Дослідження експериментальних і контрольної групи за критерієм Пірсона

Групи	Текс								Ттабл
	Функціональний стан	Емоційний комфорт	Самооцінка	Тривожність	Навчальна успішність	Спрямованість на здобуття знань	Соціальна взаємодія	Соціальна компетентність
Е1  Е2	1,54	0,23	0,25	0,31	0,14	1,02	0,27	2,41	6
Е1  Е3	1,08	0,27	0	0,50	0,91	1,00	0,54	0,47
Е1  Е4	0,54	1,40	0,42	0,34	0,43	1,21	1,14	2,64
Е1  К	0,48	0,05	0,10	0,14	0,43	1,40	0,17	0,04
Е2  Е3	0,07	0,63	0,20	0,65	0,77	0,15	1,07	1,38
Е2  Е4	3,12	1,45	1,25	0,35	0,18	3,58	2,64	0,07
Е2  К	0,40	0,35	0,08	0,03	0,24	0,04	0,1	2,81
Е3  Е4	2,71	2,58	0,35	1,48	1,75	3,18	0,20	1,79
Е3  К	0,15	0,08	0,08	0,46	0,18	0,15	0,62	0,6
Е4  К	1,83	1,86	0,70	0,30	0,83	4,18	1,84	3,14

Аналіз даних табл. 2.6 показав, що контрольна та всі експериментальні групи задовольняють умові невідмінності двох сукупностей Т_екс > Т_табл. Таким чином, за допомогою критерію Пірсона (критерію ²) було виявлено, що всі групи мають близькі вихідні дані.

Розглянемо здобуті результати констатувального експерименту (табл. 2.5, додатках С.1 – С.3) щоб з'ясувати певні тенденції адаптації (розподіл кількісних показників) та їх типовість (наявність аналогічних тенденцій у різних видах адаптованості).

Як видно з табл. 2.5, показники фізіологічної адаптованості характеризуються значною неоднорідністю, щодо тенденцій як розподілу старших підлітків за відповідними рівнями, так і їх прояву в різних групах. За всіма параметрами найменш представленим є високий рівень адаптованості. Переважна частина старших підлітків має певні проблеми з адаптації у фізіологічному аспекті, що зумовлюється низьким рівнем здоров’я через наявність соматичного захворювання. Так, за тестом САН (виявлення співвідношення таких показників, як самопочуття, активність, настрій) обстежені старші підлітки груп Е₁ та Е₂ мають незбалансовані показники високого та низького рівнів. У групі Е₃ однаково представлені високий та середній рівні, проте низький рівень дає четверта частина респондентів. В інших навчальних закладах картина не набагато краща. Виявлено, що більш-менш збалансований цей показник у контрольній групі К. Такий само розподіл характерний і за другим показником фізіологічної адаптованості – рівнем емоційного комфорту. Майже третина старших підлітків у всіх досліджуваних групах перебуває у несприятливій зоні (низький рівень). І хоча за цим показником розподіл дає якусь надію, робимо висновок, що третина учасників дослідження має недостатній рівень психологічної адаптованості.

Результати за показниками психологічної адаптованості не є сприятливішими. Очевидно, підтверджується залежність соматичної від психологічної сфер особистості. За показником самооцінки, на високому і середньому рівнях майже у всіх навчальних закладах перебувають близько 30 % старших підлітків. Найнесприятливіша ситуація спостерігається у навчальному закладі Е₁ (50% – низький рівень) та Е₄ (57,14% – низький рівень), дещо однорідні показники рівнів самооцінки на початок експерименту відзначено в контрольному навчальному закладі (30 % – високий, 30% – середній, 40% – низький рівень). Така сама тенденція спостерігається і за другим показником психологічної адаптованості – рівнем тривожності, оскільки існує певна залежність між рівнем тривожності і рівнем самооцінки особистості, що підтверджується здобутими даними. Слід додати, що в усіх досліджуваних навчальних закладах (Е-К) кількісні визначення другого показника більш-менш однорідні, але, за загальною оцінкою, понад 50 % респондентів мають низький рівень самооцінки, що є свідченням психологічної дезадаптованості.

Проте цього не можна сказати про показники дидактичної адаптованості, які є досить нерівномірними щодо розподілу як за рівнями адаптованості, так і між групами. За здобутими даними, у всіх навчальних закладах (Е-К), за показником навчальної успішності, високий рівень мають майже чверть респондентів, за винятком групи Е₄ (високий рівень представлено двома респондентами). У той час як суттєві труднощі в навчанні в новому середовищі ЗСШІ відчувають близько 40% старших підлітків (низький рівень адаптованості, за винятком групи Е₃), середній рівень дидактичної адаптованості спостерігається більш ніж у третини обстежених респондентів усіх груп, окрім груп Е₃ та К, де результати становлять 62,5 % та 50 % відповідно. Цікавими є дані щодо другого показника дидактичної адаптованості –спрямованості на здобуття знань. Тут має місце суттєва розбіжність здобутих результатів у порівнянні із попереднім показником. Так, лише незначна кількість старших підлітків має високий рівень спрямованості на здобуття знань (кількісний виразник становить 20 % в контрольній групі та трохи більше 18 % в експериментальних закладах). Високий рівень цього показника у групі Е₄ взагалі не представлений. Середній рівень коливається в межах від 30 до 60 %, низький рівень спрямованості на здобуття знань аналогічний. У групі Е₄ він становить навіть понад 70 %.

Аналіз результатів соціально-педагогічної адаптованості старших підлітків всіх досліджуваних навчальних закладів також свідчить про несприятливий стан у цьому аспекті. За показником соціальної взаємодії маємо такі результати: у експериментальних групах Е₁, Е₂ і К високий рівень має третина респондентів, майже половина респондентів перебуває на середньому рівні соціальної взаємодії у всіх групах. Низький рівень посідає половина обстежених старших підлітків груп Е₃ та Е₄, в той час як решта складає трохи більше чверті (групи Е₁, Е₂ і К). Ще гірша ситуація з показником соціальної компетентності старших підлітків. У деяких групах майже відсутні (Е₂ і Е₄) чисельні виразники високого рівня. Середній та низький рівні, за винятком деяких коливань, становлять майже половину респондентів. Отже, робимо висновок, що старші підлітки у всіх досліджуваних групах перебувають у несприятливій ситуації щодо соціальної компетентності і потребують соціально-педагогічної допомоги.

Здобуті дані свідчать про нерівнозначний перебіг процесів адаптації як для окремих старших підлітків, так і для різних груп. Порівняльний аналіз розподілу респондентів за видами та рівнями адаптованості показує, що спостерігаються неоднорідні тенденції адаптованості підлітків-новачків у різних ЗСШІ. Це підтверджує правильність дослідження окремих соціально-педагогічних умов відповідно до виявлених проблем з адаптації в тому чи іншому навчальному закладі. Оскільки у групі Е₄ констатовано найнижчі результати за всіма видами адаптованості, також робимо висновок про правильність обраної групи для дослідження сукупності соціально-педагогічних умов. У всіх групах (Е-К), які брали участь у дослідженні, спостерігається майже однаковий розподіл респондентів за рівнями адаптованості: щодо фізіологічної та психологічної адаптованості, який характеризується нерівномірністю у різних групах; щодо дидактичної адаптованості, то у всіх навчальних закладах відзначено перевагу середнього рівня. Узагальнені результати соціально-педагогічної адаптованості у всіх навчальних закладах констатують перевагу низького рівня. Відносно сприятливими є показники емоційного комфорту і навчальної успішності. Так, більша частина респондентів усіх закладів перебуває на середньому рівні. Несприятлива ситуація спостерігається щодо соціально-педагогічної адаптованості: у ході вивчення соціальної взаємодії та соціальної компетентності новоприбулих підлітків отримано найнижчі результати. Отже, підбиваючи висновки, зауважимо, що адаптація в досліджуваного контингенту відносно сприятливо проходить за такими видами: фізіологічна та дидактична адаптованість. Значно важчою є робота з підвищення психологічної і соціально-педагогічної адаптованості. Саме за цими видами адаптованості старші підлітки ЗСШІ відчувають основні труднощі, якщо не брати до уваги окремі аспекти життєдіяльності того чи іншого інтернатного закладу. Здобуті дані свідчать про необхідність посиленої соціально-педагогічної роботи з новоприбулими підлітками, яка б враховувала, окрім загальних тенденцій та специфічних ознак, характерних для певного навчального закладу, ще й індивідуальні особливості процесу адаптації.

Таким чином, розроблено критерії та методику діагностики адаптації старших підлітків у ЗСШІ за такими видами адаптованості: фізіологічна, психологічна, дидактична і соціально-педагогічна. Представлено конкретні характеристики показників, їх формалізацію і розподіл за рівнями, а також розподіл відповідно до досліджуваних соціально-педагогічних умов. Порівняльний аналіз отриманих показників в різних групах під час проведення дослідження серед старших підлітків у різних ЗСШІ довів незначну неоднорідність тенденцій їх адаптації. З’ясовано, що більш-менш сприятлива ситуація щодо видів адаптованості спостерігається за показниками фізіологічної адаптованості (функціональний стан) та дидактичної адаптованості (навчальна успішність). Несприятливу ситуацію констатовано щодо показників психологічної адаптованості (самооцінка, тривожність) та соціально-педагогічної (соціальна взаємодія, соціальна компетентність) адаптованості. Здобуті результати є свідченням того, що обґрунтовані нами умови адаптації старших підлітків у середовищі ЗСШІ відбиваються у практиці роботи досліджених закладів. Отже, покращення стану адаптованості старших підлітків потребує запровадження у діяльність ЗСШІ визначених умов за допомогою спеціально розробленої технології, що й було здійснено нами у проведеному експерименті.

2.2. Технологія реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах.

Формувальний експеримент передбачав дослідну перевірку гіпотези, щодо успішності сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ за допомогою розробленої технології їх реалізації, аналіз проміжних результатів, корекцію експериментальних методик, видання та реалізацію науково-методичних матеріалів і рекомендацій для працівників ЗСШІ. Дослідну роботу було організовано відповідно до основних вимог проведення формувального експерименту в соціально-педагогічних дослідженнях (А. Капська, С. Харченко та інші вчені) [310; 347]. На основі аналізу їхніх праць, спеціальної науково-методичної літератури з проблем адаптації старших підлітків, вивчення досвіду організації такої адаптації в умовах санаторної школи-інтернату з метою перевірки сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ було розроблено технологію реалізації визначених умов [367] та відповідну їй комплексно-цільову програму (див. додаток Т). Під соціальною технологією розуміють сукупність знань про методи й засоби здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності, для досягнення певних змін у соціальному становищі і самопочутті клієнта [324, 5]. Поділяючи думку Т. Шамової, під комплексно-цільовою програмою будемо розуміти систему заходів для здійснення генеральної мети [372].

Експеримент тривав протягом 2001-2007 рр. та включав етапи розробленої технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ.

