3. Гідродинамічні об’єкти та їх призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек.

Гідродинамічні аварії - це аварії на гідротехнічних спорудах, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Характерним для катастрофічного затоплення при руйнуванні гідроспоруд є значна швидкість поширення (до 25 км/год), висота (до 20 м) та ударна сила (до 10 тонн на см2) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всієї території.

Гідродинамічні аварії та пов'язані з ними НС переважно виникають внаслідок аварій на гідротехнічних спорудах при їх руйнуванні (прориві). За останні 60...70 років відбулося більше тисячі авари і великих гідротехнічних споруд. Причини їх різні, але найчастіше аварії відбу­ваються через руйнування підвалин, перевищення розрахункової максимальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через греблю.

Причини гідродинамічних аварій: природні явища або стихійні лиха (землетрусу, обвали, зсуви, зруйновані греблі паводковими водами, розмив ґрунтів, урагани й т.п.);, техногенні фактори (руйнування конструкцій спорудження, помилки в проектуванні й експлуатації, зношування й старіння встаткування, порушення режиму водозбору й ін.);ЧС воєнного часу: сучасні засоби поразки (ССП) і терористичні акти.

Наслідки гідротехнічних аварій: пошкодження та руйнування гідровузлів; загибель людей;утворення зони катастрофічного затоплення місцевості.

Найважчими наслідками супроводжуються гідродинамічні аварії, які спричиняють катастрофічні затоплення.

Зона катастрофічного затоплення – це частина зони затоплення в межах якої поширюється хвиля прориву, що викликає масові втрати людей, затоплення значної кількості населених пунктів, втрати с/г тварин, посівних площ, руйнування будинків і споруджень. У зоні катастрофічного затоплення можуть виявитися небезпечні виробничі об'єкти. Значні ділянки місцевості через 15-20 мін звичайно виявляються затопленими шаром води товщиною від 0,5 до 10 м і більше. Час, протягом якого території можуть перебувати під водою, коливається від декількох годин до декількох доби.

Основні уражаючи чинники катастрофічного затоплення:

• руйнівна хвиля прориву;

• водний потік;

• води, що затоплюють територію.

Хвиля прориву гідротехнічних споруд виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо, має наступні параметри фактору ураження:

• швидкість хвилі прориву;

• глибина хвилі прориву;

• температура води;

•час існування хвилі прориву.

Хвиля прориву утвориться в нижньому б'єфі в результаті прориву греблі й стрімкого падіння величезних мас води, що змітають усе на своєму шляху. Швидкість хвилі прориву 3 - 25 км/год (у горах до 100 км/ч); висота хвилі - 2 - 12 м.

Довготривалі наслідки гідродинамічних аварій пов'язані із залишко­вими факторами затоплення - наносами, забрудненням, змивом ґрунту.

4. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння. Етапи розвитку пожежі. Небезпечні для людини фактори пожежі. Вибух Класифікація об’єктів за їх пожежо- та вибухонебезпекою. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки.

Серед причин виникнення надзвичайних ситуацій особливе місце займають пожежі і вибухи протягом року у світі реєструється понад 5млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис осіб.90 % пожеж виникають з вини людини, 7-8% -від блискавок, 2-3% -з інших причин.

Під вибухом розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий інтервалом часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ із дуже високим тиском. Утворений газ із великою силою діє на навколишнє середовище, викликаючи його рух. Породжений хвилею тиск називається вибуховою хвилею. В міру віддалення від місця вибуху механічна дія вибухової хвилі слабшає.

Типовими прикладами вибухів є вибухи хімічних вибухових речовин. Вибухи можуть бути тепловими, за яких теплота, що виділилася, не встигає відводитися за межі вибухової речовини. Завдяки підвищенню температури розвивається процес хімічного розкладу, який самоприскорюється. Цей хімічний розклад називають тепловим вибухом.

Такий процес хімічного перетворення вибухової речовини, який утворюється ударною хвилею і супроводжується швидким виділенням енергії, називається детонацією.

Вибухи бувають: народно-господарські, воєнні, науково-дослідницькі тощо. Небезпеку становлять неконтрольовані вибухи.

Пожежа – це неконтрольоване горіння, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням. Пожежі завдають великої матеріальної шкоди, наприклад, у США близько 11 млрд. доларів на рік. Причини пожеж: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації, самозаймання речовин та матеріалів, розряди статичної електрики, грозові розряди, підпали.

Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф’яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).

Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.

Основною характеристикою, що характеризує руйнуючу дію пожежі, є температура, яка розвивається під час горіння. У житлових будинках та громадських будівлях температури всередині приміщень досягають 800–900 ⁰С, але розподіляються нерівномірно. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і в середньому складають 1200–1300 ⁰С.

Припинення горіння досягається дією на гарячі поверхні охолоджуючими засобами, що гасять вогонь, розбавленням гарячих речовин або повітря, яке надходить у зону горіння, негорючими парами або газами; створенням між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із засобів, що гасять вогонь. У якості основного засобу, що гасить вогонь, використовують воду. Крім води, використовуються хімічні та повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, порошки, водяну пару, інгібітори.

Засоби для гасіння вогню подають у вогнище пожежі за допомогою пожежної техніки стаціонарними установками гасіння пожежі, пожежними автомобілями, поїздами, кораблями, мотопомпами, вогнегасниками. Заходи з пожежної безпеки поділяються на пожежну профілактику та гасіння пожеж.