Рекомендована літератури

Нормативно–правова:

1. ДСТУ 2925–94. Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення.

2. ДСТУ 3514-97. Статистичні методи контролю та Регулювання. Терміни та визначення

3. ДСТУ ISO 9000–2001. Система управління якістю. Основні положення та словник.

4. ДСТУ ІSО 9001 –2001. Система управління якістю. Вимоги.

5. ДСТУ ISO 10011–1–97. Настанови з перевірки систем якості, ч.1. Перевірка.

6. ДСТУ 2296–93. Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування.

7. ДСТУ 2462–94. Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення.

8. ДСТУ 3410–94. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

9. ДСТУ 3413–96.. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.

10. ДСТУ EN 45011–9. Загальні вимоги до органів, які здійснюють сертифікацію.

Навчальна: [2.6]

Розділ 2. Екологічне нормування

У відповідності до природоохоронного законодавства України нормування антропогенного навантаження на природне середовище виконується з метою встановлення гранично допустимих норм антропогенних впливів, які гарантують екологічну безпеку населення, збереження генофонду, забезпечують раціональне використання і відтворення природних ресурсів в умовах постійного розвитку господарської діяльності. При цьому під впливом розуміють антропогенну діяльність, пов'язану з реалізацією економічних, рекреаційних, культурних інтересів і таку антропогенну діяльність, яка вносить фізичні, хімічні, біологічні зміни в природне середовище. Найпоширенішим видом негативного впливу є забруднення, яке наносить шкоду життю і здоров'ю людини, рослинному і тваринному світу та екосистемам. Зрозуміло, що вплив людини ширший від забруднення: вироблення ресурсів, знищення природних екосистем, порушення стандартів на якість продукції в результаті перевищення навантажень на навколишнє природне середовище.

Принцип антропоцентризму був вирішальним щодо історії розвитку нормування, тобто: значно раніше за решту були встановлені нормативи припустимих для людини умов середовища (в першу чергу – виробничого середовища). Однак, людина не є найчутливішою ланкою біосфери, а тому принцип "Захищена людина – захищена біосфера" загалом кажучи невірний. Нормативи якості складових навколишнього середовища повинні відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природних екосистемах у межах їх саморегуляції.

2.1.Теоретичні основи нормування антропогенного навантаження на природне середовище

■ Суть, мета, об'єкти і завдання нормування.

■ Санітарно–гігієнічне нормування.

■ Екологічне нормування.

■ Науково технічне нормування.

Нормування антропогенного навантаження на природне середовище – це вид діяльності з керування довкіллям, спрямований на збереження і поліпшення якості навколишнього середовища та охорони здоров'я людини від негативного впливу його забруднення.

2.1.1. Суть, мета, об'єкти і завдання нормування

Нормування – це діяльність по встановленню гранично допустимих впливів людини на природу. Мета нормування – забезпечення науково обгрунтованого поєднання економічних і екологічних інтересів як основи суспільного прогресу – в певній мірі компроміс між економікою і екологією. Визначена таким чином мета нормування антропогенного навантаження на оточуюче природне середовище передбачає наявність граничних умов (нормативів) як на самий вплив, так і на фактори середовища, які відображають і сам вплив, і відгуки на нього екосистем.

Основними об'єктами нормування антропогенного навантаження на природне середовище є рівні концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище, рівні вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування; рівні викидів та скидів у навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовин; рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Основним завданням нормування є розробка нормативів. Нормативи лежать в основі вимірювання балансу екологічних і економічних інтересів людини. Вони необхідні для створення гармонічних еколого–економічних систем. Міра розумного поєднання інтересів – це гранично допустимий рівень антропогенних впливів, перевищення яких створює небезпеку для природного середовища та здоров'я людини.

Нормативи (нормативні матеріали) – це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм збереження і поліпшення якості навколишнього середовища та охорони здоров'я людини, оптимізації негативного впливу антропогенного навантаження на природне середовище. Нормативи антропогенного навантаження на природне середовище являються основою для визначення правомірності поведінки суб'єктів екологічних правовідносин, визначають ступінь ефективності виконання екологічних і правових наказів. Від показників антропогенного навантаження на природне середовище залежить і реалізація екологічних прав людини, і проведення екологічних експертиз, і міра еколого–правової відповідальності, і оцінка екологічного ризику, і багато іншого. Нормативи антропогенного навантаження на природне середовище повинні відображати вимоги до нього різних споживачів і забезпечувати збереження екологічної рівноваги в природних екосистемах в межах їх саморегуляції.

Норматив стає юридично обов'язковим з моменту затвердження його компетентними органами Держкомсанепіднаглядом і Міністерством екології і природних ресурсів України.

Класифікація нормативів. Нормативи класифікуються за такими видами:

нормативи екологічної безпеки:

• гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі

• гранично допустимі рівні акустичного шкідливого впливу на навколишнє середовище

• гранично допустимі рівні електромагнітного шкідливого впливу на навколишнє середовище

• гранично допустимі рівні радіаційного шкідливого впливу на навколишнє середовище гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування;

гранично допустимі викиди та скиди:

• гранично допустимі викиди у навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовий;

• гранично допустимі скиди у навколишнє середовище

забруднювальних хімічних речовин;

рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів:

• гранично допустимі рівні шкідливого впливу фізичних факторів на природне середовище;

• гранично допустимі рівні шкідливого впливу біологічних факторів на природне середовище.

Види нормування. Нормування антропогенного навантаження на природне середовище та розробка нормативів ведеться у трьох основних напрямках:

♦ санітарно–гігієнічне нормування – розробка системи норм, правил і регламентів для оцінювання стану навколишнього середовища в інтересах охорони здоров'я людини і збереження генетичного фонду деяких популяцій рослинного і тваринного світу;

♦ екологічне нормування – розробка системи норм, правил і регламентів допустимого навантаження на екосистеми;

♦ науково–технічне нормування – розробка системи норм, правил і вимог, які ставляться безпосередньо до джерел антропогенних впливів на оточуюче середовище.