Підготовчий етап – підготовка адміністрації і МППП до впровадження обґрунтованої сукупності умов:

- інформаційний – розробка технології реалізації кожної з визначених умов та їх сукупності на основі самоаналізу та аналізу досвіду роботи МППП з адаптації старших підлітків у кожному з експериментальних закладів, створення на діагностичній основі науково-методичної системи підготовки МППП, пакета супровідних документів (додаток Т);

- освітній – проведення необхідних семінарів щодо ознайомлення МППП з розробленою технологією та підготовки працівників ЗСШІ до її реалізації [37] (додаток У).

Основний етап – безпосередньо формувальний експеримент та проміжний аналіз результатів дослідження:

- діагностичний підетап – комплексне вивчення індивідуальних особливостей підлітків для виявлення адаптованості і дослідження подальшого розвитку процесу адаптації;

- організаційний підетап – втілення у ЗСШІ розробленої програми реалізації спільної взаємодії всіх учасників експерименту згідно з розподілом експериментальних закладів відповідно до визначених умов;

- аналітичний підетап – первинна оцінка результатів реалізації певної умови чи сукупності умов (згідно з розподілом експериментальних закладів);

- корекційний підетап – внесення коректив у діяльність МППП щодо реалізації процесу адаптації старших підлітків у ЗСШІ згідно з визначеними умовами.

Підсумковий етап – комплексна оцінка змін адаптаційного процесу старших підлітків, що відбулися протягом реалізації соціально-педагогічних умов адаптації в експериментальних ЗСШІ.

Упродовж формувального експерименту у всіх експериментальних закладах робота з новоприбулими старшими підлітками організовувалася за розробленою автором технологією реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків до ЗСШІ та комплексно-цільовою програмою [367].

Експериментальне дослідження готувалося та проводилося безпосередньо дисертантом під час:

- читання лекцій і семінарсько-практичних занять постійно діючого семінару для МППП усіх експериментальних закладів «Адаптація старших підлітків до ЗСШІ» (за розробленою тематичною програмою, викладеною в додатку Т);

- спеціальних семінарів та педагогічної ради у ЗСШІ №13, присвячених обговоренню проблем та труднощів адаптації старших підлітків до інтернаті» [61; 62];

- практикумів з проблем адаптації для психологів та соціальних педагогів експериментальних ЗСШІ Харківської області [61];

- реалізації системи оздоровчо-виховних заходів у позаурочній роботі зі старшими підлітками (робота вихователя другої половини дня в учнів 7-8 класів ЗСШІ №13 (Е₄), керівництво гуртками «Я сама», «Ательє мод») [360; 364];

- уроків за різними формами і типами залежно від особливостей захворювання старших підлітків (як вчитель образотворчого мистецтва, праці ЗСШІ №13) [363; 366];

- організації круглих столів, індивідуальних та групових консультацій для батьків старших підлітків ЗСШІ №13 [329; 330; 361];

- читання спецсемінару «Проблеми, причини та шляхи подолання дезадаптації старших підлітків у ЗСШІ», лекцій «Система роботи МППП з організації адаптаційного процесу вихованців ЗСШІ» для керівників ЗСШІ на базі Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (як методист Центру практичної психології та соціальної роботи) [367];

- читання курсу лекцій «Особливості організації навчально-виховного процесу для хворих дітей», для викладачів, МППП, керівників спеціальних інтернатних закладів на базі інтернатного відділу Головного управління освіти і науки при Харківській обласній державній адміністрації;

- виступів на заняттях підвищення кваліфікації вчителів образотворчого мистецтва та трудового навчання шкіл-інтернатів Харківської області за темами: «Адаптація вихованця до нових умов засобами мистецтва», «Дидактичні особливості побудови уроку для хворих дітей»;

- авторських лекцій, семінарів із реалізації основних положень комплексно-цільової програми адаптації підлітків, які проводилися на серпневих методичних конференціях працівників інтернатних закладів Харківської області, методичних об’єднаннях МППП експериментальних закладів;

- виступів на конференціях, семінарах вчителів ЗОШ з лекціями щодо проблеми адаптації старших підлітків у навчально-виховних закладах;

- розробки та розповсюдження змісту науково-методичного посібника серед працівників ЗСШІ та вчителів ЗОШ [367];

- науково-методичного та консультативного керівництва роботою психологів, методистів, соціальних педагогів у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів №9 для дітей із захворюванням серцево-судинної системи (Е₂), у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №11 для дітей з психоневрологічними захворюваннями (Е₁), в Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів для дітей, хворих на цукровий діабет (Е₃);

- спостереження та аналізу процесу адаптації старших підлітків Лівадійської республіканської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату для дітей із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання (К).

Аналіз процесу адаптації старших підлітків до середовища загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів як соціально-педагогічного явища, вивчення його сутності, дослідження і розробки соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у середовищі загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів у рамках комплексно-цільової програми створено технологію реалізації кожної з теоретично обґрунтованих нами умов та всієї сукупності умов.

Аналіз педагогічної та соціально-педагогічної літератури з педагогічних та соціальних технологій [31; 109; 234; 291; 310; 324] дає змогу під технологією реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах розуміти сукупність медичних, психологічних і соціально-педагогічних прийомів і методів, які цілеспрямовано впливають на свідомість, поведінку і діяльність особистості в процесі її адаптації до середовища загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів. Розробляючи технологію, ми використовували обґрунтовану в науковій літературі структуру соціально-педагогічної технології (мета, завдання, очікуваний результат, зміст, засоби реалізації).

Мета технології полягає у створенні у ЗСШІ певних соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків, що забезпечують досягнення ними стану адаптованості, гармонізацію взаємодії особистості із внутрішнім і зовнішнім середовищем ЗСШІ.

Завдання технології:

1) діагностування індивідуальних медико-психолого-педагогічних особливостей новоприбулих підлітків;

2) забезпечення індивідуалізованого підходу до адаптації щодо подолання особистісних, шкільних та сімейних конфліктів старших підлітків, корекція їхнього спілкування та поведінки, подолання адаптаційних труднощів;

3) виявлення дезадаптованих старших підлітків, дослідження причин їх дезадаптації;

4) підготовка рекомендацій до адаптації старших підлітків і організація спільної взаємодії всіх учасників лікувально-педагогічного процесу;

5) надання системно-консультаційної допомоги у подоланні проблемної ситуації, що склалася з підлітком у період адаптації та запобігання явищу дезадаптованості;

6) створення у ЗСШІ внутрішнього середовища, насиченого сенсорними стимулами, через збагачення, гармонізацію, естетизацію сенсорного наповнення приміщення закладу та його території;

7) розширення можливостей середовища ЗСШІ щодо реалізації підлітком своєї активності в комунікативній сфері та сфері прояву фізичної активності;

8) насичення середовища ЗСШІ можливостями для адаптації підлітка через здійснення пізнавальної діяльності особистості шляхом впровадження у педагогічний процес ЗСШІ доцільних та різноманітних засобів навчання і самонавчання;

9) насичення середовища ЗСШІ можливостями для адаптації підлітка в естетичній сфері, можливостями для творчої діяльності особистості через створення та розвиток у ЗСШІ мережі дозвільних об’єднань;

10) передання (організація) старшим підліткам широкого досвіду суспільства через залучення їх до діяльності соціально-культурних, спортивних, освітніх та професійних установ і організацій;

11) надання допомоги батькам старших підлітків у створенні сприятливої атмосфери в родині та її близькому оточенні.

Очікуваний результат технології – досягнення певного стану адаптованості підлітка в інтернатному закладі через реалізацію однієї з розроблених умов чи їх сукупності.

Згідно з Положенням про загальноосвітній навчальний заклад та загальноосвітню санаторну школу-інтернат та відповідно до вимог і рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України, термін реалізації технології обмежується чотирма місяцями (вересень-грудень або з моменту прибуття старшого підлітка до інтернатного закладу) і припускає постійне технологічне вдосконалення у разі невідповідності положень технології конкретним соціально-педагогічним обставинам, або недостатньої ефективності способів її реалізації. Ця технологія є гнучкою – її форми, методи, завдання (за збереження мети) можуть змінюватися відповідно до нового етапу розвитку суспільства; динамічною – послідовність етапів може змінюватися залежно від стану адаптованості старшого підлітка; відкритою – може залучати нових суб’єктів внутрішнього і зовнішнього середовища. Зміст технології полягає у реалізації трьох обґрунтованих у комплексно-цільовій програмі адаптації старших підлітків у ЗСШІ етапів: підготовчого, основного та підсумкового.

1. Підготовчий етап проводився у всіх експериментальних закладах. Зміст даного етапу полягав у підготовці адміністрації , МППП до впровадження скупності соціально-педагогічних умов, збиранні та вивченні інформації про ситуацію адаптації, що склалася з кожним новоприбулим старшим підлітком. Зібрана інформація стосувалася не тільки особистості підлітка, а й охоплювала найближче його оточення (членів сім’ї, близьких родичів, друзів, людей, з якими він спілкувався у процесі навчання, дозвілля), соціальні інститути та служби, з якими мав зв’язки підліток. На цьому етапі на кожного старшого підлітка було заведено індивідуальну картку адаптації (додаток Ф), що дозволило об’єктивно відбити конкретну ситуацію адаптації кожного новоприбулого підлітка та визначити основні напрями соціально-педагогічної роботи щодо адаптації у ЗСШІ, спрогнозувати, змоделювати і обґрунтувати спільну діяльність МППП із встановлення імовірних потреб підлітка в адаптації та їх пріоритетності, з’ясування наявного медико-соціального та інтелектуально-психологічного статусу підлітка та його соціального середовища розвитку, підготовити МППП до впровадження розробленої технології реалізації умов у практику кожного інтернатного закладу.

Підготовчий етап передбачав:

1.1. Вивчення результатів самоаналізу роботи ЗСШІ щодо адаптації старших підлітків (аналіз планів, нормативно-правових та інструктивних документів, документів про освіту, методичних розробок, навчальних планів і програм, планів-конспектів уроків, сценаріїв виховних заходів, вивчення медико-психолого-педагогічного інструментарію дослідження процесу адаптації старших підлітків). У всіх експериментальних закладах застосовувалися такі форми і методи: аналіз документації, науково-методичної літератури, співбесіда із адміністрацією, МППП, анкетування.

1.2. Аналіз недоліків основних напрямів роботи ЗСШІ з адаптації старших підлітків та розробку на підставі цього рекомендацій до подальшого вдосконалення організації процесу адаптації, комплексно-цільової програми та інструментарію. Було використано такі форми, методи: робота творчих груп, круглий стіл, співбесіда, аналіз шкільної документації, розробка пропозицій, методичних рекомендацій.

1.3. Підготовку медико-педагогічного персоналу до впровадження технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ за допомогою таких заходів: проблемної організаційно-діяльнісної гри «Проблеми та причини дезадаптації старших підлітків до ЗСШІ» (див. додаток Ж), [367, 53-55]; опитування МППП щодо виявлення рівня підготовки до організації адаптації старших підлітків (див. додаток П); постійно діючого семінару-практикуму «Адаптація старших підлітків до середовища ЗСШІ» (див. додаток У); консультування [367, 44-58, 97-108]; семінару-практикуму «Соціально-педагогічне і психологічне забезпечення адаптації старших підлітків у ЗСШІ» [367, 58]; медико-педагогічного консиліуму «Здоров’я як основа захисно-пристосувальних властивостей організму»; круглого столу вихователів з досвіду виховної роботи з новачками та вчителів з проблем організації педагогічного процесу в ЗСШІ на початку навчального року.

