3.1.7. Рентабельність активів

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ АКТИВІВ – це показник рівня використання активів підприємства, компанії, який визначається відношенням отриманого прибутку до суми активів [27].

Рентабельність активів як відношення прибутку (до оподаткування) до середньорічної вартості активів підприємства показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. активів.

Для розрахунку береться величина прибутку (р.170 Ф№ 1) та величина активів підприємства (р.280 Ф№ 1 (гр.3+гр.4)х0,5). Окремі автори схильні використовувати величину чистого прибутку (р.220 Ф№ 2).

3.1.8. Рентабельність виготовленої продукції

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ – це показник, який характеризує економічну вигідність продукції і визначається відношенням прибутку від її реалізації до повних витрат (собівартості) на її виробництво та обіг (реалізацію) [27].

Рентабельність продукції як відношення валового прибутку від продажу до собівартості виготовленої продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства, показує, скільки отримано прибутку з 1 грн. понесених витрат.

Для розрахунку береться величина прибутку (р.050 Ф№ 2) та сума величин собівартості реалізованої продукції підприємства (р.040 Ф№ 2), адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (р.070, 080, 090 Ф№ 2). Окремі автори схильні використовувати величину чистого прибутку (р.220 Ф№ 2) у співвідношенні до чистого валового доходу (п. 3.1.1).

3.1.9. Капіталовіддача реалізованої продукції

КАПІТАЛОВІДДАЧА – це показник, який характеризує ефективність використання капітальних вкладень [2, 10]. Обчислюють як відношення приросту вартісного обсягу продукції (національного чи валового доходу), одержаного внаслідок освоєння капітальних вкладень [10].

КАПІТАЛОВІДДАЧА – це показник ефективності використання капіталу, який визначається відношенням обсягу виробленої за певний час продукції у грошовому вираженні до величини власного капіталу.

Для розрахунку береться величина чистого валового доходу (п. 3.1.1), яка співвідноситься з величиною власного капіталу (р.380 Ф№ 1 (гр.3+гр.4)х0,5).

3.1.10. Повна собівартість продукції (послуг). Структура собівартості

СОБІВАРТІСТЬ – це грошове вираження усіх витрат виробничого підприємства, пов’язаних з виготовленням і реалізацією продукції. Включає витрати на оплату праці, на відшкодування витрат (зношення) знарядь праці, які використовуються у виробничому процесі, вартість матеріальних і сировинних ресурсів, витрат на обслуговування виробництва, одержані кредитні ресурси, сплату податків, витрати на реалізацію продукції і рекламу [27].

СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ (С.п.) – це сума грошових витрат підприємства (фірми) на виробництво і збут продукції. С.п. – узагальнений показник, який характеризує ефективність виробництва. Від рівня С.п. залежить кінцевий показник діяльності підприємств – прибутковість. Тому важливими є постатейний аналіз системи показників, що формують С.п., і виявлення резервів економії – оптимального використання засобів і коштів. Зниження С.п. є основним джерелом зниження ціни товару – запорукою збільшення попиту населення, завоювання ринку і збільшення прибутку підприємств [27].

Калькуляція – це документ, призначений переважно для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни на продукцію [23].

Кошторис витрат – це повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами.

Основними елементами кошторису витрат є:

1. матеріальні витрати;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація;

5. інші операційні витрати.

Це групування є єдиним для всієї промисловості.

Відповідно до "Методичних рекомендацій щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості" (2001) у зазначені елементи кошторису входять такі види витрат (наведено у скороченому вигляді):