старих чиновників, які працювали в органах влади, ще з дореволюційних часів.	-
8. Розпочата політика “українізації” освіти та культури	+
9. Створено Академію наук України, яку очолив академік Вернадський	+
10. Створено нову поліцію – “Державну варту”	+
11. Опора режиму Скоропадського – великі землевласники, промисловці, підприємці, буржуазія, колишні царські чиновники, російське офіцерство.	-
12. Опозиція режиму Скоропадського – українські соціалістичні партії, національна інтелігенція, профспілки та різні громадські організації. Поступово до гетьманської влади були ворожо налаштовані українські робітники та селяни.	-

Зовнішня політика П. Скоропадського.

1. Українську держави визнали Німеччина та її союзники, Швейцарія, Польща, Фінляндія, Скандинавські країни.	+
2. Почалися дипломатичні стосунку з Францією, Великобританією, Румунією.	+
3. Підтримував стосунки з російськими “білогвардійськими урядами”, які не визнавали незалежності України.	-