1.4. Вивчення медичних, соціально-педагогічних і психолого-педагогічних особливостей старших підлітків та внесення їх в індивідуальну картку адаптації підлітка (див. додаток Ф), що передбачало:

• діагностику медичних і фізіологічних особливостей підлітка: а) рівня фізичного здоров’я (росту, маси тіла, зросто-масового індексу (відношення зросту до маси тіла), силового індексу (сила кисті), пульсу у спокої (АТ, мм рт.ст.), часу відновлення пульсу після 20 присідань) (див. додаток Ф), [234, 184-194], співвідношення самопочуття, активності та настрою (див. додаток К), функціонального стану здоров’я [367, 93-94]; б) наявності супутніх патологій (аналіз медичних карток за висновками експертів-фахівців); в) рівня емоційного комфорту (анкета «Мій настрій», [367, 60]);

• діагностику соціально-педагогічних особливостей підлітка: а) особистості підлітка та його соціальних зв’язків. Анкета «Я і мої друзі» [367, 63-65]; б) самооцінки: тест-опитувальник особистісної самооцінки [286, 33-34; 367, 64-65]; в) соціальної взаємодії. Методика вивчення соціальних мереж підлітка [234, 436; 367, 71-74]; г) соціальної компетентності підлітка. Анкета «Професійна орієнтація та соціальна компетентність» [379, 102-103], (див. додаток М);

• діагностику психолого-педагогічних особливостей підлітка: а) рівня тривожностію Тест шкільної тривожності [4, 23]; б) рівня спрямованості на здобуття знань (проведення первинного і контрольного зрізів за навчальними предметами, визначення усередненого балу з предметів гуманітарного і фізико-математичного циклів); в) діагностика рівня сформованості навчальної мотивації (див. додаток Л);

• діагностику знань, умінь, навичок адаптованості старших підлітків у вигляді вправ-ігор «Цілісна картина власної особистості» та ін. [12, 35-40].

1.5. Підбиття підсумків підготовчого етапу. Наприкінці етапу у всіх експериментальних ЗСШІ було зібрано інформацію, що дозволила в ході обговорення на педагогічних консиліумах скласти у МППП чітке уявлення про ситуацію, у якій опинився кожний новоприбулий чи дезадаптований старший підліток стосовно його адаптації у ЗСШІ та на цій основі розробити стратегію діяльності всіх суб’єктів адаптаційного процесу залежно від обґрунтованої умови чи комплексу умов, які реалізовувалися у тому чи іншому закладі.

Слід зазначити, що реалізація та результат підготовчого етапу мали свої особливості у кожному навчальному закладі. Так, МППП Е₁ в ході підготовки зосередили увагу на діагностиці індивідуальних особистісних проблем старших підлітків. На основі ретельно зібраної діагностичної інформації колектив закладу визначив цілі та завдання індивідуальної допомоги кожному старшому підлітку, методи і засоби, що доцільно застосовувати до особистості та її оточення для досягнення очікуваних результатів адаптації. МППП зауважив, що адаптаційний період у вихованців з психоневрологічними захворюваннями може тривати понад 4 місяці, залежно від характеру та стану їх захворювання. В зв’язку з цим вони запропонували застосовувати індивідуальний підхід до визначення терміну адаптації вихованців закладу.

Під час констатувального експерименту було виявлено високий рівень професійної кваліфікації МППП Е₂ (див. табл.. 2.1.) - 11 фахівців мають вищу категорію та звання методиста. Це позначилося на ході підготовчого етапу. Усі заходи підготовчого характеру проходили за їхньою активною участю на високому науково-методичному рівні. Всі суб’єкти адаптаційного процесу у Е₂ в період підготовки зосередили увагу на визначенні та вдосконаленні соціально-побутових і психолого-педагогічних чинників збагачення життєдіяльності старших підлітків. На цій основі на семінарах-практикумах, що проводилися у рамках постійно діючого семінару «Адаптація старших підлітків до ЗСШІ», вчителями-методистами Е₂ було накреслено стратегії забезпечення взаємодії старших підлітків у збагаченому середовищі ЗСШІ.

В процесі ознайомлення з комплексно-цільовою програмою МППП Е₃ відзначили недостатність матеріально-технічного забезпечення закладу для реалізації повного комплексу розроблених умов. Працівники ЗСШІ для дітей хворих, на цукровий діабет, підкреслили, що відсутність кімнати емоційно-психологічного розвантаження, басейну, господарчої ділянки, навчальних майстерень може негативно позначатися на процесі адаптації старших підлітків (додаток Н). У зв’язку з цим адміністрація та МППП ЗСШІ запропонували зосередити увагу на розширенні зв’язків інтернату із соціумом, налагодженні контактів з соціокультурними, спортивними, освітніми, професійними закладами та установами.

В Е₄, незважаючи на те, що адміністрація і психолог були критично налаштовані щодо будь-яких нововведень до діяльності закладу, МППП показали значний інтерес до проблем адаптації старших підлітків, а в самоаналізі досвіду роботи ЗСШІ виявили значну об’єктивність, що підтверджується експертною оцінкою (див. табл. 2.4). Це дозволило за максимального наближення до реальних умов ЗСШІ накреслити шляхи роботи з кожним новоприбулим учнем за всіма трьома умовами.

2. Основний етап проводився по-різному у різних ЗСШІ залежно від обґрунтованої умови чи комплексу умов, які реалізовувалися у тому чи іншому закладі. Загалом сутність його полягала в безпосередній реалізації соціально-педагогічних умов адаптації. Тому він був спрямований на: реалізацію запланованих заходів з адаптації старших підлітків в інтернатному закладі; надання практичної соціально-педагогічної допомоги підліткам в адаптації на основі діагностичної інформації; збагачення життєдіяльності старших підлітків у середовищі ЗСШІ, соціально-педагогічну робота з батьками, родичами, друзями вихованця; залучення до реалізації соціально-педагогічних умов адаптації різних установ і організацій (ЗМІ, загальноосвітні школи, що територіально розташовані поблизу ЗСШІ, профільні позашкільні заклади), а також спеціалістів (фахівців-медиків, громадсько-просвітницьких діячів, керівників гуртків тощо).

В усіх ЗСШІ основний етап складався з трьох підетапів: організаційного, аналітичного та корекційного, реалізація яких відрізнялася залежно від визначених умов.

Так, у експериментальному ЗСШІ (Е₁), визначеному для перевірки першої умови щодо індивідуалізованої соціально-педагогічної допомоги старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного персоналу і батьків, робота організовувалася таким чином:

2.1.1. Організаційний підетап мав на меті посередницьку діяльність між підлітками, батьками і медико-педагогічним персоналом, надання консультативної допомоги, організацію і проведення комплексу адаптаційних заходів. Серед проведених в експериментальному ЗСШІ (Е₁) заходів такі:

- соціально-психологічний тренінг розвитку самосвідомості старших підлітків, що проводився з метою формування у них навичок самосвідомості і саморозвитку, розвитку навичок рефлексії, актуалізації внутрішньої роботи щодо формування адекватної самооцінки, «Я-концепції», поліпшення суб’єктивного самопочуття і зміцнення психічного здоров’я [185];

- заняття групи вільного спілкування старших підлітків, педагогічного персоналу, батьків відбувалися для обговорення конкретних проблемних ситуацій, у яких перебував підліток у ЗСШІ, способів розв’язання складних ситуацій, що допомагають вирішувати аналогічні проблеми старших підлітків з адаптації, обміну думками. У ході занять були обговорені «секрети спілкування» батьків з дітьми, сформульовані методичні рекомендації до вдосконалення доброзичливих стосунків старших підлітків з батьками у період початкового перебування старших підлітків у ЗСШІ;

- диспут з підлітками, МПП і батьками «Чи потрібно зважати на потреби, можливості і інтереси підлітка?» проводився для формування у всіх учасників думки про вплив інтересів, можливостей та потреб підлітка на розвиток особистості підлітка. У ході диспуту батькам пропонувалося пригадати себе дітьми в тому віці, у якому перебувають їхні діти, і зафіксувати на папері свої підліткові потреби, інтереси. Водночас старші підлітки виконували аналогічне завдання, після чого записи порівнювалися і аналізувалися, визначалося, яких потреб було більше: духовних чи фізичних? Увага акцентувалася на тому, що не можна допустити, щоб фізичні потреби переважали над духовними. Наприкінці диспуту оголосили підсумок про те, що реалізація потреб, можливостей і інтересів старших підлітків лежить в основі розвитку підлітка, що й було відображенням поставленої мети. Диспут закінчився бурними оплесками учасникам, підтримкою посмішками і гарним настроєм усіх учасників;

- прес-конференція для батьків «Особливості адаптації в підлітковому віці», яка відбулася з метою надання батькам різноманітних знань стосовно особливостей підліткового віку, що відбиваються на перебігу адаптаційного періоду соматично ослаблених старших підлітків. Соціальний педагог Е₁ що був ведучим даного заходу, оголосив правила проведення зустрічі. Робота спочатку проводилась у чотирьох малих групах, де йшло обговорення з різних аспектів (психологічного, соціально-педагогічного, дидактичного та медичного) питання особливостей адаптації старших підлітків. Результати роботи малих груп було озвучено і зафіксовано на дошці. Підсумовування передбачало відбиття ступеня реалізації змістовних і організаційних моментів, досягнення мети. Увага зверталася на глибоке осмислення порушеного питання і його важливості при переведенні підлітка до ЗСШІ;

2.1.2. Аналітичний підетап проводився з метою аналізу і оцінки результатів соціально-педагогічної роботи, виявлення недоліків, розробки подальшої стратегії діяльності, вивчення пропозицій старших підлітків, їхніх батьків, МППП, надання методичних рекомендацій підліткам, їхнім батькам і МППП. Реалізація підетапу відбувалася у вигляді таких заходів:

- твір-роздум «Моє майбутнє». Результатом твору було осмислення підлітком своїх прагнень, усвідомлення напрямів самореалізації, допомога у самовизначенні щодо майбутніх планів і формулювання можливих шляхів досягнення поставлених цілей;

- бесіда з підлітками «Що б я змінив у собі». Обговорювалися такі питання: Які люди краще розуміють один одного? Чому інколи важко бути поступливою людиною? Як би я допоміг моєму кращому другові порозумітися з дівчиною. Після обговорення питань кожен учасник записував свої враження від бесіди, а також 5 речень відносно того, що б він змінив у собі, після чого соціальний педагог Е₁ пропонував підліткам дотримуватися своїх обіцянок самому собі. Підсумками бесіди був обмін враженнями і побажаннями досягнення позитивних особистісних змін учасників.

