3)Національний інтереси. Геополітичні аспекти національної безпеки

Що ж таке національний інтерес? Які його сутність і системоутворюючі параметри? Як він співвідноситься з поняттям «державний інтерес»? Яка взаємозв'язок національного інтересу з національною безпекою? З цих та деяких пов'язаних з ними інших питань в останні роки розгорнулися досить жваві дискусії.

В умовах глобалізації політики виникає безліч питань. Що відбувається з національним інтересом в контексті висунення на передній план регіональних і колективних інтересів? Які перспективи національного інтересу при наявності тенденції до розмивання національно-державного суверенітету?

Природньо, національні інтереси розрізняються за своєю значимістю і впливу на міжнародній арені. За цією ознакою вони поділяються на життєво важливі, чи головні, і другорядні, постійні та змінні, довгострокові і короткострокові чи середні. (стратегічні)???

Концепція національної безпеки

Успіх зовнішньої політики держави залежить як від того, наскільки чітко сформульовані національні інтереси, так і від розуміння шляхів і засобів реалізації цих інтересів. Серед пріоритетних цілей держави на міжнародній арені, як уже зазначалося, на першому місці стоїть забезпечення безпеки країни або національної безпеки в усіх її формах і проявах. Проблема національної безпеки в міжнародно-політичній літературі викликає не менше суперечок і дискусій, ніж питання, пов'язані з національним інтересом. В нашій літературі, особливо публіцистичної, розрізняють безпеку особистості, громадську і державну.В цих рамках розрізняють також безпеку економічну, соціальну, політичну, екологічну, військову і т.д.

У широкому сенсі безпека - це забезпечення всім громадянам держави нормальних умов для самореалізації, захист їх життя, свободи і власності від посягань з боку окремої людини, організації або самої держави. Відходячи від всіх інших аспектів безпеки зупинимось на її геополітичному вимірі, де під безпекою розуміється насамперед фізичне виживання даної держави, захист і збереження її суверенітету і територіальної цілісності, здатність адекватно реагувати на будь-які реальні і потенційні зовнішні загрози.

Першим, хто більш-менш чітко сформулював концепцію національної безпеки, був У.Ліппман. «Нація, - писав він, - знаходиться в стані безпеки, коли їй не доводиться приносити в жертву свої законні інтереси з метою уникнути війни і коли вона в змозі захистити при необхідності ці інтереси шляхом війни».

Концепція національної безпеки, так само як зовнішньополітичні та геополітичні концепції, являє собою похідну від концепції національних інтересів, а в більш широкому сенсі від загального бачення громадян тієї чи іншої держави його місця і ролі в світовій спільноті. Концепція національної безпеки будується з урахуванням як зовнішніх загроз, що виходять ззовні і пов'язаних зі спробами поневолити або підпорядкувати держави.

Розрізняють загрози реальні та потенційні; глобальні, регіональні та локальні. Поняття безпеки включає наступні аспекти: здатність забезпечення фізичного існування, територіальної недоторканності і цілісності держави від зовнішніх і внутрішніх загроз; гарантії від зовнішнього втручання у внутрішні справи; запобігання потенційних і непередбачених загроз.

Національна безпека тісно пов'язана з безпекою самої суспільно-політичної системи даної країни. У процесі реалізації державою власних цілей вона має справу з іншими державами, які можуть або сприяти, або перешкоджати їх досягненню. Тому природньо, що концепція національної безпеки будується з урахуванням всіх геополітичних чинників, що впливають на шляхи, форми та засоби реалізації національних цілей.

Першорядне завдання концепції національної безпеки - це визначення та розробка пріоритетних напрямів, комплексу заходів і засобів запобігання насамперед крайніх форм зовнішньої і внутрішньої загроз - війни з іншими державами і громадянської війни.

Держава має в своєму розпорядженні різними засобами і шляхами реалізації цієї мети. Один з найочевидніших з них - застосування або загроза застосування насильства. Задовго до того, як Клаузевіц сформулював свій знаменитий афоризм, державні діячі діяли в дусі цього афоризму, вважаючи що війна є продовження політики іншими засобами. В основі міжнародної політики лежать конфлікти між народами і країнами. Відповідальність за реалізацію цих цілей покладалася головним чином на збройні сили. Концепція національної безпеки мала насамперед зовнішню спрямованість, і в цьому контексті головними її інструментами були зовнішньополітична стратегія, дипломатична практика, військово-політична платформа і її військово-силове забезпечення. Що стосується її внутрішньополітичної стратегії - боротьба з підривними елементами, розвідка.

У сучасних умовах одна з головних цілей світової спільноти - забезпечення і збереження міжнародної безпеки, створення умов, що виключають порушення загального миру або виникнення загрози безпеки народів в якій би то не було формі. У багатьох відносинах національна безпека стала похідною від міжнародної безпеки, безпеки усього світового співтовариства.

Вражаючі досягнення науково-технічної революції, особливо створення та розповсюдження ракетно-ядерної зброї масового знищення, змусили по-новому дивитися на корінні проблеми війни і миру, безпеки і міжнародного співробітництва.

У період біполярного світопорядку безпеку ототожнювали з балансом сил між двома протиборчими блоками. Головна мета контролю над озброєннями головним чином здійснювалось шляхом переговорів і створення атмосфери взаємної довіри і передбачуваності. Такий підхід лежав в основі досягнутих між двома наддержавами угод з припинення гонки озброєнь, а також здійснення та врегулювання інших локальних конфліктів.

В умовах, коли національні інтереси формулювалися виходячи з імперативів захисту державної території, населення і природних ресурсів, військова сила виступала в якості найважливішого атрибуту влади і могутності держави. У сучасних умовах національна безпека залежить не тільки від потужності і боєздатності збройних сил, але й від цілого ряду інших факторів - економічної могутності, конкурентоспроможної промисловості, якості системи освіти, добробуту громадян та ін..

Серед джерел реальної загрози для безпеки більшості: тероризм, розповсюдження зброї масового знищення, міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, деградацію навколишнього середовища, уповільнення або зупинка економічного зростання контрабанда, незаконна міграція, забруднення навколишнього середовища, дефіцит продовольства, чисельність населення, енергоресурси володіючи енергоресурсама держава може впливати на політичний процес окремих країн та регіонів.

Важливою складовою частиною національно-державної безпеки є економічна безпека. Від неї залежать дотримання і реалізація внутрішніх та зовнішніх державних інтересів, життєздатність і ефективність внутрішньо-і зовнішньополітичної стратегії. Тому не випадково, що в багатьох країнах в компетенцію органів, що займаються проблемами державної безпеки, наприклад Ради національної безпеки США та Ради безпеки Російської Федерації, віднесені не тільки питання суто військової політики, розвідки і т.д. але і питання, що стосуються економіки, екології, технології, охорони здоров'я, освіти та ін.

Загрози стали носити глобальний характер. Захист кордонів більше не є виключно справою військових. Найчастіше діяльність окремих країн, корпорацій або навіть окремо взятої людини може мати наслідки всепланетарного масштабу. Наприклад, знищення тропічних лісів, впровадження комп'ютерного вірусу, який здатний порушити функціонування усієї світової комп'ютерної мережі незважаючи на національні кордони.

У світлі цих обставин все більше значення отримує стратегія колективної безпеки. Ця стратегія передбачає створення системи, в якій кажна держава згодна з тим, що його безпека є справою всіх, і приєднується

до колективних дій з ліквідування агресії.