Тема 3: Страхові ризики та їх оцінка

План:

1. Поняття та основні характеристики ризику. Рівень ризику та розмір шкоди

2. Управління ризиком. Роль ризик - менеджменту у виявленні, розпізнаванні та визначенні методів впливу на ризик

3. Оцінка ризику та визначення доцільності його страхування. Критерії визначення ціни страхування

4. Структура та основи розрахунку страхових тарифів

1. Поняття та основні характеристики ризику. Рівень ризику та розмір шкоди

Ризик – це невизначеність та непередбаченість. Стан невизначеності може виникнути в кожній ситуації суспільно-економічної діяльності, якщо попередньо неможливо виявити причину спадкового звязку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття.

Вимірювання невизначених величин найточніше здійснюється розрахунком показників ймовірності. Ймовірність враховує компоненти загальної оцінки:

1. Частоту настання події щодо місця або часу;

2. Величину збитку, тобто величину відємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

Отже, показник ризику це не лише ймовірність появи певної події, але й ймовірність настання негативного результату.

В залежності від наявності розрахункової бази ймовірності кількісних типів випадкових явищ розрізняють:

1. Ймовірність математична ( апріорна);

2. Ймовірність статистична ( апостеріорна);

3. Ймовірність експертна ( екстематична).

Прояв різноманітних ризиків в усіх сферах суспільного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування до них системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень.

Ризики класифікують в залежності від кількісного та якісного характеру, за елементами ризику, причинами виникнення ризику, носіями ризику, ймовірності настання випадкової події щодо місця та часу.

Ризики класифікують:

• За якісною оцінкою – природні та антропогенні;

• За ризикогенністю обєктів – на майнові та особисті;

• За кількісною оцінкою ризики можуть утворювати певний ряд: безризикова область, мінімального ризику, підвищеного, критичного, недопустимого (катастрофічного). Кожна область має відповідні цифрові межі у %.

Перша область – 0%;

Друга – 0- 25%; третя – 25- 50%; четверта - 50 – 70%;

пята – 75 – 100%.

• За наслідком випадкових подій ризики ділять на чисті та спекулятивні.

Чисті – в свою чергу мають поділ:

1. Комерційні ( торгівельні, виробничі, майнові);

2. Природні

3. Екологічні

4. Політичні

5. Транспортні.

Спекулятивні ( фінансові) ризики мають наступний поділ:

1. Ризики, повязані з купівельною спроможністю грошей ( інфляційні та дефляційні, валютні, ліквідності);

2. Інвестиційні ( втраченої корисності, зниження прибутковості, прямих фінансових втрат).

Для чистих ризиків характерна відсутність збитків або збитки.

Для спекулятивних – прибуток; відсутність прибутку, збитки, відсутність збитків.

Саме через потенційну можливість отримання прибутку спекулятивні ризики, як правило, не підлягають страхуванню.

Розрізняють ще природні та антропогенні ризики. Природні ризики це ризики пов’язані з природними стихійними лихами (повені, урагани, градобій, посуха тощо). Антропогенні ризики – це ризики, які пов’язані з діяльністю людини. Інколи важко вказати, який саме ризик має місце природний чи антропогенний. Наприклад, розлив річок в Європі в 2002 році з одного боку це природний ризик, оскільки повінь відбулася через осадки більш ніж звичайні. З іншого боку це антропогенний ризик, оскільки на протязі всього протікання річок людина побудувала споруди, які заважають природному рухові води.