2.1.3. Корекційний підетап проводився з метою корекції соціально-педагогічної роботи на основі визначених недоліків, побажань старших підлітків, їхнім батьків і пропозицій МППП у вигляді таких заходів:

- дискусія «Підліток – Особистість» відбулася для формування у старших підлітків адекватної самооцінки, прагнення до власного зростання, розкриття власних позитивних якостей. Хід дискусії розгортався за таким сценарієм: оголошення теми, мети, очікуваних результатів заходу, після чого учасники об’єдналися в групи з 3-4 осіб, і протягом 7 хвилин представники від кожної групи висловлювали свої позиції з означеної теми. Інші учасники ставили виступаючим питання, які примушували їх захищати власну позицію. Представники кожної групи виконували функцію підтримки. Спостерігачі оцінювали виступи кожної групи, визначаючи найкращі та найцікавіші виступи. Соціальний педагог експериментального закладу Е₁ акцентував увагу на тому, наскільки важливо для розвитку особистості усвідомлення власної самоцінності, гідності, вміння відстоювати власні інтереси, захищати свою власну думку;

- тренінгові ігри-вправи («Соціально-психологічний тренінг розвитку самосвідомості старших підлітків [185]»), вправи «Чарівна рука», «Троянда та чотрополох», колаж «Хто Я?» та ін. проводилися для стимуляції процесу самоусвідомлення старшого підлітка;

- семінар-практикум «Реалізація індивідуального підходу до старших підлітків в ЗСШІ» в рамках постійно діючого семінару для МППП «Проблеми адаптації старших підлітків у ЗСШІ» (див. додаток У).

У експериментальному закладі (група Е₂), обраному для перевірки соціально-педагогічної умови «Сприяння взаємодії старших підлітків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення», реалізація основного етапу передбачала:

2.2.1. Організаційний підетап, який мав на меті створення збагаченого освітнього середовища в ЗСШІ, на основі модифікованих характеристик збагаченого освітнього середовища (див. п. 1.3, додаток В), що сприятиме адаптації старших підлітків, а також організацію і проведення адаптаційних заходів із підлітками, їхніми батьками і МППП.

• У Е₂ проводилися заходи для сенсорного збагачення приміщень ЗСШІ: акція «Затишок» у навчальному кабінеті, у ході якої в навчальній кімнаті створювалися умови, максимально наближені до домашніх; оформлення власних куточків за допомогою улюблених речей, елементів підліткової субкультури; конкурс на краще оформлення спальних кімнат (дівчата оцінювали оформлення спальних кімнат хлопців і навпаки); оформлення під керівництвом бібліотекаря тематичних виставок у бібліотеці, у процесі якого новоприбулі підлітки мали змогу ознайомитися із бібліотечним фондом ЗСШІ, новинками літератури, специфікою роботи бібліотекаря, функціонування бібліотечних фондів тощо; конкурс дизайну внутрішнього середовища з оформлення навчальних, побутових приміщень ЗСШІ, їдальні та медичного корпусу; оформлення куточку іменинника для привітання з днем народження; операція «Мій зелений дім» з оздоблення навчальних та житлових приміщень кімнатними рослинами і квітами; конкурс «Мистецтво екібане», для оформлення вестибюлю ЗСШІ;

- заходи, що проводилися для організації різних видів діяльності старших підлітків у ЗСШІ: заняття в психологічному, історичному, біологічному, правовому гуртках, спортивних секціях, театрі мод тощо;

- заходи, що проводилися з метою організації взаємодії в системі МППП –підліток, підліток–підліток: колективна творча справа, спільна розробка сценаріїв виховних заходів та їх реалізація; обмін думками «Розмови при свічах», що є різновидом занять групи вільного спілкування, але в більш неформальній, відвертішій атмосфері; години спілкування «Сюрпризи дружби», у ході яких підлітки мали можливість удосконалювати дружні стосунки, створити позитивний емоційний фон, згуртовуватися як колектив; круглий стіл «Загальнолюдські цінності», під час якого було здійснено обмін думками між підлітками і дорослими з питань правди, поваги один до одного, любові, доброти, щирості; музична вітальня, що мала на меті організацію спілкування старших підлітків за допомогою музики; тематичні виставки малюнків («Мій кращий друг», «Мій улюблений педагог» тощо); гімнастика (фізкультпауза); ситуативна гра «Сімейний портрет» для виявлення соціометрії дитячої ігрової групи, взаємин, які склалися у власній сім’ї. Хід гри: до сім’ї приходить фотограф, щоб зробити сімейний портрет. Він має призначити сімейні ролі всім членам групи і розмістити їх, розповідаючи про те, хто з ким дружить у цій сім’ї.

2.2.2. Аналітичний підетап мав на меті експертну оцінку результатів реалізації соціально-педагогічної умови «Сприяння взаємодії старших підлітків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення», аналіз відповідності створеного освітнього середовища визначеним критеріям, визначення характеру впливу збагаченого середовища на адаптацію старших підлітків до ЗСШІ, вивчення пропозицій старших підлітків і розробку на їх основі корекційних заходів, надання методичних рекомендацій підліткам, їх батькам і МПП. У Е₂ підетап реалізовувався у вигляді таких заходів:

- створення тематичного альбому «Я і мої друзі» з метою усвідомлення місця та значення підлітка в новому колективі однолітків друзями, товаришами, однодумцями;

- бесіди з новоприбулими підлітками на тему: «Світ навколо мене», у ході якої відбувався обмін враженнями щодо почуттів, які виникли у підлітка при створенні затишного середовища, обговорювалися питання: «Чи подобається тобі те оточення, що було створено твоїми руками?», «Що найбільше справило на тебе враження у ході оздоблення школи-інтернату?», «Чи дістав ти задоволення від виконаної роботи, в чому саме?»

2.2.3. Корекційний підетап мав на меті корекцію заходів щодо створення внутрішнього середовища у ЗСШІ, соціально-педагогічну роботу на основі визначених недоліків, побажань старших підлітків, їхніх батьків і пропозицій МППП, проведення корекційних заходів. Проводився у вигляді таких заходів:

- тренінгові ігри-вправи («Соціально-психологічний тренінг розвитку самосвідомості старших підлітків [185]»), вправи «Чарівний магазин», «Ніхто не знає», колаж «Хто Я?» та ін. проводилися для усвідомлення старшим підлітком свого місця у колективі, оцінної рефлексії процесу власного входження у колектив;

- семінар-практикум з МППП «Виховний потенціал середовища інтернатного закладу» в рамках постійно діючого семінару для МППП «Проблеми адаптації старших підлітків в ЗСШІ» (див. додаток У);

- диспут «Давайте будемо друзями» для створення можливості для виявлення негативних тенденцій, що виникали під час роботи над згуртовуванням класного колективу, включенням підлітка-новачка у життєдіяльність ЗСШІ (зняття розчарування, прийняття пропозицій щодо поліпшення взаємодії у підлітковому середовищі та у питаннях взаємодії підлітка з дорослими. У ході диспуту обговорювалися способи вирішення конфліктів (запобігання, зняття напруженості, жарт, компроміс), висловлення ним образ, обговорювалися конкретні ситуації та способи подолання конфліктів [186];

- лекція на тему «Конструктивна взаємодія» для ознайомлення і засвоєння підлітками вмінь і навичок спілкування з однолітками та дорослими [186]. Було висвітлено такі питання: 1) міжособистісні конфлікти та їх причини. 2)мистецтво спілкування з протилежною статтю. 3) як уникнути конфлікту?

В експериментальному закладі (Е₃), обраному для дослідження соціально-педагогічної умови адаптації старших підлітків «Організація і координація взаємодії старших підлітків із різними соціальними інститутами», основний етап вміщував:

2.3.1.Організаційний підетап з метою організації і проведення заходів, спрямованих на взаємодію старших підлітків із соціумом для забезпечення адаптації і соціалізації у ЗСШІ.

Спрямованих на організацію взаємодії старших підлітків із батьками, рідними:

- день посмішок, що передбачав здійснення спільних добрих справ, присвячених взаємодії старших підлітків із своїми батьками у позаурочний час: вечір відпочинку (спільні прогулянки батьків разом із підлітками, спілкування поза межами ЗСШІ); сімейний конкурс жартів і анекдотів, метою якого було виявлення найгуртованішої родини, яка здобула перемогу завдяки взаємопідтримці ; конкурс сімейних фотографій «Навмисно не вигадаєш», де підлітки мали змогу ознайомитися з родинами своїх однокласників за допомогою фотокарток за різних життєвих ситуацій; чаювання із кондитерськими виробами, що приготували власноруч підлітки на уроках обслуговуючої праці і батьки вдома; перегляд разом із батьками гумористичного відеофільму «Один вдома»; заняття «Листівка відвертості» для формування норм, правил взаємодії батьків з їх дітьми-підлітками, виховання взаємоповаги у стосунках старших підлітків і дорослих.

Спрямованих на організацію взаємодії старших підлітків із друзями, однолітками:

- продуктивна гра, яка проводилася з підлітками, їхніми друзями й однолітками з метою продовження дружньої взаємодії, що започаткувалась до навчання підлітка у ЗСШІ і спрямована на набуття вміння критичного аналізу і моделювання адекватної поведінки у різних проблемних ситуаціях. Гра здійснювалась за такими етапами: постановка проблеми (підліткам та їхнім друзям було запропоновано тему для міркування та обговорення: «Мистецтво товаришування»; відбулося обговорення теми у малих групах, роботою керували експерти – педагоги і учні ЗСШІ); спільна дискусія (кожна група представляла свою точку зору щодо найгостріших дискусійних питань); підбиття підсумків (лідерами мікрогруп);

- свято неформального спілкування за осіннім столом «Кавунник» для організації неформального спілкування старших підлітків-новачків та інших учнів ЗСШІ з друзями й однолітками. Під час свята учасник мав скуштувати кавуна за умови участі в одному з чотирьох конкурсів: «Найсмішніша історія з мого життя», «Власне придумування твору, казки, пісні тощо», «Виконання улюбленої пісні, вірша», «Розповідь про прочитану книгу, яку рекомендую прочитати усім»; після конкурсів відбувся обмін думками про проведений час;

- оформлення гумористичної стінгазети «Як ми...» для формування дружніх стосунків, налагодження конструктивного спілкування у неформальній атмосфері, створення класної стінгазети;

- дискотека з друзями для організації неформального спілкування старших підлітків, надання їм навичок змістовного емоційно насиченого дозвілля.

Заходи, спрямовані на організацію взаємодії старших підлітків із різними соціальними інститутами :

- залучення старших підлітків до участі у роботі профільних позашкільних закладів: клубів, спортивних секцій, станцій юних натуралістів, гуртків, палаців дитячої творчості [272, 10; 310, 174] для розширення світогляду старших підлітків, їх самоствердження у нових соціально-педагогічних умовах, оволодіння новими нестандартними знаннями з основ наук, що сприяють розвиткові творчості, оволодіння конкретними прикладними вміннями та навичками, надання можливості реалізовувати свої нахили і здібності, участь у взаємодії із соціумом;.

