Страхування виробничих ризиків

Страхування виробничих ризиків дещо відрізняється від звичайного страхування майна підприємств і в практиці має два напрямки проведення:

страхування від втрат прибутку через вимушену зупинку у виробництві внаслідок виробничої аварії, перерв у постачанні, інших причин;

страхування ризиків пов’язаних з впровадженням у виробництво нової техніки і технологій.

Страхування від втрат прибутку виступає за своїм змістом як доповнення до основних та оборотних активів підприємства. До страхової відповідальності в разі непередбаченої зупинки виробництва можуть включатися втрати від простою зумовленого перервами в електро і газопостачанні, неподачею води, стисненого повітря тощо, причинами яких є аварії, які сталися не у страхувальника а у його постачальників та аварії на виробництві безпосередньо у страхувальника.

Особливістю страхування від простоїв у виробничому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості змушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової органі­зації, тобто період часу, на протязі якого діють її зобов'я­зання щодо відшкодування збитків від простою. У світовій практиці найбільш поширеним є встановлення такої відпо­відальності на період тривалістю до одного року.

У договорах страхування збитків від простою здебіль­шого передбачається й встановлення деякої межі, переви­щення якої зумовлює виникнення відповідальності страховика. Такою межею може бути використана франшиза в грошовому вираженні/широко застосовувана в практиці май­нового страхування, або період простою, при перевищенні якого страхувальник одержує право на відшкодування.

До збитку, що підлягає страховому відшкодуванню від простою, можуть входити такі елементи: витрати, здійснені за час зупинки виробництва, не одержаний внаслідок цього прибу­ток, додаткові затрати на ліквідацію наслідків страхового випадку. У зв'язку з тим, що другий складовий елемент вели­чини збитку, як правило, найбільш значний, можна вживати визначення страхування упущеного прибутку (доходу).

Саме через це договори страхування укладаються на умовах брутто-прибуток, який складається з нетто-прибутку (тобто прибутку в економічному сенсі цього слова) та постійних витрат.

Певні особливості є у страхуванні ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки та технологій, Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування, технологічних ліній тощо на випа­док загибелі, зупинення чи порушення їхнього ритму робо­ти. В цьому разі передбачається відшкодування прямих збитків, пов'язаних із страховими об'єктами. Другий напрям — це страхування від раптових несприятливих наслідків впро­вадження науково-технічних і технологічних новинок, від аварій та руйнування цих новинок. Йдеться про опосередко­вані збитки страхувальника, який змушений нести додат­кові втрати і не одержувати на протязі деякого часу заплано­ваний обсяг прибутку. За наведеними напрямами страхуван­ня може здійснюватись як окремо, так і в комплексі.

Страхування нової техніки та технологій стосується ри­зиків, пов'язаних з їх експлуатацією. До них відносяться:

конструкційні помилки у виготовленні техніки й розробці технології, підборі матеріалів, використанні їх; непередба­чене надходження на ринок більш конкурентоздатної або дешевої техніки чи технологій; не виявлені під час випро­бувань дефекти; неправильні показання вимірювальних, регулювальних або попереджувальних приладів, що призво­дить до зниження якості продукції, інших негативних 'наслідків; непередбачувані показники напруги й тиску, які викликають зупинку техніко-технологічного процесу; непро­фесійні дії в обслуговуванні устаткування, технологічних ліній, машин та механізмів. Можливе страхування й від інших ризиків, реалізація яких призводить до зруйнування, по­ломки активної частини основних активів і зупинення ви­робництва.

Як можна помітити, особливість даного страхування полягає у відшкодуванні збитків з вини окремих юридич­них або фізичних осіб.