2.2. Оформлення графічного матеріалу

Схеми алгоритмів і програм повинні бути виконані у суворій відповідності до стандартів. Допускається виконання креслеників олівцем або з використанням комп’ютерної техніки.

Умовні графічні позначення (УГП), що використовуються у блок-схемах алгоритмів, наведені у додатку 2. Символи нумеруються за правилом «згори до низу, з права наліво». Номер проставляється над відповідним УГП з лівого боку. Блоки «Початок», «Кінець» не нумеруються.

Лінії, що вказують напрям і послідовність виконання окремих операцій алгоритму, називають лініями потоків. Вони повинні бути паралельними лініям зовнішньої рамки схеми. Напрямок лінії потоку згори до низу та з ліва направо стрілкою можна не позначати. В інших випадках – стрілки обов’язкові. Відстань між окремими УГП блок-схеми алгоритму повинна бути не менше 5 мм.

Для пояснення процесів всередині символів розміщують короткі записи. Для зручності читання схем використовують коментарі до символів та ліній потоку.

У межах одного аркуша лінії потоку можна розривати із застосуванням з’єднувачів, усередині яких міститься їхній унікальний ідентифікатор. Якщо ж лініями потоку з’єднують символи на різних аркушах, використовується з’єднувач, усередині якого міститься номер сторінки та номер УГП, від якого або до якого спрямована лінія потоку.

2.3. Основні написи і порядок їх заповнення

Уся конструкторська документація супроводжується основним написом і додатковими графами до нього. Основні написи розміщуються у правому нижньому куті документа, а на листах формату А4 – лише у продовж короткої сторони аркуша, тобто формат А4 має завжди вертикальне положення.

Розміщення основних написів і додаткових граф до них на аркушах різних форматів показано на рис. 2.1. Графи, показані штриховими лініями, вводяться за потребою.

Рис. 2.1. Розміщення основних написів: а – формат А4; б, в – формат більше А4 з основним написом відповідно по короткій і довгій стороні; І – основний напис; ІІ, ІІІ – додаткові графи

Вимоги до форми, розмірів і порядку заповнення конструкторської документації встановлює ДСТУ ГОСТ 2.104:2006. Передбачено три типи основних написів шириною 185 мм:

1. для перших листів креслень і схем – висотою 55 мм (рис. 2.2);

2. для перших аркушів окремих текстових документів – висотою 40 мм (рис. 2.3);

3. для наступних листів будь-яких конструкторських документів – висотою 15 мм (рис. 2.4).

Р ис. 2.2. Основний напис для креслень і схем

Р ис. 2.3. Основний напис для текстових документів

Рис. 2.4. Основний напис для наступних листів креслень, схем і текстових документів

В основному написі для текстових документів немає граф «Маса», «Масштаб», «Позначення матеріалу». Основні написи і рамки виконують суцільними основними та тонкими лініями.

У графах основного напису (дивись рис. 2.2) указують таку інформацію.

У графі 1 записують позначення докумен­та (шифр), який має наступний вигляд:

КР 5.05020102.10.ХХ ПЗ

а б в г д

де: а – ідентифікатор «курсова робота»,

б – шифр спеціальності,

в – рік вступу до технікуму,

г – номер студента за списком у класному журналі,

д – ідентифікатор «пояснювальна записка».

Позначення (шифру) кресленика з блок-схемою алгоритму матиме такий вигляд:

КР 5.05020102.10.ХХ А1

У графі 2 розміщують тему курсової роботи (найменування виробу), а також найменування документу (наприклад, «Пояснювальна записка» або «Блок-схема алгоритму»), яке записують у називному відмінку однини.

У графі 3 вказують матеріал деталі (графу заповнюють тільки для креслеників деталей).

Графа 4 повинна вміщувати ідентифікатор організації (підприємства, установи, закладу, підрозділу), на базі якого виконано відповідну розробку. Для кваліфікаційних робіт студентів цей ідентифікатор включає скорочення назви навчального закладу та шифр академічної групи: «СТХТ НУХТ, ОКС10».