4.4.2.Туристичний маршрут Краснокутщини. Туристичний маршрут «Перлини Краснокутщини» (розроблено автором)
Маршрут: м. Харків – с. Володимирівка – с. Основинці – смт Краснокутськ – с. Пархомівка – с. Городне – м. Харків.
Вид екскурсії – автобусно-пішохідна.
Тривалість – 10 год.
Протяжність – 240 км.
О 7.30 збір групи туристів в м. Харків, посадка в автобус. Виїзд о 8 год. Прямування до с. Володимирівка (1 год. 30 хв.). На березі р. Мерчик зведена садиба, та розкинувся Наталіївський парк. Це місце для туристів більш відоме як «Наталіївка». Зупинки із супутнім екскурсійним текстом проводяться біля головних воріт садиби (рис. 4.8), самого садибного будинку, флігелів, водонапірної башти (рис. 4.9) та Спасо-Преображенської церкви (рис. 4.10). Пропонується прогулянка серед вікової діброви, після чого група прямує до автобуса (1 год.).
Рис. 4.8. Головні ворота Рис. 4.9. Водонапірна башта Рис. 4.10. Церква
О 10.30 виїзд із с. Володимирівка до с. Основинці (30 хв.). Тут розташований центральний вхід до Краснокутського дендропарку. Екскурсовод ознайомлює туристів з історією заснування дендропарку, з основними його композиційними рішеннями на сьогоднішній день. Основними об’єктами показу та розповіді є: «острів Кохання» (рис. 4.11), дерево гінгко більбао, могила І.Н. Каразіна, дерев’яні скульптури, хатинка Баби-Яги (рис. 4.12), кам’яні баби, підземні ходи та «алея Кохання» – головна алея дендропарку (рис. 4.13). По закінченню екскурсії пропонується вільний час – 20 хв. для подальшого індивідуального ознайомлення туристів з парком. Після цього група сідає в автобус (2 год.).
Рис. 4.11. Острів Кохання Рис. 4.12. Хатинка Баби-Яги Рис. 4.13. Алея Кохання
О 13.00 автобус прямує з с. Основинці до смт Краснокутськ (5 хв.). Не зупиняючи автобус, екскурсовод звертає увагу екскурсантів на Михайло-Архангельську церкву (рис. 4.14), розповідає про її історію та особливості. При прибутті до смт Краснокутск туристів усно ознайомлюють з історією селища, його розташуванням та географічними особливостями. Окрім цього надається інформація щодо розташування декількох кафе, магазинів та сувенірних лавок. Екскурсантам дається 1 год. вільного часу, за яку вони можуть відпочити, пообідати, придбати сувеніри, а також самостійно ознайомитись з визначними пам’ятками та цікавими місцями селища. Пропонується пройтись по центральній частині вул. ім. Леніна та відвідати братську могилу Радянських воїнів (рис. 4.15, 4.16).
Рис. 4.14. Церква Рис. 4.15. Братська могила Рис. 4.16. Скульптура на могилі
О 14.00 відбувається посадка екскурсійної групи до автобусу у назначеному місці. Автобус з смт Краснокутськ прямує до Пархомівського історико-художнього музею (рис. 4.17), що розташований у с. Пархомівка (20 хв.). У музеї екскурсію проводить спеціалізований музейний екскурсовод. Вона триває 1 год. Колекція музею нараховує близько трьох тисяч експонатів основного фонду і складається з унікальних творів живопису (рис. 4.18), графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, цінних матеріалів археології (рис. 4.19) та етнографії.
Рис. 4.17. Будівля музею Рис. 4.18. Робота К. Малевича Рис. 4.19. Копія Ніфертіті
О 15.30 здійснюється посадка в автобус з подальшим вирушенням до с. Городне (30 хв.). Неподалік від села на березі р. Мерла розташовані так звані «Співочі тераси» (рис. 4.20, 4.21). Щорічно тут проводяться різноманітні фестивалі, найвідоміший з яких – етнофестиваль «Співочі тераси» (рис. 4.22). Екскурсовод розповідає про історію цього місця, його призначення та звертає увагу на унікальні акустичні властивості (30 хв.).
