4. Абсолютні, відносні та середні величини.

В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства.

Абсолютні величини характеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу (кількісні розміри явища в одиницях ваги, міри, об’єму, тривалості, площі, вартості і т.ін. безвідносно до розміру інших явищ).

Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а також показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини визначають як відношення одного показника до іншого, прийнятого за базу порівняння. Відносні величини використовують для оцінки ви­конання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища.

Види відносних величин:

1)      просторового порівняння – співвідношення однойменних показників, що належать до різних об’єктів і взяті за один і той самий проміжок часу або на один момент часу. Характеризує, у скільки разів одна частина сукупності є більшою (меншою) від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

2)      планового завдання – відношення планового рівня показника поточного року до фактичного його рівня в минулому році або до середнього його рівня за три-п’ять попередніх періодів

3)      виконання плану – відношення фактичного рівня показника звітного періоду до планового рівня показника, вираженого у відсотках. Показує ступінь виконання плану.

4)      динаміки – відношення абсолютного значення (відхилення) показника за звітний період (ріку, квартал, місяць) до його значення за інший період, прийнятий за базу. Характеризує напрям і швидкість зміни явища в часі.

5)      структури – відносна частка (питома вага) частини в загальному, виражена в процентах або коефіцієнтах. Характеризує структуру досліджуваної сукупності та її зміну за різні періоди часу (структурні зміни).

6)      координації – співвідношення частин цілого між собою. (Наприклад, активної і пасивної частин основних виробничих фондів, власного і позичкового капіталу, основних і оборотних засобів.) Характеризує, у скільки разів порівнювана частина сукупності є більшою (меншою) від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

7)      інтенсивності – відношення величини явища, рівень поширення якого вивчається, до величини того середовища, в якому явище поширюється. Характеризує рівень розвитку певного явища у відповідному середовищі, тобто скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. (приклад: на підприємстві 224 особи менеджерів, загальна чисельність працівників – 4480, тоді на 100 працівників припадає 5 менеджерів: (224*100/4480 = 5))

8)      ефективності – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад.. прибуток на грошову одиницю витрат, на грошову одиницю виручки, на одного працівника і т.д. Характеризує співвідношення між отриманим ефектом і затраченими ресурсами чи витратами.

Індекси – особливий вид відносних величин – кількісно характеризують зміну явища, що аналізується у часі , просторі або порівняно з планом. Використовують для розрахунку динаміки та темпів зміни показників, які характеризують діяльність організації.

Характеризують тільки співвідношення однорідних явищ (індекс продуктивності праці, індекс собівартості, індекс ці тощо).

            Використовують базисні і ланцюгові індекси.

Базисні використовують для порівняння планових або звітних даних за ряд періодів з одним показником, який приймається за базовий.

Ланцюгові  розраховуються шляхом почергового порівняння даних, коли послідовно змінюється база.

Звітний період	Обсяг виробництва	Розрахунок індексів, %
		До одного кв. (базисний індекс)	До попереднього кв. (ланцюговий індекс)
I кв.	1490	100,0	–
II кв.	1540	1540/1490*100=103,4	1540/1490*100=103,4
III кв.	1555	1555/1490*100=104,4	1555/1540*100=101,0
IV кв.	1500	1500/1490*100=100,7	1500/1555*100=96,4

Висновки: (баз індекс) – обсяг виробництва нерівномірний – зростає у II і III кв., спадає у IV кв.;                        (ланц. індекс) – найбільший темп зростання у II кв., найм. – у IV кв.

Середні величини – кількісні показники, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без них неможливо дослідити процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що змінюються у динаміці тощо. Їх використовують в аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за якою-небудь ознакою, тобто одним числом характеризують усю сукупність об’єктів.

Види середніх величин:

1)      середня арифметична - застосовується для аналізу не згрупованих даних, коли кожна ознака зустрічається один раз або однакову кількість разів;

2)      середня хронологічна - розраховується при  аналізі показників, які задані у формі величин, що характеризують явище на певні моменти, на певні дати. Використовується для визначення середнього рівня рядів динаміки;

3)      середня квадратична – використовується для обчислення середнього квадратичного відхилення;

4)      середня геометрична – застосовується для розрахунку середніх темпів зростання показника;

5)      середньо зважена арифметична  - використовують; якщо аналізуються показники, явища, які у межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність.

6)      середньо зважена квадратична;

7)      середньо зважена геометрична.