Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Консп.лекцій з ЦППІВ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
925.18 Кб
Скачать

Лекція 1

Інтелектуальна власність як об’єкт правового захисту.

Поняття права інтелектуальної власності та його місце

в системі цивільного права України

Основні питання лекції:

    1. Передісторія розвитку права інтелектуальної власності як цивільно-правової підгалузі. Основні інститути права інтелектуальної власності.

    2. Головні джерела права інтелектуальної власності в законодавстві України.

    3. Поняття права інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні.

    4. Поняття та головні ознаки цивільних правовідносин у сфері інтелектуальної діяльності. Об’єкти інтелектуальних правовідносин.

    5. Метод правового регулювання у сфері інтелектуальної власності.

    6. Поняття права інтелектуальної власності в суб’єктивному розумінні.

    7. Об’єкти права інтелектуальної власності.

    8. Суб’єкти права інтелектуальної власності.

    9. Особисті немайнові права інтелектуальної власності.

    10. Майнові права інтелектуальної власності.

    11. Підстави виникнення (набуття) прав інтелектуальної власності та строки їхньої чинності.

    12. Використання об’єктів права інтелектуальної власності.

    13. Передача майнових прав інтелектуальної власності.

    14. Здійснення (реалізація) права інтелектуальної власності, що належить кільком особам.

    15. Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку із виконанням трудового договору.

    16. Права інтелектуальної власності на об’єкт, створений на замовлення.

    17. Наслідки порушення права інтелектуальної власності та його захист в судовому порядку.

1.3. Поняття права інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні

Право інтелектуальної власності в об'єктивному розумінні це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної діяльності стосовно інтелектуальної власності. Цим поняттям охоплюється широке коло правових від­носин — цивільно-правових і адміністративно-правових. Проте основу всієї сукупності зазначених правовідносин складають саме цивільно-правові відносини.

Право інтелектуальної власності у цивільно-правовому значенні не є галуззю права, його слід вважати підгалуззю цивільного права, оскільки воно містить у собі багато окремих цивільно-правових інститутів, що регулюють окремі види відносин інтелектуальної власності.

1.4. Суспільні відносини, що складаються у сфері інтелекту­альної діяльності та інтелектуальної власності, за своєю юридич­ною природою є цивільно-правовими і характеризуються такими загальними ознаками:

- вони є товарно-грошовими і мають вартіс­ний характер;

Товарно-грошовий, вартісний характер цивільних відносин у сфері інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності відо­бражає їх спрямованість на забезпечення потреб суспільства, в яко­му панує товарно-грошове виробництво. Результати інтелектуаль­ної діяльності виражаються в нематеріальних благах, проте вони мають свою вартість.

- характеризуються самостійністю та автономністю учасників зазначених відносин, юридичною рівністю сторін як са­мостійних суб'єктів цивільного обігу.

Суб'єкти цивільних відносин незалежні один від одного, вони не підпорядковані один одному і є автономними. Їх воля на вчинення певної правової дії набуває чинності лише за умови, що воля однієї сторони збігається з волею іншої сторони. Тобто незалежність, автономність сторін у цивільних відносинах виражається і в тому, що мета, поставлена ними, може бути досягнута лише за їх взаємною волею та взаємним бажанням, тобто за їх консенсусом.

Суб'єкти цивільних відносин є юридично рівними між собою. Це означає, що вони мають юридично рівні можливості вчиняти будь-які правові дії у межах закону. Суб'єкти цивільного права однаковою мірою вільні щодо вступу у майнові відносини, вибору способу поведінки.

Об'єктами зазначених відносин можуть бути лише результати інтелектуальної, творчої діяльності в будь-якій сфері (науковій, художній, виробничій тощо).

Об'єкти інтелектуально-правових відносин не мають матеріаль­ної субстанції, вони не матеріальні. Проте вони можуть стати об'єктом правової охорони лише за умови, що зазначені об'єкти можуть бути втілені у певну матеріальну форму. Наприклад, твір може бути опублікований у формі книги, винахід втілений у про­мисловий виріб тощо.

Зазначена специфічна особливість об'єктів інтелектуальної влас­ності уможливлює їх тиражування в необхідній кількості, що зумовлює особливості їх використання, — один і той самий об'єкт може використовуватися різними користувачами в необмеженій кількості, але з дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності.

Коло суспільних відносин, що регулюються правом інтелектуаль­ної власності, досить широке. Передусім вони поділяються на особисті немайнові та майнові. Особисті немайнові відносини тісно пов'язані з творцем об'єкта інтелектуальної власності. Права, що виникають із особистих немайнових відносин, невідчужувані від творця об'єкта цих відносин. Зазначені права належать лише йому.

Майнові відносини, об'єктом яких є результат інтелектуальної діяльності, можуть виникати між творцем цих результатів і будь-якою іншою особою. Вони не обмежують коло своїх суб'єктів. Суб'єктами зазначених відносин можуть бути не лише творці результатів інтелектуальної власності, а й інші особи, яким творець передав свої права на цей результат.

Майнові відносини у сфері інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності мають абсолютний характер. Праву суб'єкта інтелектуальної власності кореспондує відповідний обов'язок будь-яких третіх осіб, — вони зобов'язані не порушувати право суб'єкта інтелектуальної власності, дотримуватися його і по­важати. Отже, порушником права інтелектуальної власності може бути будь-яка третя особа, яка й буде відповідачем за позовом про порушення цього права.

Майнові відносини у сфері інтелектуальної власності є виключ­ними. Виключний характер цих відносин зумовлюється абсолютни­ми правами на об’єкти для суб'єкта інтелектуальної власності. Це означає, що будь-яка третя особа може використати об'єкт права інтелектуаль­ної власності лише за дозволом суб'єкта цього права.

Право інтелектуальної влас­ності часто називають виключним правом, оскільки суб'єктам права інтелектуальної власності належить виключне право на її об'єкти. Тобто, право на вико­ристання й розпорядження об'єктом права інтелектуальної влас­ності належить лише суб'єкту цього права. На думку деяких дослідників, така назва є не досить адекватною. Адже будь-яке право власності на матеріальні об'єкти можна вважати виключним.