Формування штучних понять

Для дослідження здатності формування понять часто застосовується методика, розроблена Л. С. Виготським и Л. С. Сахаровим (1930). Методика ця вельми складна, і правильне виконання завдання обстежуваним свідчить про відсутність у нього інтелектуального зниження.

За даними Л. С. Виготського (1938), за допомогою цієї методики можна констатувати порушення функцій утворення понять не тільки при явних розладах мислення, але і у хворих, у яких поза експериментальною обстановкою важко відмітити порушення формального мислення.

Перед обстежуваним безладно розміщують набір стереометричних фігур, що відрізняються формою, кольором і величиною (мал. 6). На прихованій від нього нижній стороні цих фігур є умовні написи («биг», «цев», «гур», «лаг»). Довільно вибирається одна фігура, і той, що досліджує пояснює, що напис на ній (наприклад, «цев») абсолютно нічого не означає, умовна, але наявним в цьому наборі фігурам з аналогічним написом властива загальна ознака. Обстежуваний повинен встановити, які фігури входять до цієї групи, тобто визначити поняття «цев». Після цього обстежуваний відбирає декілька фігур і пояснює свою гіпотезу. Наприклад, він вважає, що до «цев» відносяться всі фігури того ж кольору. Тоді той, що досліджує перевертає одну з відібраних помилково фігур і показує напис — не дивлячись на те що вона того ж кольору, вона не «цев». Якщо обстежуваний відбирає ряд фігур, керуючись однаковою формою, той, що досліджує таким же чином показує йому помилковість цієї гіпотези. Таким чином, залишається одна можливість — визначити поняття «цев» залежно від розмірів, що представляється досить важким, оскільки розміри фігур характеризуються двома ознаками — площею підстави і висотою.

Результати досвіду оцінюються залежно від того, скільки ходів знадобилося обстежуваному для виконання завдання, наскільки логічні були його міркування при цьому, як сприймалася допомога того, що досліджує. При цьому дослідженні виявляються афектно-особові якості обстежуваного, що особливо виявляються в реакції на неуспіх.

Мал. 6. Набір фігур для методики формування штучних понять Методика Виготського — Сахарова декілька спрощена

А. Ф. Говоркової (1962). Мета цього спрощення — пристосування методики формування штучних понять до дитячого віку. Обстежуваному показують 16 вирізаних з картону фігур, що відрізняються формою (два види), кольором (червоні і зелені) і величиною (чотири варіанти) (мал. 7). На обороті цих фігур написані їх умовні позначення, наприклад «гацун». Одну з фігур «гацун» (наприклад № 5) дають обстежуваному і просять відібрати інші фігури цього розряду. Кожну відібрану фігуру обстежуваний перевертає і по напису на обороті переконується в правильності або помилковості свого вибору. Про результати дослідження судять по кількості ходів, що знадобилися обстежуваному для формування поняття. При дослідженні дітей цією методикою визначається їх здібність до цілеспрямованих і послідовних дій, уміння вести аналіз одночасно в декількох напрямах, відкидати непідкріплені ознаки. Ці особливості характеризують перебіг процесів узагальнення і відвернення у обстежуваних.

Мал. 7. Набір фігур для методики формування понять по А. Ф. Говоркової