- тематичний КВК з однолітками неподалік розташованої ЗОШ, що сприяв систематизації знань старших підлітків з обраної теми, активізації пізнавального інтересу, розширенню світогляду старших підлітків, формування комунікативних вмінь, навичок взаємодії і спілкування з однолітками на основі нових форм відносин у новому гурті людей. Хід КВК передбачав реалізацію таких конкурсів: «Розминка», «Естафета», «Веселий художник», «Ану-ка, відгадай», конкурсу капітанів та підведення підсумків гри;

-екскурсії в обласну бібліотеку, художній музей, історичний музей, філармонію для розвитку пізнавального інтересу, креативного мислення, творчих здібностей, розширення культурної компетенції старших підлітків [33; 35];

-концерт-виступ на місцевому телебаченні для формування вмінь і навичок самопрезентації, комунікативних якостей, допомога підліткам у розкритті творчих здібностей і талантів, сприяння обдарованості старших підлітків. План підготовки та проведення заходу: робота з літературою, розробка сценарію, вивчення тексту пісень, ролей мініатюр, виступів, виготовлення театрального реквізиту, запис музичного супроводу, репетиції, підготовка до виступу. Сценарний план: вступне слово ведучого, танок дівчат «Лісові феї», пісня Є. Куменко Наш дім», мініатюра «Розмова без слів», інсценівка фрагменту вистави «Вишневий сад» за мотивами однойменної п’єси А. Чехова, заключний виступ, демонстрація власноруч виготовлених моделей одягу дівчатками з театру мод « Я сама»;

- шаховий турнір із вихованцями секції шахістів дитячого палацу творчості. Мета: організація дозвільної діяльності старших підлітків за інтересами, реалізація конкретного спортивно-пізнавального напряму (шахи), розвиток інтересу особистості до самовдосконалення, вміння визначатися щодо власної думки у новому конкретному соціумі.

2.3.2. Аналітичний підетап мав на меті виявлення якісних змін у процесі адаптації старших підлітків в результаті координації їх взаємодії із соціумом, вивчення нових потреб старших підлітків у зв’язку з їх адаптацією, надання методичних рекомендацій до подальшої роботи з дезадапатованими підлітками. Реалізовувався під час таких заходів:

- конкурс пародій і карикатур на тему негативного впливу навколишнього середовища на старших підлітків для виявлення підліткового бачення проблеми забруднення навколишнього середовища через творче перетворення цієї проблеми, обговорення та виявлення кращих робіт, нагородження переможців конкурсу;

- дискусійний клуб «Скажемо «Ні!» поганим звичкам». У ході роботи обговорювалися такі питання: 1) навіщо підліткам погані звички?, 2)профілактика тютюнопаління й підліткового алкоголізму, 3) джерела здорового способу життя.

Після обговорення цих питань було підбито підсумки у вигляді коротких висловлювань кожного з учасників.

2.3.3. Корекційний підетап проводився з метою внесення коректив у соціально-педагогічну роботу на основі виявлених недоліків, здійснено проведення корекційних заходів, виявлення якісних змін у процесі адаптації. Передбачає проведення таких корекційних заходів:

- перегляд відеоматеріалу телепередачі «Сім’я від А до Я». Мета: обговорення питань стосунків батьків і старших підлітків;

- бесіда на тему: «Вмій сказати «НІ». Мета: виявлення власного місця і ролі у конкретному соціумі. У ході бесіди з дезадаптованими підлітками обговорювалися конкретні ситуації, з якими стикався підліток, визначалися шляхи подолання проблемних ситуацій, соціальним педагогом і присутніми надавалися конкретні рекомендації щодо стосунків, поводження себе з оточуючими;

- рольова гра «Світ навколо мене». Мета: оволодіння навичками діалогу, конструктивної взаємодії, розвиток самоконтролю, самосвідомості, саморозуміння, самоствердження, поведінки в різних життєвих ситуаціях. У ході рольової гри розігрувалися такі ситуації: 1) У переповненому автобусі образили літню жінку. Якими мають бути ваші дії? 2) Ваш клас на екскурсії у незнайомому місті. Наприкінці двоє дівчаток запізнюються до автобусу. Як мають поводитися учні класу? 3) Новачок С. пропонує «відзначити» спиртним його день народження. Ваші дії?

Наприкінці гри проводилися обговорення та корекція поведінки старших підлітків і підбивалися підсумки рольової гри.

У зв’язку з тим, що в Е₄ перевірялася сукупність усіх трьох визначених нами умов, всі зазначені вище підетапи реалізовувалися в закладі у повному обсязі, план проведення заходів наведено у комплексно-цільовій програмі адаптації старших підлітків у ЗСШІ (див. додаток Т) та науково-методичному посібнику „Технологія адаптації підлітків до нового середовища загальноосвітніх навчальних закладів” [367].

3. Підсумковий етап проводився у всіх досліджуваних закладах з метою виявлення динаміки змін адаптаційного процесу старших підлітків, що відбулися упродовж реалізації соціально-педагогічних умов адаптації, глибокого аналізу і підбиття підсумків проведеної соціально-педагогічної роботи, вивчення нових потреб старших підлітків, що з’явились у результаті змін в адаптаційному процесі, поступове припинення реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків, планування розвитку і вдосконалення соціально-педагогічної діяльності з питань адаптації учнів ЗСШІ. Цей етап включав оцінку змін, які відбулися в ході реалізації технології, вивчення нових потреб старших підлітків, що вимагають задоволення, розробки нового (додаткового) плану соціально-педагогічної допомоги або припинення роботи з підлітками, якщо ситуація це уможливлює, підготовки старших підлітків до згортання соціально-педагогічної допомоги, додаткове кураторство старших підлітків і оточення, якщо це потрібно, для профілактики наслідків і закріплення позитивних змін у дезадаптованих старших підлітків.

Зміст підсумкового етапу полягав у підготовці висновків, пропозицій на основі вивчення і комплексної оцінки перебігу адаптаційного процесу старших підлітків у ЗСШІ, складанні звітів, надання методичних рекомендацій медико-педагогічним персоналом ЗСШІ з проблеми адаптації, розробці інформаційного забезпечення індивідуальних програм адаптації кожного підлітка, проведенні семінару-практикуму з МППП «Розширення соціально-педагогічих функцій інтернатного закладу як умова соціальної адаптації старших підлітків» в рамках постійно діючого семінару для МППП «Адаптація старших підлітків до ЗСШІ» (див. додаток У). Етап реалізовувався у вигляді роботи творчих груп, круглих столів, співбесід, аналізу проведених адаптаційних заходів, шкільної документації, розробки пропозицій, методичних рекомендацій.

2.3. Контрольний експеримент та аналіз основних результатів формувального експерименту.

Контрольний експеримент проведено з метою визначення підсумкового зрізу експериментальних і контрольних закладів. Для оцінювання результатів впровадження обґрунтованих умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ в процесі контрольного експерименту проводилася інтегральна обробка, співставлення з гіпотезою даних, здобутих у ході дослідження, та їх аналіз на основі методів статистичної обробки, експертних оцінок; узагальнення даних, створення відповідних методичних рекомендацій.

Зі старшими підлітками контрольного закладу (К) проводилася значна виховна і соціально-педагогічна робота в декількох напрямах. Проте цілеспрямованого соціально-педагогічного впливу з подолання труднощів адаптації на основі розроблених соціально-педагогічних умов не відчувалось.

У кожному експериментальному закладі (Е₁, Е₂, Е₃), як зазначалося в п. 2.1., проводилася робота з перевірки однієї умови адаптації, визначеної відповідно до виявлених експериментальним шляхом особливостей і недоліків роботи у цих закладах. В експериментальному закладі Е₄ перевірялася сукупність соціально-педагогічних умов з метою підтвердження нашої гіпотези про успішність адаптації підлітків, за реалізації всіх умов одночасно, тобто в їх сукупності. Підсумки цієї роботи відображено в результатах діагностування (табл. 2.7). Після статистичної обробки, якісно-кількісного узагальнення отримано чисельні значення показників адаптованості, які розподілені за видами адаптованості і наведені нижче.

Для перевірки першої соціально-педагогічної умови “Індивідуалізована соціально-педагогічна допомога старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного персоналу і батьків” (Е₁) було використано показники трьох видів критерію адаптованості, що відповідають змісту цієї умови, а саме: фізіологічної (функціональний стан, емоційний кмфорт), психологічної (самооцінка, тривожність) та дидактичної (навчальна успішність і спрямованість на здобуття знань).

Таблиця 2.7

Результати формувального експерименту (групи Е-К)

Показники
Фізіологічна адаптованість	Функціональний стан									Емоційний комфорт
Рівні Групи	В			C			Н			В			С			Н
	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	16,67	58,32	41,65	25,0	25,0	0	58,33	16,67	-41,66	25,0	33,33	8,33	41,67	41,67	0	33,33	25,0	-8,33
Е2	36,36	45,45	9,09	45,45	45,45	0	18,2	9,1	-9,09	18,18	63,64	45,46	45,45	36,36	-9,09	36,37	0	-36,37
Е3	37,5	50,0	12,5	37,5	37,5	0	25,0	12,5	-12,5	37,5	50,0	12,5	37,5	37,5	0	25,0	12,5	-12,5
Е4	7,14	50,0	42,86	28,57	35,71	7,14	64,29	14,28	-50,0	7,14	57,14	50,0	35,71	28,57	-7,14	57,14	14,28	-42,86
К	30,0	40,0	10,0	30,0	40,0	10,0	40,0	20,0	-20,0	30,0	30,0	0	40,0	50,0	10,0	30,0	20,0	-10,0
Психологічна адаптованість	Самооцінка									Тривожність
Рівні Групи	В			С			Н			В			С			Н
	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	25,0	41,67	16,67	25,0	41,67	16,67	50,0	16,66	-33,34	50,0	8,33	-41,67	33,33	41,67	8,34	16,67	50,0	33,33
Е2	36,36	36,36	0	27,27	36,36	9,09	36,36	27,28	-9,08	36,36	27,27	-9,08	27,27	36,36	9,09	36,36	36,36	0
Е3	25,0	37,5	12,5	25,0	37,5	12,5	50,0	25,0	-25,0	37,5	37,5	0	50,0	37,5	-12,5	12,5	25,0	12,5
Е4	14,28	35,71	21,43	28,57	50,0	21,43	57,14	14,28	-42,86	50,0	14,28	-35,72	21,43	21,43	0	28,57	64,29	35,72
К	30,0	40,0	10,0	30,0	40,0	10,0	40,0	20,0	-20,0	40,0	30,0	-10,0	30,0	40,0	10,0	30,0	30,0	0

