Рекомендована література
Нормативно–правова:
1. СанПин №2811–83. Саннитарные правила устройства и содержания полигонов для твердих бытових отходов.
2. СанП №1746–77. Санитарные правила проектирования, строительства и зксплуатации полигонов захоронения не утилизируемых промышленных отходов.
3. СниП 2.01.28–85. Строительные норми и правила. Полигоны по обезвреживанию и захоронению токсических промышленных отходов.
4. СН №3209–85. Правовые основи. Предельное количество накопления токсических промышленных отходов на территории предприятия.
5. СН №245. Предельное количество токсичных промышленных отходов, допускаемое для складирования в накопителях твердих бытовых отходов.
6. ГОСТ 17.2.3.02–78. Правила установки дополнительных выбросов вредных веществ промышленным предприятием.
Навчальна: [4, 12, 13]
2.5. Нормування екологічної безпеки
■ Нормування шумових та вібраційних забруднень довкілля.
■ Нормування електромагнітного та радіаційного забруднення.
■ Нормування якості продуктів харчування грунту.
2.5.1. Нормування шумових та вібраційних забруднень довкілля
Шум – одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища.
Шум – це всі неприємні та небажані звуки чи їх І сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати.
Захист людини від шкідливого впливу шуму є однією з найважливіших соціально–економічних проблем сучасності, від вирішення якої залежить здоров'я працівників підприємств, установ, організацій, мешканців промислових центрів, міст тощо. Основною метою боротьби з шумом є його повне усунення, а за неможливості цього – зниження інтенсивності шуму до допустимих меж, які визначені відповідними нормами. Нормування шумових та вібраційних забруднень довкілля регламентується нормативними документами: ДСТУ 2867, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДНАОП 0.003–3.14, що розробляють ГДШХ–гранично допустимих рівнів шумових характеристик та санітарні норми показників вібраційного навантаження.
Види шумів: постійний, непостійний, коливний, переривчастий, повітряний, структурний, імпульсний.
Одиницею вимірювання шуму є Бел – відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, яке сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці – децибел (ДБ)
Джерела шумів: всі види транспорту, промислові об'єкти, гучно мовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.
Інтенсивність шуму різних джерел шумів, дБ:
зимовий ліс за тихої погоди 0
шепіт, шелест листя 20
сільська місцевість 30
читальня 40
машбюро 65
салон автомобіля 70
відбійний молоток 90
важкий самоскид 100
концерт поп–музики 110
блискавка 130
реактивний літак на віддалі 25 м 140
старт космічної ракети 100
♦ Нормування впливів шуму. Нормування шуму здійснюється за санітарними й технічними нормами.
• Санітарне нормування шуму. Санітарні норми встановлюють максимально допустимі значення (рівні) інтенсивності шуму з метою захисту людей від його шкідливого впливу. В основу санітарно–гігієнічного нормування шуму закладено запобігання виникненню функціональних розладів або захворювань, надмірного стомлення і зниження працездатності як при короткочасних, так і повторній дії несприятливих чинників виробничого середовища. Допустимі рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і території підприємства регламентуються Державними санітарними нормами ДСН3.3.6.037, витяг з яких наведено в таблиці 2.5.1.
Таблиця 2.5.1.
Рекомендовані діапазони шуму для приміщень різного функціонального призначення
• Технічне нормування встановлює граничні значення характеристик шуму для різних типів обладнання з урахуванням технічних можливостей. Отже, якщо санітарні норми визначають необхідні величини зниження шуму для здоров'я, то технічні норми встановлюють граничні норми шуму для окремих видів машин і механізмів.
Основною шумовою характеристикою машини є рівні її звукової потужності в октавних смугах з середньо геометричними частотами 63 – 8000 Гц, на основі яких машини порівнюються за шумовими властивостями. Значення гранично допустимих рівнів шумових характеристик (ГДШХ) машин встановлюється з урахуванням вимог забезпечення на робочих місцях допустимих рівнів шуму у відповідності з головним призначенням машини і вимогами розділу 2 ГОСТ 12.1.003.
Значення ГДШХ (Lwi ), яка встановлюється в октавних смугах частот рівнів звукового тиску, визначається для кожної октавної смуги за формулою:
де Lgi – гранично допустимий рівень звукового тиску в октаві, рівень звуку або еквівалентний рівень звуку на робочих місцях за ГОСТ 12.1.003 або в місцях знаходження людини згідно з відповідними нормативами, дБ (дБ) див. табл. 2.5.2; Sn – площа вимірювальної поверхні, яка знаходиться на відстані 1 м від зовнішнього контуру машини, м2; S0 = 1м2; L – поправка на групове встановлення машин в типових умовах експлуатації.
Таблиця 2.5.2.