33.Форвардні валютні контракти.

Форвардний валютний контракт (FXA — foreign exchange agreement) — це угода між двома контрагентами про фіксацію валютного курсу за операцією купівлі-продажу обумовленої суми валютних коштів на визначену дату в майбутньому. Згідно з форвардним валютним контрактом одна сторона бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості валютних коштів за узгодженим у контракті курсом на вказану дату, а інша сторона бере зобов’язання прийняти цю поставку і виплатити відповідну суму коштів у іншій валюті.Суми угод та тривалість форвардного періоду за форвардними валютними контрактами, як і в загальному випадку, можуть бути довільними і визначаються за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам. Угодами FXA передбачається фіксація всіх умов, зокрема й форвардного валютного курсу, у момент підписання контракту.Основним питанням за укладання форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату валютування.Протягом періоду дії FXA учасники не наражаються на валютний ризик, пов’язаний зі змінами валютних курсів. У цьому і полягає сутність операцій хеджування валютного ризику.Хеджування-будь-яка процедура, за допомогою якої усувається чи зменшується нестабільність грошових надходжень компанії в майбутньому.

34.Валютна позиція міжнародної фірми на світовому ринку.

Будь-який господарський суб’єкт, залучений до ЗЕД, має валютну позицію.Валютна позиція - співвідношення вимог і зобов’язань господарського суб’єкту у певній валюті.Валютна позиція може бути як відкрита, так і закрита. При співпаданні вимог і зобов’язань у даній валюті валютна позиція є закритою, в іншому випадку - відкрита, яка поділяється на довгу і коротку позиції. Довга валютна позиція передбачає, що зобов’язання суб’єкту у валюті менші, ніж вимоги в ній. Коротка валютна позиція виникає, коли зобов’язання в валюті більші вимог у ній на конкретну дату.Господарський суб’єкт, що має відкриту валютну позицію, піддається валютному ризику. М/н менеджер повинен оцінити розміри відкритої валютної позиції, величину валютного ризику і прийнятні способи покриття даного ризику.Для нівелювання валютного ризику часто використовують строкові контракти, які обертаються на м/н біржах або торгуються м/н банками. До таких специфічних інструментів відносять форварди і свопи (банківські контракти) і ф’ючерси і опціони ( в основному біржову контракти).

35.Ф’ючерсні валютні контракти.

Ф’ючерсні контракти-це різновид строкових операцій,в яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом,установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф’ючерсного контракту).Мета укладання ф'ючерсного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в даний момент ціну, за якою відбудеться операція продажу або купівлі в майбутньому. Предметом фінансового ф'ючерсного контракту може бути іноземна валюта, депозитні сертифікати, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов'язання, фондові індекси.Ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем.Основними характеристиками ф'ючерсного контракту є:1)біржовий характер торгівлі;2)стандартні умови контрактів (крім ціни);3)гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів;4)висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого вторинного ринку;5)низька вартість укладання угоди;6)доступність (саме цей принцип є основним при організації біржі);7)можливість, але не обов'язковість реальної поставки (прийняття) базових активів за укладеними угодами.Ф'ючерсні контракти багато в чому переважають будь-які інші фінансові інструменти, але водночас не позбавлені й недоліків.Стандартні умови ф'ючерсного контракту не завжди можуть задовольнити потреби хеджера.Недоліком ф'ючерсних контрактів є також зниження дохідності грошових коштів, котрі вкладені на депозитний рахунок брокера як гарантійні внески. Короткостроковий характер ф'ючерсних контрактів не дозволяє ефективно хеджувати ризики, які виникають при проведенні середньо- і довгострокових фінансових операцій.