Продовж. табл. 2.7

Дидактична адаптованість	Навчальна успішність									Спрямованість на отримання знань
Рівні Групи	В			С			Н			В			С			Н
	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	25,0	41,67	16,67	33,33	41,67	8,34	41,66	16,67	-25,0	8,34	33,33	25,0	33,33	50,0	16,67	58,33	16,67	-41,66
Е2	18,18	27,27	9,09	36,36	45,45	9,09	45,45	27,27	-18,18	18,18	18,18	0	54,55	63,64	9,09	27,27	18,18	-9,09
Е3	25,0	25,0	0	62,5	75,0	12,5	12,5	0	-12,05	12,5	0	-12,5	62,5	75,0	12,5	25,0	25,0	0
Е4	14,28	35,71	21,43	28,57	42,86	14,28	57,14	21,43	-35,72	0	28,57	28,57	28,57	50,0	21,43	71,43	21,43	-50,0
К	20,0	30,0	10,0	50,0	60,0	10,0	30,0	10,0	-20,0	20,0	30,0	10,0	60,0	70,0	10,0	20,0	0	-20,0
Соціально-педагогічна адаптованість	Соціальна взаємодія									Соціальна компетентність
Рівні Групи	В			С			Н			В			С			Н
	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	25,0	33,33	8,33	50,0	50,0	0	25,0	16,67	-8,33	16,67	16,67	0	58,33	66,67	8,33	25,0	16,67	-8,33
Е2	36,36	36,36	0	45,46	54,55	9,09	18,18	9,09	-9,09	0	9,09	9,09	36,36	45,45	9,09	63,64	45,45	-18,19
Е3	12,5	37,5	25,0	37,5	50,0	12,5	50,0	12,5	-37,5	12,5	25,0	12,5	37,5	50,0	12,5	50,0	25,0	-25,0
Е4	7,14	42,86	35,72	42,86	50,0	7,14	50,0	7,14	-42,86	0	14,28	14,28	42,86	57,14	14,28	57,14	28,57	-28,57
К	30,0	40,0	10,0	40,0	40,0	0	30,0	20,0	-10,0	20,0	20,0	0	60,0	70,0	10,0	20,0	10,0	-10,0

Порівняльний аналіз здобутих результатів між групами Е₁ і Е₄, Е₂ і Е₄, Е₃ і Е₄ показав, що у групі Е₄ спостерігаються найбільші показники приросту за всіма видами адаптованості у відсотковому співвідношенні (∆₄ = 42,86 для високого рівня, ∆₄ = 7,14 для середнього рівня, ∆₄.= -50,0 для низького рівня зазначеного показника. Але, слід зауважити, що в групі Е₁ приріст показника «функціональний стан» є найбільшим у порівнянні з групами Е₂ і Е₃: у групі Е₁ – ∆₁ = 41,65, у групі Е₂ – ∆₂ = 9,09, у групі Е₃ – ∆₃=12,5 – для високого рівня, у групі Е₁ – ∆₁ = 0, для групи Е₂ – ∆₂ = 0, у групі Е₃ – ∆₃ = 0 – для середнього рівня цього показника, у групі Е₁ – ∆₁ = -41,66, у групі Е₂ – ∆₂ = -9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = -12,5 – для низького рівня показника «функціональний стан». Водночас, співставлення результатів групи Е₄ та групи К також дозволяє констатувати найбільші результати в експериментальній групі Е₄. Це підтверджується здобутими даними (∆₄ = 42,86, ∆_К = 10,0 – для високого рівня, ∆₄ = 7,14, ∆_К = 10,0 – для середнього рівня, ∆₄ = -50,0, ∆_К = -20,0 – для низького рівня). Як бачимо, на середньому рівні розглядуваного показника вийшли однакові результати. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що в контрольній групі покращенню стану фізичного здоров’я сприяє м’який морський клімат. Негативний результат свідчить про міграцію респондентів з низьким рівнем показника «функціональний стан» на середній та високий рівень. Дана обставина характеризує позитивну динаміку стану фізичного здоров’я і дозволяє констатувати поліпшення самопочуття підлітків у ході реалізації першої соціально-педагогічної умови, що підтверджується даними на рис. 2.1.

Аналізуючи результати за показником «самооцінка», відзначимо, що аналогічна тенденція до збільшення даних також намітилася у групах Е₄ і Е₁. Так, на високому рівні самооцінки приріст у групі Е₄ – ∆₄ = 21,43, у групі Е₁ – ∆₁ = 16,67, у групі Е₂ – ∆₂ = 0, у групі Е₃ – ∆₃ = 12,5, а у контрольній групі К на цьому рівні приріст незначний, ∆_К=10,0 %. Середній рівень показника «самооцінка» характеризується такими даними: група Е₄ – ∆₄ = 21,43, група Е₁ – ∆₁ = 16,67,

Рис. 2.1. Динаміка рівнів функціонального стану старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

група Е₂ – ∆₂ = 9,09, група Е₃ – ∆₃ = 12,5, у контрольній групі К на цьому рівні ∆_К=10,0 % респондентів, на низькому рівні у групі Е₄ – ∆₄ = -42,86, у групі Е₁ – ∆₁ = -33,34, у групі Е₂ – ∆₂ = -9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = -25,0, у контрольній групі К – ∆_К = -20,0. Показово, що в групах Е₄ і Е₁, де впроваджувалася дана умова, показники відрізняються в порівнянні з групами Е₂ і Е₃ на всіх рівнях, хоча значного приросту високого рівня ми не спостерігали (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2. Динаміка рівнів самооцінки старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Наступний показник психологічної адаптованості, що пов’язаний із самооцінкою і характеризує динаміку результатів у ході впровадження експериментальної роботи, – тривожність. Слід зазначити, що підвищений рівень тривожності притаманний багатьом підліткам. Це підтверджується в ході аналізу даних констатувального експерименту як в експериментальних групах, так і в контрольній. Так, близько половини респондентів до експериментальної роботи мали високий рівень тривожності. Найбільші результати ми спостерігали у групах Е₁ і Е₄ (див.рис. 2.3). У порівнянні з показниками фізіологічної адаптованості показники психологічної адаптованості найбільш динамічні, і якщо поліпшення самопочуття досить стабільна величина, то на коливання показників самооцінки і тривожності можуть впливати об’єктивні і суб’єктивні чинники, що виявляється в кількісному вираженні. Всупереч нашим застереженням, аналіз результатів свідчить про значний від’ємний приріст високого рівня тривожності у групах Е₄ і Е₁, де було впроваджено першу соціально-педагогічну умову адаптації підлітків (∆₄ = -35,72, та ∆₁ = -41,67 відповідно), та незначний у групах Е₂ і Е₃ (∆₂ = -9,09, та ∆₃ = 0 відповідно); незначний приріст у порівнянні з групами Е₄ і Е₁ також зафіксовано в контрольній групі (∆_К = -10,0). На середньому рівні також спостерігаємо незначну динаміку в усіх досліджуваних групах: у групі Е₁ – ∆₁ = 8,34, у групі Е₂ – ∆₂ = 9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = -12,5 у групі Е₄ – нульовий приріст, у контрольній групі К – ∆_К =10,0. Натомість приріст низького рівня тривожності у групах Е₄ і Е₁ охопив майже третину респондентів (∆₄ = 35,72, та ∆₁ = 33,33 відповідно), в той час як у групах Е₂ і Е₃ та К приросту майже не спостерігалося (∆₂ = 0, та ∆₃ = 12,5, ∆_К = 0 відповідно). Це свідчить про позитивний вплив на рівень тривожності, про зниження його у старших підлітків під час проведеної експериментальної роботи (див.рис. 2.3).

Найменш оптимістичним показником, що характеризує дидактичну адаптацію, у підлітковому віці є навчальна успішність. Здобуті результати свідчать, що в усіх досліджуваних групах на початку адаптації на високому рівні навчальної успішності перебувають менше чверті респондентів, на середньому – трохи більше третини старших підлітків, а низький рівень представлено майже половиною респондентів. Винятком у нашому

Рис. 2.3. Динаміка рівнів тривожності старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

дослідженні була група Е₃, у якій майже дві третини старших підлітків показали середні результати навчальної успішності. Але загальна картина динаміки навчальної успішності свідчить про її підвищення. Так найбільший приріст навчальної успішності на високому рівні спостерігався у групах Е₄ (∆₄ = 21,43), Е₁ (∆₁ = 16,67), незначні результати у групах Е₂ і Е₃ та К (∆₂ = 9,09, та ∆₃ = 0, ∆_К = 10,0 відповідно). Приріст на середньому рівні за цим показником є незначним у всіх групах Е-К, і становить ∆₁ = 8,34, ∆₂ = 9,09, ∆₃ = 12,5, ∆₄ = 14,28, ∆_К = 10,0 відповідно. Як бачимо, порівняння за даними високого рівня експериментальних груп Е₄ (∆₄ = 21,43) та Е₁ (∆₁ = 16,67) і контрольної К (∆_К = 10,0) свідчить про найбільшу дієвість соціально-педагогічних умов у тій групі, де вони впроваджувалися в сукупності, тобто в групі Е₄. На жаль, не вдалося цілком подолати проблему низького рівня навчальної успішності в експериментальних групах, проте ситуація також набула позитивної динаміки. Від’ємний приріст низького рівня навчальної успішності ми відзначили в усіх досліджуваних групах, найбільший з них – у групі, де показники різних видів адаптованості відповідають змісту першої умови, а саме: фізіологічної – функціональний стан, емоційний комфорт, психологічної – самооцінка і тривожність; дидактичної – навчальна успішність і спрямованість на здобуття знань (∆₄ = -35,71). Також приріст цього показника високий у групі Е₁ (∆₁ = -24,99), у групах Е₂ і Е₃ (∆₂ = -18,18, та ∆₃ = -12,5 відповідно), у контрольній групі К маємо також незначний від’ємний приріст (∆_К = -20,0) (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4. Динаміка рівнів навчальної успішності старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Дидактична адаптованість характеризується і таким показником, як спрямованість на здобуття знань, або, інакше кажучи, навчальна мотивація. Слід зазначити, що навчальні мотиви старших підлітків також є досить проблемним моментом у цьому віці і зумовлюються суперечностями між особистісними потребами та інтересами, з одного боку, та необхідністю здобуття певної суми знань, умінь та навичок, з іншого. Отже, дослідження щодо впровадження першої соціально-педагогічної умови дало змогу отримати такі результати: приріст на високому рівні цього показника найбільший у групах Е₄ і Е₁ (∆₄ = 28,57, та ∆₁ = 25,01 відповідно). У групі Е₂ приріст не спостерігався, у групі Е₃ (∆₃ = -12,5 він взагалі набув негативної динаміки (один респондент залишив цей рівень), у групі К він представлений одним респондентом (∆_К = 10,0) (див. рис. 2.5).

Це пояснюється тим, що в групах, в яких перевірялась перша соціально-педагогічна умова, посилення індивідуалізації навчання, а також використання принципу інтеграції зусиль МППП і батьків сприяло підвищенню навчальної успішності і мотивації до навчання старших підлітків у експериментальних групах.

Таким чином, експериментальна робота щодо впровадження першої соціально-педагогічної умови – «Індивідуалізована соціально-педагогічна допомога старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного персоналу і батьків» найдійовішою

Рис. 2.5. Динаміка рівнів спрямованості на здобуття знань старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

була в експериментальній групі Е₄, де за показниками різних видів критерію адаптованості, що відповідають змісту цієї умови (а саме: фізіологічної – функціональний стан та емоційний комфорт, психологічної - самооцінка і тривожність, дидактичної – навчальна успішність і спрямованість на здобуття знань), перевірялася сукупність соціально-педагогічних умов. Досить високі показники ми отримали й у групі Е₁, де перша соціально-педагогічна умова впроваджувалася окремо, але показники у цій групі були нижче. Слід відзначити, що за цими показниками в групах Е₂ і Е₃ також спостерігалося незначне збільшення приросту, що, на нашу думку, зумовлено впливом інших соціально-педагогічних умов, які було в них впроваджено, а незначну динаміку показників у контрольній групі ми пояснюємо впливом традиційної системи роботи, яка склалася в контрольному закладі. Про успішність адаптації старших підлітків у групі Е₁, де впроваджувалася перша умова, свідчать результати (див. додаток Х.1).