Рис. 4.20. Вигляд спереду Рис. 4.21. Вигляд зверху Рис. 4.22. Етнофестиваль
О 16.30 після посадки екскурсантів до автобусу, він вирушає до м. Харків (1 год. 30 хв.). Прибуття до Харкова – о 18 год.
4.4.3.Проблеми та перспективи розвитку туризму та рекреації. Головними проблемами розвитку туристсько-рекреаційної діяльності досліджуваному районі є: вандалізм, бюрократія, відсутність фінансової підтримки з боку держави, а також відсутність меценатів та приватних спонсорів. Дані проблеми тісно переплітаються між собою та витікають одна з одної.
Вандалізм. Одна з проблем, пов’язаних з соціальною сферою та культурою місцевих жителів. У Краснокутському дендропарку не так давно могили засновника Івана Назаровича та його сина Івана Івановича Каразіних прикрашали скульптурні надгробки, що уявляли собою шедеври мистецької думки, були неодмінним нагадуванням про цю видатну сім’ю, яка зробила великий внесок у заснування та розвиток дендропарку. Місцеві жителі порозкрадали ці надгробки та здали їх на кольоровий метал (навіть враховуючи те, що металу на них була тонесенька плівка зверху) [14].
Декілька разів Пархомівський історико-художній музей піддавався нападам грабіжників. Деяким удалося винести з музею дорогоцінні роботи відомих художників, які не знайдені й досі [1].
Бюрократія. Краснокутський дендропарк не поступається за своєю красою, функціональністю та значенням усім відомому національному парку «Софіївка» (м. Умань). Уже більше 7 років дендропарк претендує на статус природного парку національного значення. Оскільки при отриманні такого статусу не було б проблем з його фінансуванням, що так необхідно для подальшого його існування та розвитку [8].
Вже давно Краснокутська районна рада подала прохання до Харківської обласної ради про надання могилам сім’ї Каразіних статусу культурно-історичних пам’яток. Головними перешкодами виявилися безкінечна черга даного питання при розгляді усіх прохань по області, а також паперова тяганина. Не менш важливим виявилася відсутність у райради відповідних коштів, але це питання потребує окремого розгляду [14].
Відсутність фінансової підтримки з боку держави. Мабуть, одна з найголовніших проблем розвитку туризму та рекреації у районі. Наприклад, для забезпечення функціонування Краснокутського дендропарку, який знаходить на державному контролі, у штат виділяється усього 3 робочих місця (без екскурсоводів). Тому у національному парку немає ані сторожа, ані охоронника, що, так би мовити, не дозволено по штату. Саме за відсутності сторожа й відбуваються акти вандалізму. З-за малої кількості робітників дуже рідко проводиться обрізка саду, внаслідок чого він все більше заростає дикорослими та малоцінними деревами та кущами, витісняючи собою рідкісні рослини та екзоти що є головними «експонатами» парку. А це, у свою чергу, зменшує його цінність та туристичну привабливість [12,14].
Відсутність фінансування негативно позначається й на історичні стороні розвитку туризму на Краснокутщині. Справа в тому, що не існують різні думки з приводу того, хто і коли насправді заснував цей дендропарк. Деякі дослідники знайшли докази про закладення парку не Іваном, а Василем Назаровичем Каразіним (засновником Харківського національного університету). До того ж називається різна цифра – рік заснування – яка теж підтверджується різними історичними джерелами. Але переробляти наново усю історію Краснокутщини невигідно для держави, оскільки потребує значних коштів [12].
