47.Форфейтингові операції.

Форфейтинг – покупка середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитним інститутам (форфейтором) за готівку без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення.Компанія, що здійснює покупку боргових зобовязань без регресу на експортера, зветься форфейтинговою чи компанією форфейтера. Форфейтер бере на себе всі види ризиків.Форфейтирування дає ряд суттєвих переваг експортеру: 1. покращує позиції експортера по ліквідності, так як фірма негайно отримує готівку; 2. експортер звільняється від валютних, кредитних, %-вих ризиків; 3. зменшуються довгострокові вимоги у балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності; 4. знімається необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи по інкасації платежів; 5. форфейтинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком.Недоліки форфейтингу: 1)Висока вартість: ставка значно більша звичайних ставок за кредитами, так як форфейтер бере на себе всі ризики. 2)Важкий пошук для експортера банка, що забажав би діяти в якості форфейтера.Метод форфейтингу найчастіше застосовується при здійсненні середньострокового кредитування зовнішньої торгівлі засобами виробництва, насамперед з країнами Східної Європи, і Азії та Латинської Америки, що розвиваються(Див рис,7.8. «Форфейтингове кредитування імпортерів»; в табл. 7.1 показані основні порівняльні характеристики факторинга та форфейтингу)

48.Державне страхування експорту в розвинутих країнах світу.

В розвинутих країнах та країнах ЄС для стимулювання експорту держава починає страхувати експортні кредити, що здійснюються за допомогою державних та частково державних страхових організацій, а також за допомогою гарантій та порук урядів. Найбільше активно страхування експорту представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, засобами яких керує держава. Страхування експортного договору залежить від експортної угоди, платоспроможності імпортера і його гаранта (банка або уряду). У цьому випадку експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95% суми вимог.

Гарантії видаються при виконанні наступних умов: 1. заявник - резидент країни-експортера; 2. товари і послуги мають походження країни-експортера; 3. імпортер згоден здійснити аванс у розмірі 15-20% від суми поставки; 4. графік погашення заборгованості по середньостроковим і довгостроковим кредитам передбачає декілька дат погашення на протязі строку дії кредиту; 5. учасники угоди зобов’язуються своєчасно надавати дані про несвоєчасне погашення кредиту і про можливі збитки; 6. дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.

Страхування експортних кредитів здійснюється при тійсній взаємодії банків і інститутів по страхуванню експорту. Банки при цьому надають тільки кредити, застраховані на випадок неплатежу. Для експортерів при цьому істотно знижується ризик і значно полегшується рефінансування фірмового кредиту.(приклад страхування експортних кредитів у експортно-імпортному банку США подано на рис. 7.9 «Страхування ексортних кредитів ЕІБ США»; на рис. 1,2 додатку Г та рис. 1 Дод. Д показані схеми фінансування американської, японської та французької системи експорту; можливі способи страхування експортних ризиків при довготривалих угодах приведені в табл. 7.2 «Нетрадиційні методи фінансування»).