Для перевірки дієвості другої соціально-педагогічної умови «Сприяння взаємодії старших підлітків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення», а також сукупності соціально-педагогічних умов були використані показники різних видів критерію адаптованості, що відповідають змісту цієї умови, а саме: фізіологічної адаптованості – емоційний комфорт, дидактичної – навчальна успішність, соціально-педагогічної – характер соціальної взаємодії особистості в групі (соціометричний статус). Нагадаємо, що друга соціально-педагогічна умова впроваджувалася в експериментальному закладі, де було створено експериментальну групу Е₂. Проведений порівняльний аналіз отриманих результатів між групами Е₂ і Е₄, Е₂ і Е₁, Е₂ і Е₃, а також Е₂ та К, показав, що у групі Е₄ також спостерігаються найбільші показники приросту за вищезазначеними адаптованості. Цікаво, що впровадження другої соціально-педагогічної умови значною мірою вплинуло на динаміку показника емоційного комфорту в експериментальній групі Е₂ Так, у групі Е₂ на вищому рівні цього показника приріст (∆₂ = 45,46) має більше значення, ніж у групі Е₁ (∆₁ = 8,33), у групі Е₃ (∆₃ = 12,5) та групі К (∆_К = 0). Однак найбільший результат отримано у групі Е₄, де приріст ∆₄ = 50,0. На середньому рівні емоційного комфорту у всіх досліджуваних групах, також відзначаємо незначну позитивну динаміку, а саме: у групах Е₁ і Е₃ приріст нульовий, у групі Е₂ – ∆₂ = -9,09 (один респондент залишив середній рівень і перейшов на високий), у К - ∆_К = 10,0. Від’ємний приріст середнього рівня за показником «емоційний комфорт» у порівнянні з групами Е₁, Е₃ та К слід відзначити у групах Е₂ (∆₂ = -9,09) та Е₄ (∆₄ = -7,14), що свідчить про перехід респондентів в цих групах на більш високий рівень емоційного комфорту. На низькому рівні за цим показником спостерігаються теж позитивні зміни: в усіх досліджуваних групах відзначимо від’ємний приріст низького рівня. У групі Е₄ він найбільший (∆₄ = -42,86), у групі Е₂ він також має місце (∆₂ = -36,37), у групах Е₁, Е₃ та К він незначний (∆₁ = -8,33, та ∆₃ = -12,5, ∆_К = 10,0 відповідно) (див. рис. 2.6).

Для перевірки дієвості другої соціально-педагогічної умови ми також відзначили дидактичний показник «навчальна успішність», оскільки навчальне середовище є невід’ємним компонентом збагаченого соціального середовища, в якому навчається старший підліток, а від рівня його навчальної успішності особистості в цьому віці залежить і рівень емоційного комфорту, і самооцінка, і рівень тривожності.

Рис. 2.6. Динаміка рівнів емоційного комфорту старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Порівняння результатів високого рівня навчальної успішності в досліджуваних групах Е-К дало підстави для констатації позитивного приросту у групах Е₄ (∆₄ = 21,43), де він найбільший, Е₁ (∆₁ = 16,67), де він також значний, що пояснюється впровадженням першої соціально-педагогічної умови, у групі Е₂ (∆₂ = 9,09), у групі Е₃ (∆₃ = 0), де ми констатували перевагу високого і середнього рівнів навчальної успішності, та у групі К (∆_К = 10,0). Аналогічну ситуацію спостерігаємо і на середньому рівні навчальної успішності: у групі Е₄ – ∆₄ = 14,28, у групі Е₁ – ∆₁ = 8,34, у групі Е₂ – ∆₂ = 9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = 12,5, у контрольній групі К на цьому рівні ∆_К = 10,0 % респондентів. Проте найбільший від’ємний приріст в усіх досліджуваних групах відбувся на низькому рівні, особливо у групах Е₄ – ∆₄ = -35,71, Е₂ – ∆₂ = -18,18. У групах Е₁ (∆₁ = -24,99), Е₃ (∆₃ = -12,5) та К (∆_К = -20,0) приріст майже аналогічний. Це свідчить про покращання навчальної успішності, особливо в групі Е₄, де перевірялася сукупність соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ.

Експериментальна перевірка третьої соціально-педагогічної умови адаптації підлітків у ЗСШІ «Організація і координація взаємодії старших підлітків із різними соціальними інститутами» також ілюструє успішність її впровадження. Але вплив сукупності соціально-педагогічних умов, як показують результати дослідницької роботи, є дієвішим (див. додаток Х.3). Це підтверджується значеннями показників критерію соціально-педагогічної адаптованості, що відповідають змісту цієї умови. До них ми віднесли соціальну взаємодію та соціальну компетентність. Зауважимо, що під соціальною взаємодією ми розуміємо стосунки підлітка із значущими іншими, які не входять до середовища ЗСШІ (див. рис.2.4).

Позитивні зміни відбулися за таким показником соціально-педагогічної адаптованості як «соціальна взаємодія». Так, високий рівень цього показника на початку експерименту було представлено у групі Е₂ (36,36 %), а також у групі К (30 %). Після впровадження третьої соціально-педагогічної умови адаптації старших підлітків у ЗСШІ, значно зменшилися результати у групі Е₃ (37,5), та в групі Е₄ (42,86 %), де приріст цього показника став відповідно (∆₃ =25,0), (∆₄ =35,72), а в групі К ∆_К = 10,0% (див. рис. 2.7).

Рис. 2.7. Динаміка рівнів соціальної взаємодії старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Особливо показовим виявився критерій соціально-педагогічної адаптованості, що характеризується показником «соціальна компетентність». Зауважимо, що старшому підлітковому віку притаманна спрямованість особистості на професійне самовизначення, яке є ознакою соціальної компетентності. Але професійні інтереси у старших підлітків, по-перше, досить непостійні, по-друге, інколи мають неадекватний характер. Цей факт підтверджується наявністю невеликої кількості підлітків, що мали на початку експерименту високий рівень соціальної компетентності. У ході проведеної соціально-педагогічної роботи, зі створення можливостей для самореалізації підлітків у різних видах діяльності у середовищі ЗСШІ значний приріст показника соціальна компетентність на високому рівні спостерігався у групі Е₄ (∆₄ = 14,28), у групі Е₂ (∆₂ = 9,10) та у групі Е₃ (∆₃ = 12,5). У групах Е₃ та К значних позитивних змін не виявлено. Помітніші зміни відбулися на середньому рівні показника «соціальна компетентність». Так, у всіх досліджуваних групах приріст майже однаковий (Е₁ – ∆₁ = 8,33, Е₂ – ∆₂ = 9,09, Е₃ – ∆₃ = 12,5, К – ∆_К = 10,0), але найбільший у групі Е₄ – ∆₄ = 14,28 та в Е₃ – ∆₃ = 12,5) (див. рис. 2.8).

Рис. 2.8. Динаміка рівнів соціальної компетенції старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Важливо відзначити, що в ході експериментальної роботи у групі Е₃ приріст за показником «соціальна компетентність» теж досить високий. Це пояснюється впровадженням третьої соціально-педагогічної умови адаптації старших підлітків у ЗСШІ. Позитивна тенденція змін цього показника виявилася також і на низькому рівні. В усіх досліджуваних групах спостерігається від’ємний приріст (Е₁ – ∆₁ = -8,33, Е₂ – ∆₂ = -18,19, Е₃ – ∆₃ = -25,0, Е₄ – ∆₄ = -28,56, К – ∆_К = -10,0), що свідчить про збільшення кількості старших підлітків з високим та середнім рівнями соціальної компетентності завдяки впровадженню сукупності соціально-педагогічних умов (група Е₄).

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що в ході впровадження третьої умови відбулися найбільші позитивні зміни в експериментальній групі Е₃ (див. рис. 2.8). аналізуючи результати контрольної групи К, зазначимо, що майже за всіма критеріями й рівнями адаптованості відбулися незначні зміни (приріст від 10,0% до 20,0 %), що пов’язано з організацією соціально-педагогічної роботи, яка традиційно проводиться в цьому закладі. Наглядно динаміку цих змін представлено у табл. 2.7, табл. 2.8 і додатку Ц.5.

Результати експерименту, які підтверджують успішність впровадження сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ у групі Е₄ в порівнянні з групами Е₁, Е₂ Е₃ та К представлено у табл. 2.8, в якій зафіксовано пиріст за всіма показниками.

Таким чином, проведена в рамках соціально-педагогічного експерименту робота дала змогу констатувати позитивну динаміку адаптованості старших підлітків при впроваджені розроблених умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ. При цьому найефективнішою виявилася робота з реалізації усіх трьох умов. Отже, у ході експериментального дослідження підтвердилася гіпотеза про те, що успішність адаптації старших підлітків у ЗСШІ забезпечується завдяки розробленій сукупності соціально-педагогічних умов адаптації.

Таблиця 2.8

Результати формувального експерименту відповідно до визначених соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах (%)

Групи		К (традиційні форми роботи з адаптації)			Е1 (впровадження першої умови)			Е2 (впровадження другої умови)			Е3 (впровадження третьої умови)			Е4 (впровадження сукупності умов)
Рівні Показники		В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н
Фізіологічна адаптованість	Функціональний стан	10,0	10,0	-20,0	41,65	0	-41,65	9,09	0	-9,09	12,5	0	-12,5	42,86	7,14	-50,00
	Емоційний комфорт	0	10,0	-10,0	8,33	0	-8,33	45,46	-9,09	-36,37	12,5	0	-12,5	50,0	-7,14	-42,86
Психологічна адаптованість	Самооцінка	10,0	10,0	-20,0	16,67	16,67	-33,34	0	9,09	-9,09	12,5	12,5	-25,0	21,43	21,43	-42,86
	Тривожність	-10,0	10,0	0	-41,67	8,34	33,33	-9,09	9,09	0	0	-12,5	12,5	-35,72	0	35,72
Дидактична адаптованість	Навчальна успішність	10,0	10,0	-20,0	16,67	8,34	-25,0	9,09	9,09	-18,18	0	12,5	-12,5	21,43	14,28	-35,72
	Спрямованість на здобуття знань	10,0	10,0	-20,0	25,0	16,67	-41,66	0	9,09	-9,09	-12,5	12,5	0	28,57	21,43	-50,0
Соціально-педагогічна адаптованість	Соціальна взаємодія	10	0	-10,0	8,33	0	-8,33	0	9,09	-9,09	25,0	12,5	-37,5	35,72	7,14	-42,86
	Соціальна компетентність	0	10,0	-10,0	0	8,33	-8,33	9,09	9,09	-18,19	12,5	12,5	-25,0	14,28	14,28	-28,57

Висновки до розділу 2

1. Експериментальна робота передбачала обгрунтовання критерію адаптації старших підлітків до ЗСШІ (адаптованість) та надання детальної характеристики таким його видам: фізіологічна, психологічна, дидактична і соціально-педагогічна адаптованість. Представлені конкретні характеристики показників адаптованості, їх формалізація і розподіл за рівнями відповідно до досліджуваних соціально-педагогічних умов дозволили констатувати недостатню адаптованість старших підлітків на початку експериментальної роботи.