Багато з досвідчених учених вважають, що підземні ходи, розташовані на місці зруйнованого Петропавлівського чоловічого монастиря на своєю архітектурою та призначенням можуть викликати значний інтерес у туристів. У туристичному відношенні дані ходи можуть бути «перлиною», яка не поступиться на кількістю відвідувачів навіть Києво-Печерській Лаврі. Справа у тому, що після розграбування цегли у ходах, вони частково зруйнувались, більшість ходів було завалено. Нині серед місцевих жителів ходять легенди про існування підземної церкви, яка (при реальному існуванні) може бути своєрідною «ізюминкою» Краснокутського дендропарку, а також стати окремим туристичним маршрутом. Проблемою є те, що працівники парку по закону не мають права самостійно розвідувати ходи, убирати завали. Цією справою у межах Харківської області має право займатися тільки «Харківметрострой». Але кошти на цю перспективну для туризму справу не виділяються [9].
Немалі кошти необхідні для того, щоб привести Наталіївський парк та Свято-Преображенську церкву у початковий вигляд. При здійсненні робіт з реконструкції, Наталіївський парк стане приваблювати більшу кількість відвідувачів [6].
Така ж сама ситуація зі «Співочими терасами», які також неодмінно потребують значної реконструкції. Головною особливістю є унікальна акустика цього архітектурного ансамблю, яка потребує відновлення своїх властивостей у першу чергу [6].
Відсутність меценатів та приватних спонсорів. Ще досі не знайшлося на Краснокутщині таких видатних благодійників, як Харитоненки. Саме вони зробили цей край привабливим сьогодні для екскурсантів. За ті часи, коли землі нинішнього району належали цій сім’ї (яких, до речі, вважають «самородками з народу»), край отримав у свою історичну та культурну спадщину Наталіївську садибу, Спасо-Преображенський храм, «Співочі тераси» та цукровий завод, який функціонує й досі. На жаль, у наш час немає спонсорів, готових віддати власні кошти на відновлення та реконструкцію існуючих туристсько-рекреаційних об’єктів на території району [15].
На основі дослідження та аналізу вищеописаних проблем, автором пропонуються наступні перспективи розвитку туризму та рекреації в Краснокутському районі:
проводження еколого-освітньої роботи з молоддю, прищеплення патріотичного настрою та поваги до рідного краю;
впровадження заходів збереження природного багатства та розвитку зеленого туризму;
розробка детального атласу ренесансу видатних місць Краснокутщини;
заохочення спонсорів до вкладу коштів у реконструкцію уже існуючих пам’яток та створення нових;
проведення переговорів на обласному та державному рівнях щодо виділення коштів на підтримку та подальше функціонування привабливих для туристів об’єктів;
проведення переговорів щодо передачі історико-культурних пам’яток району у приватну власність з метою раціонального відновлення та комерційного використання;
створення конкурентоспроможної реклами туристсько-рекреаційних об’єктів району, як одних з найдивовижніших пам’яток не тільки в Україні, а й у світі;
введення у програми, що на державному забезпеченні, екскурсій по цікавим місцям Краснокутщини на іноземних мовах (лише одиниці приватних осіб здатні провести такі екскурсії, що не приносить значних доходів у державну казну);
проведення подальших переговорів на державному рівні щодо присвоєння Краснокутському дендропарку статус національного природного парку;
створення дослідницької групи для визначення справжнього засновника та дійсний рік заснування Краснокутського парку;
створення спеціального комітету з дослідження підземних ходів у дендропарку;
закриття туберкульозного санаторію «Володимирівський», що фактично знаходиться на території парку загальнодержавного значення «Наталіївський», реконструкція Наталіївської садиби до початкового вигляду;
реконструкція пам’ятки архітектури «Співочі тераси» до створення унікального у світовому масштабі туристсько-розважального комплексу, що може значно перевершити по красі та ефективності чеські «Співочі фонтани» у Карлових варах;
відкриття нових санаторіїв та баз відпочинку, оскільки Краснокутщина багата не тільки на туристичні ресурси, вона також славиться своєю природою та лікувальними властивостями мінеральних вод.
Перспективою розвитку природно-заповідного фонду Краснокутщини вбачається створення нових заповідних територій. Перелік територій, зарезервованих до наступного заповідання показаний у таблиці 5.