Дослідження порушень мислення Методики для дослідження рівня і перебігу розумових процесів Складання картинок з клаптиків

Методика запропонована А. Н. Бернштейном (1911) для дослідження інтелектуального рівня.

Обстежуваному пропонують (у зростаючій складності) скласти 6 малюнків, що розрізають на частини. Перші 3 малюнки розрізають на 4 частини, а останні — на більшу кількість відрізків. Перший і четвертий малюнки однакові, але розрізають по-різному. Для повторних досліджень бажано мати декілька наборів, аналогічно підібраних. Відрізки малюнка даються досліджуваному без певного порядку, переверненими. Складатися вони повинні без зразка.

При виконанні завдання не тільки звертається увага на якийсь час і кінцевий результат, але і обов'язково повинні реєструватися особливості роботи обстежуваного. Так, правильне виконання завдання вимагає спочатку аналізу пред'явленого обстежуваному матеріалу, після чого вже послідовно, планомірно з окремих відрізків складається малюнок. Істотну роль при цьому грає виділення опорних сигнальних деталей малюнка. При інтелектуальній недостатності такий аналіз відсутній і хворі намагаються скласти малюнок, прикладаючи безладно один відрізок до іншого (за методом проб і помилок). Таке виконання завдання свідчить про відсутність у обстежуваного плану.

Характер роботи обстежуваного може свідчити і про порушення критичності мислення, коли неправильно покладені відрізки оставляются ним на місці, навіть не дивлячись на підказку гкпериментатора.

Розуміння розповідей

Це одна з методик психологічного дослідження. Результати дослідження свідчать про осмислення сюжету розповіді і про стан пам'яті обстежуваного.

Для дослідження застосовуються спеціально підібрані розповіді, частіше за весь повчальний характер, притчі. Спрямованість завдання в деякій мірі залежить від способу його проведення (Рубінштейн З. Я., 1962). Так, якщо читати текст розповіді обстежуваному, то цим полегшується сприйняття сенсу розповіді, але від обстежуваного вимагається значніше зосередження уваги. Якщо ж обстежуваний сам читає розповідь, він повторним читанням легко компенсує недостатність уваги.

Потім обстежуваному пропонують відтворити розповідь (усно або письмово). Звертається увага на характер викладу — словарний запас, можливу наявність парафазії, темп мови, особливості побудови фрази, лаконічність або, навпаки, надмірну усебічність.

Істотне значення має наступне: наскільки доступне обстежуваному приховане значення розповіді, чи зв'язує він його з навколишньою дійсністю, чи доступна йому гумористична сторона розповіді. Розуміння прихованого, переносного значення розповіді часто буває утруднено при інтелектуальній недостатності, хоча переказ при цьому дуже близький до заданого тексту.

Для проведення дослідження необхідно приготувати серію текстів, що відрізняються різним ступенем складності.

Можуть бути застосовані і тексти з пропущеними словами (методика Еббінгауза). Читаючи цей текст, досліджуваний повинен вставити бракуючі слова, погодившись із змістом розповіді і нерідко ознайомившись з подальшими фразами. При цьому можуть виявлятися порушення критичності мислення — слова вставляються випадково, іноді лише за асоціацією з близько розташованими до пропущених. Безглузді помилки хворого, які допускаються при цьому, іноді не виправляє і після зауваження експериментатора.