2 Констатувальний експеримент, у ході якого здійснювались аналіз якісного і кількісного складу МППП та вихованців, стану матеріально-технічної і навчальної бази досліджуваних закладів, існуючого досвіду організації адаптації вихованців ЗСШІ, дозволив встановити недостатній рівень підготовки МППП до організації адаптаційного процесу згідно з визначеними умовами; виявити утруднення та недоліки адаптації старших підлітків у ЗСШІ. На основі отриманої інформації було здійснено розподіл досліджуваних закладів на контрольні та експериментальні (в залежності від виявлених недоліків роботи ЗСШІ з організації процесу адаптації старших підлітків), в яких експериментальним шляхом перевірялася відповідна соціально-педагогічна умова, або їх сукупність.

3. Формувальний експеримент передбачав перевірку гіпотези, аналіз проміжних результатів експерименту, корекцію розробленої технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ, видання науково-методичних матеріалів і рекомендацій для працівників ЗСШІ. Розроблена технологія складалася з етапів. підготовчого: аналіз стану підготовки МППП (творчі групи, круглий стіл, семінар-практикум, консультування, медико-психолого-педагогічний консиліум); вивчення особливостей старших підлітків розробка стратегії діяльності всіх суб’єктів адаптаційного процесу відповідно до впровадженої у даному закладі умови;. основного: безпосередня реалізація соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ за підетапами (організаційний, корекційний, аналітичний), який проводився за різними формами відповідно до впровадженої умови або комплексу умов; підсумковий етап передбачав комплексну оцінку змін адаптаційного процесу старших підлітків, вдосконалення технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ. Це дозволило впровадити розроблену сукупність соціально-педагогічних умов у практичну діяльність ЗСШІ.

4. Контрольний експеримент, який було проведено з метою визначення підсумкового зрізу отриманих результатів адаптації старших підлітків до ЗСШІ в експериментальних і контрольних групах, констатув позитивну динаміку адаптованості старших підлітків при впроваджені розроблених умов. Найефективнішою виявилася робота з реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ в їх сукупності. Порівняльний аналіз здобутих показників у різних експериментальних групах під час проведення дослідження серед старших підлітків у різних ЗСШІ, де апробовувалось по одній умові (Е₁, Е₂, Е₃), довів незначну неоднорідність тенденцій їх адаптації, в порівнянні з ексериментальною групою Е₄, де перевірялась сукупність умов. Аналізуючи отримані дані стосовно рівня адаптованості, можемо стверджувати, що незважаючи на приблизно однакові дані на констатувальному етапі експерименту, значно збільшилися показники адаптованості в експерименталих групах ніж в контрольній групі на контрольному етапі експерименту. Вивчаючи зміни фізіологічної адаптованості старших підлітків контрольної та експериментальних груп на контрольному етапі експерименту, зазначимо, що в експериментальній групі Е₁, де впроваджувалася перша умова, переважав показник «функціональний стан» (фізіологічна адаптованість) та показник «спрямованість на здобуття знань» (дидактична адаптованість). Дані стосовно змін адаптованості в експериментальній групі Е₂, де впроваджувалася друга соціально-педагогічна умова «Сприяння взаємодії старших підліиків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення», свідчать про підвищення рівня за показниками «емоційний комфорт» (фізіологічна адаптованість) та «навчальна успішність» (дидактична адаптованість). Аналізуючи отримані дані стосовно змін адаптованості за показником «самооцінка» (психологічна адаптованість), «соціальна зваємодія» і «соціальна компетентність» (соціально-педагогічна адаптованість), зауважимо, що найвищі результати зафіксовано в експериментальній групі Е₃, де впроваджувалася остання соціально-педагогічна умова. Узагальнюючи отримані дані стосовно всіх показників адаптованості зазначимо, що найвищі результати отримано в експериментальній групі Е₄, де впроваджувалась сукупність соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ. Слід відмітити, що в контрольній групі К значних змін не відбулось. Варіативність експерименту забезпечувалася порівнянням результатів дослідження як між експериментальними групами, так і кожної експериментальної групи з контрольною, а також гнучкістю технології реалізації розроблених умов.

5. У ході соціально-педагогічного експерименту підтвердилася гіпотеза про те, що успішність адаптації старших підлітків до ЗСШІ забезпечується завдяки розробленій сукупності соціально-педагогічних умов адаптації, що реалізується через запропоновану технологію адаптації старших підлітків до ЗСШІ.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави дійти таких висновків:

1. Теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукової проблеми адаптації старших підлітків до ЗСШІ, що виявляються в уточненні й подальшому розвитку наукових поглядів на процес адаптації старших підлітків до ЗСШІ, дозволили науково обґрунтувати, розробити, апробувати сукупність соціально-педагогічних умов, які забезпечують успішність досліджуваного процесу та технології їх впровадження.

2. Вивчення історичних та соціально-педагогічних передумов створення ЗСШІ, теорії та практики роботи сучасних загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів різних профілів дало змогу виявити:

• характеристику об’єктів і суб’єктів виховного впливу, що підтверджено соціально педагогічною практикою на всіх етапах розвитку закладів суспільного виховання; провідні напрями і функції діяльності мережі закладів для різних категорій дітей, види, форми і методи роботи медико-педагогічних кадрів;

• специфіку функціонування ЗСШІ як соціально-педагогічних закладів компенсуючого типу, яка зумовлена: по-перше, наданням необхідної лікувально-профілактичної допомоги і відновлювального лікування, по-друге, наданням базової середньої освіти в обсязі державних стандартів освіти, по-третє, необхідністю соціальної адаптації та соціалізації вихованців;

• специфічні характеристики ЗСШІ (організаційно-педагогічні, дидактичні, соціально-педагогічні);

• особливості середовища ЗСШІ, якими є: “замкнений” характер інтернатного середовища, що виявляється у постійному безпосередньому оточенні вихованців, стабільному складі учнівських груп, обмеженні взаємодії підлітків з батьками, педагогів з вихованцями; наявність у дітей хронічних соматичних захворювань, велика кількість дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей з неповних і неблагополучних сімей; чітке розмежування середовища ЗСШІ на внутрішнє і зовнішнє середовище, що змінює характер життєдіяльності вихованців; внутрішнє середовище ЗСШІ має структуру (соціально-контактна, інформаційна, соматична і предметна складові);

• рівні впливу середовища ЗСШІ на особистість старшого підлітка: індивідуальний (досягнення внутрішньоособистісної гармонії); соціальної групи (досягнення гармонії індивіда у ході взаємодії з безпосереднім оточенням, колективом ЗСШІ), соціуму (узгодження власних оцінок, особистісних можливостей з цінностями соціального середовища).

3. Завдяки проведеному аналізу і зіставленню основних соціально-педагогічних термінів та понять визначено адаптацію старших підлітків до ЗСШІ як процес взаємодії старших підлітків із внутрішнім та зовнішнім середовищем загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів, спрямований на інтеграцію з цим середовищем, самовизначення в ньому, подальше набуття і реалізацію особистісного соціального досвіду.

4. Системний підхід став підґрунтям структури і компонентів процесу адаптації старших підлітків до ЗСШІ, визначення зв’язків між компонентами (суб’єкт, об’єкт, мета, зміст, етапи, рівні, засоби, форми, що складають внутрішню будову адаптації, середовище адаптації, адаптуючий елемент, адаптивна потреба, адаптивна ситуація, що складають зовнішню будову адаптації), з’ясування внутрішніх та зовнішніх функцій цього процесу (внутрішні – самоствердження, пізнавальна, інноваційна, селективна; зовнішні – життєзабезпечуюча, інтегративна, комунікативна, соціального обміну), виявлення генетичного і прогностичного аспектів досліджуваного поняття. За допомогою факторного аналізу визначено дію об’єктивного, суб’єктивного, особистісного і людського чинників як основи для виявлення суперечностей процесу адаптації старших підлітків до ЗСШІ.

5. Визначаючи соціально-педагогічні умови адаптації старших підлітків у ЗСШІ як сукупність певних обставин, що створюються у середовищі ЗСШІ під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників та забезпечують пристосування старших підлітків, засвоєння ними соціального досвіду, залучення до соціуму, збереження здоров’я, розвиток свідомості та здатності до самовизначення особистості, спираючись на факторний підхід виявлено сутність сукупності соціально-педагогічних умов:

1) індивідуалізована соціально-педагогічна допомога старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного персоналу і батьків; 2) сприяння взаємодії старших підлітків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення; 3) організація і координація взаємодії старших підлітків із різними соціальними інститутами. Перша умова сприяє адаптації старших підлітків на індивідуальному рівні, підкреслюючи самоцінність кожної особистості, сприяє підвищенню рівня емоційного комфорту, покращанню функціонального стану і розкриває необхідність врахування індивідуальних особливостей кожного підлітка через надання комплексної допомоги з боку медико-психолого-педагогічного колективу і батьків. Друга умова дозволяє адаптувати, з одного боку, старших підлітків на рівні внутрішнього середовища ЗСШІ через сприяння їхній взаємодії з різними елементами цього середовища, з другого – існуюче внутрішнє середовище ЗСШІ шляхом його пристосування (збагачення) відповідно до потреб старших підлітків. Завдяки третій умові забезпечується взаємодія старших підлітків і зовнішнього середовища (соціуму), яка спрямована на подолання негативних наслідків соціальної депривації. За цих умов процес адаптації повноцінно розгортається на трьох рівнях: індивідуальному, мікро- та макросередовищному.

6. Експериментальна перевірка сукупності соціально-педагогічних умов реалізовувалася за етапами: підготовчий (інформаційний, освітній); основний (діагностичний, організаційний, аналітичний, корекційний); підсумковий, відповідно до розробленої технології та комплексно-цільової програми адаптації старших підлітків до ЗСШІ і підтвердила гіпотезу про те, що успішність цієї адаптації залежить від впровадження у ЗСШІ розробленої сукупності соціально-педагогічних умов у їх єдності.

За результатами дослідження підготовлено науково-методичний посібник, який може бути використаний як методичні рекомендації для соціальних педагогів, психологів та педагогічних працівників як ЗСШІ, так і загальноосвітніх навчальних закладів різних типів. Результати експерименту є переконливою підставою для того, щоб вважати досягнутою мету й завдання дисертації.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми адаптації старших підлітків до ЗСШІ. Перспективним є дослідження питань соціальної адаптації випускників ЗСШІ до ринку праці, соціально-педагогічного забезпечення наступності у роботі ЗСШІ та загальноосвітніх навчальних закладів, соціалізації вихованців ЗСШІ в інтернатному середовищі.