Система стандартів з безпеки праці та захисту від вібраційного забруднення

Державні і міжнародні

ДСТУ ISO 8662–11:2004 Інструменти ручні переносні приводні.

ISO 8662–11:1999 Вимірювання вібрації на рукоятці.

Інструменти для встановлення кріпильних деталей.

ДСТУ ISO 13090–1:2004 Настанова із заходів безпеки під час випробування

ISO 13 090–1:1998 та експериментів за участю людей. Ч. 1. Вплив

загальної механічної вібрації та повторюваного удару.

ДСТУ ISO 13753:2004 Вібрація та удар механічні. Вібрація локальна.

ISO 13753:1998 Методика вимірювання коефіцієнтів вібро­ізоляції

пружних матеріалів у разі їх навантаження системою

„кисть–рука"

Міждержавні

ГОСТ 12.1.012–90 Вибрационная безопасность. Общие требования.

ГОСТ 17770–86 Машины ручные. Требования к вибрационньм

характеристикам.

Розгляд основних стандартів проводиться за змістом розкриття теми.

Вібраційна безпека, характеристики і загальні вимоги згідно із ДСТУ ISO 13090–1:2004 і ІSО 13090–1:1998, ГОСТ 12.1. 012–90, ГОСТ 17770–86. Стандарти розглядають вібраційну безпеку, загальні вимоги і вимоги до вібраційних характеристик, види вібрацій, вібрацію та удар механічні, вібрацію локальну, настанови із заходів безпеки під час випробування та експериментів за участю людей, вплив загальної механічної вібрації та повторюваного удару; машини ручні та вимоги до вібраційних характеристик.

Настанови із заходів безпеки і методика вимірювання вібрації згідно із ДСТУ ISO 8662–11:2004 і ІSО 8662–11:1999, ДСТУ ІSО 13753:2004 і ISО 13753:1998. Стандарти розглядають настанови із заходів безпеки, вимірювання вібрації та методику вимірювання, інструменти ручні переносні приводні і вимірювання вібрації на рукоятці, інструменти для встановлення кріпильних деталей; методику вимірювання коефіцієнта віброізоляції пружних матеріалів у разі їх навантаження системою „кисть–рука".

1.8.3 Стандартизація з безпеки праці і захист від радіаційного забруднення

Розвиток життя на Землі завжди відбувався за наявності природного радіаційного фону.

Радіоактивне випромінювання – це не щось нове, створене розумом людини, а явище, яке існувало завжди. Нове, що створила сама людина, – це додатковий радіаційний вплив, якого людина зазнає, наприклад, під час рентгенівського обстеження, при випаданні радіоактивних атмосферних опадів після випробування ядерної зброї або внаслідок роботи (аварії) атомних реакторів. Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення природного середовища є: уранова промисловість, ядерні реактори різних типів, радіохімічна промисловість, місця переробки та захоронення радіоактивних відходів, використання радіонуклідів у народному господарстві у вигляді закритих радіоактивних джерел невеликої потужності у промисловості, медицині, геології, сільському господарстві.