1.3.4. Участь України у міжнародній діяльність в галузі стандартизації навколишнього середовища

Після отримання незалежності Україна проводить активну політику інтеграції в міжнародні та європейські структури, співпрацюючи також з країнами СНД. 1.01.1993 р. Україна прийнята в члени Міжнародної організації ISO, а 14.02.93 р. – в члени Міжнародної електротехнічної комісії IES, що дає їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як 1000 міжнародних робочих органів, технічних комітетів з стандартизації і використовувати в своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів. А 13 березня 1992 р. у Мінську Україною була підписана угода про проведення державами СНД погодженої політики зі стандартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до неї створено Міждержавну раду з цих питань, а також передбачено, що державні стандарти колишнього Союзу є власністю всіх держав, які підписали угоду, і використовуються як міждержавні стандарти.

Україна розробляє також власну систему природокористування –економічно виправдану і технічно ефективну політику, спрямовану на ефективне і бережливе використання природних ресурсів у ході структурної перебудови економіки.

Реалізація такої політики започаткована прийняттям Закону "Про охорону навколишнього середовища", Закону "Про охорону атмосферного повітря", "Водного кодексу" і т.д. Такі документи передбачають прийняття різними органами виконавчої влади великої кількості підзаконних документів нормативного характеру і формують лише основні напрямки державної політики в галузі без конкретних вимог до різних норм. При такому підході стандарти виконують роль третього, після законів і підзаконних актів, рівня законодавства. Це стосується системи стандартів в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів (ГОСТ 17...). В такій ситуації стандарти втрачають свою природну функцію регуляторів технічного рівня продукції, її якості і безпеки для споживачів.

Звідси слід наголосити, що така проблема вирішується розробкою конкретних і обґрунтованих (економічно і технічно) нормативів. Після цього стандарт визначить характеристики продукції і методики вимірювань, які забезпечать їх виконання. На даний час роль нормативів в Україні виконують гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин.

З 1993р. Україна бере участь в роботі всіх технічних комітетів зі стандартизації в галузі управління навколишнім середовищем: з якості повітря, води, фунту, управління навколишнім середовищем, які можуть бути використані в усіх сферах бізнесу.

Зараз одним з найбільш важливих інструментів взаємовідносин між країнами стають екологічні норми та вимоги. Через загострення боротьби за ринки виробництва і збуту продукції вони (екологічні норми та вимоги) є екологічним бар'єром для обмеження ввезення в країну багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції.

В нашій країні через низку соціально–економічних причин склалась небезпечна екологічна ситуація. Чорнобильська катастрофа значно загострила економічні та екологічні проблеми, що нагромаджувалися десятиліттями. Звідси необхідно готувати підприємство до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім середовищем може стати невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України для придбання українських товарів. Саме тому ДКТРСП впроваджує міжнародні стандарти серії ІSО 14000:

ДСТУ ISO 14001 – склад та опис елементів системи управління навколишнім середовищем і настанови щодо їх застосування;

ДСТУ ISO 14004 – загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення;

ДСТУ ISO 14010 – загальні принципи екологічного аудиту;

ДСТУ ІSО 14011 – процедури аудиту системи управління навколишнім середовищем;

ДСТУ ІSО 14012 – кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології та ін.

Наприкінці нинішнього століття використання стандартів захисту навколишнього середовища підтверджується і зміною умов для ведення бізнесу. За оцінками японських експертів істотний вплив на діяльність японських підприємств мають і матимуть такі основні фактори: захист навколишнього середовища, зміни міжнародного становища, високі технології, інформатика, зміна умов праці.

Причому слід зауважити, що, починаючи з 1980 і до 2000 року такий фактор, як захист навколишнього середовища, із неістотного став першочерговим.

В Україні діють більше 1500 національних стандартів, з яких майже 60% гармонізовані зі стандартами ІSО/ІЕС. Участь у міжнародній стандартизації дає можливість сприяти підвищенню технічного рівня і конкурентоспроможності вітчизняної продукції та погодження технічної політики України з технічною політикою торгових партнерів. Ефективним шляхом інтеграції України у світове співтовариство с пряме застосування міжнародних і європейських стандартів і перехід до добровільної стандартизації із закріпленням обов'язкових вимог у законодавчих актах прямої дії. У першу чергу, це досвід впровадження в Україні стандартів ISO серії 9000 та 14000.