- •1.Потужність множини. Зчисленні множини та їх властивості. Зчисленність множини раціональних чисел.
- •Доведення Рефлексивність:
- •Транзетивність:
- •Доведення
- •Далі записуємо підряд всі числа, які є в таблиці
- •2.Незчисленні множини. Незчисленність множини дійсних чисел.
- •Доведення
- •3. Відображення множин (функції). Границя ф-ії та її неперервність. Різні означення та їх еквівалентність. Відображення множин (функції).
- •Границя ф-ії та її неперервність. Різні означення та їх еквівалентність.
- •Т.1 (перший критерій граничної точки).
- •Означення границі ф-ії по множині.
- •О.1’ .Означення границі ф-ії по Гейне (на мові послідовностей).
- •4. Класифікація функцій за їх властивостями.
- •Достатність.
- •Монотонні ф-ії
- •Парні та непарні ф-ії.
- •Періодичні ф-ії.
- •Теорема 4.(друга теорема Вейєрштрасса).
- •Т.5 (критерій неперервності монотонної ф-ії).
- •Т.6 (Кантора про рівномірну неперервність неперервної на сегменті ф-ії)
- •6. Поняття границі числової послідовності, її властивості.
- •7. Теорема Больцано-Вейєрштраса. Критерій Коші збіжної числової послідовності.
- •8. Означ. І вл. Рац степеня. Означення та степення з ірац показником. Степенева ф-я та її вл. Степенева ф-я в комплексній обл.
- •9. Показникова ф-я та її вл.. Розклад показн. Ф-ї в степен. Ряд. Показн. Ф-я компл. Обл.. Ф-ли. Ейлера.
- •10. Логарифмічна ф-я її властивості. Розклад логар. Ф-ї в степеневий ряд. Лог. Ф-я в компл. Обл. Інтегральне озн. Логарифма.
- •11. Тригонометричні ф-ї та їх властивості.
- •12. Похідна ф-ії однієї змінної, її геометричний і механічний зміст. Основні правила диференціювання.
- •1.Задача про миттєву швидкість матеріальної точки.
- •13. Диференційовані функції однієї змінної, критерій диференційовності. Диференціал в точці, його геометричний зміст, застосування до наближенихо бчислень. Диференціали вищих порядків.
- •15. Екстемуми ф-ії. Необхідні умови естемуму. Достатні умови екстремуму.
- •16. Опуклість, вгнутість та точки перегину графіка ф-ї.
- •17.Первісна ф-я та неознач. Інтеграл. Інтегрування підстановкою та частинами.
- •18.Означений інтеграл. Необхідна умова інтегрованості функцій. Критерій інтегровності. Інтегровн. Неперерв. Функції.
- •19. Означений інтеграл зі змінною верхнею межею, його властивості. Існування первісої для неперер ф-й. Ф-ла Ньютона-Лейбніца.
- •20. Поняття площі плоскої фігури. Квадрові фігури.Застосування означеного інтеграла
- •20. Поняття площі плоскої фігури. Квадрові фігури, застосування означеного інтеграла
- •21. Поняття кривої. Спрямлювані криві та їх довжини. Теорема Жордана. Обч. Довжини дуги при допомозі озн. Інтеграла.
- •22. Застос визн інтегр до обч тіл обертання та площ поверхонь обертання.
- •23. Додатні числові ряди, вл-ті збіжних рядів, критерій зб. Теореми про порівняння рядів. Ознака Даламбера та інтеграл. Ознака Коші.
- •24. Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца. Абсолютно та умовно збіжні ряди.
- •25. Функціональні послідовності і ряди. Збіжність, область збіжності. Рівномірна збіжність. Ознака Веєрштрса.
- •26. Степеневі ряди в комплексній обл. Круг збіжності.
- •28. Метричні простори. Відкриті та замкнені множини. Повні метричні простори.
- •29. Теорема Банаха про стиск відображення та її застосування.
- •30. Похідна функції комплексної змінної. Умови диферент.Поняття аналітичної функції.
12. Похідна ф-ії однієї змінної, її геометричний і механічний зміст. Основні правила диференціювання.
Означення похідної.
Нехай функція y=f(x) задана на інтервалі (a,b). Зафіксуємо т. x0 цього інтервалу і розглянемо деяку інше т. x з цього інтервалу. Величина Δx= x -x0 характеризує відхилення т. x від т. x0. Її називають приростом аргументу. В т. x0 будемо надавати приросту такого , що x0+Δ є (a,b).
Означення 1. Приростом функції y=f(x) в т. x0, що відповідає приросту аргументу називають величину Δf(x0)= f(x0+Δx)-f(x0).
Зауважимо, що коли т. x0 зафіксована, приріст функції є функцією від змінної Δx.
Означення
2.
Скінчена границя приросту функції
y=f(x)
в т.
x0
до приросту аргументу
Δx
при умові
Δx→0
називається похідною функції y=f(x)
в т.
x0.
Позначається: f′(
x0),
Таким чином, щоб знайти похідну функції за означенням потрібно:
В т. x0 надати приросту, такого що x=x0+Δx є D(f);
Δf(x0)=f(x0+Δx)-f(x0);
;
.
Означення
3. Правосторонньою
похідною функції y=f(x)
в т.
x0
називають скінчену границю приросту
функції y=f(x)
в т.
x0
до приросту аргументу Δx
при умові, що приріст аргументу Δx
→0 (справа) і позначається:
.
Означення
4.
Лівосторонньою похідною функції y=f(x)
в т.
x0
називають скінчену границю приросту
функції y=f(x)
в т.
x0
до приросту аргументу при умові, що
приріст аргументу Δx
→0 (зліва) і позначається:
.
Теорема. Для того, щоб функція y=f(x) в т. x0 мала похідну необхідно і досить, щоб в цій т. x0 вона мала правосторонню і лівосторонню похідну і вони б були рівні між собою.
Доведення випливає з критерію існування границі функції.
Задачі, що приводять до поняття похідної.
1.Задача про миттєву швидкість матеріальної точки.
Нехай матеріальна точка рухається прямолінійно і нехай задано закон руху матеріальної т. S=S(t) (залежність переміщення від часу).
Поставимо задачу обчислити швидкість матеріальної т. довільний момент часу t, коли матеріальна т. знаходиться в т. M.
Для
розв’язання цієї задачі скористаємося
поняттям середньої швидкості поряд з
моментом часу t
розглянемо
момент часу
t+Δt,
Δt>0.
Нехай за момент часу Δt
матеріальна т. здійснює переміщення
ΔS(t),
тоді її середня швидкість протягом
цього проміжку часу Δt
буде дорівнювати
Зрозуміло, що чим менше Δt, тим точніше середня швидкість буде характеризувати швидкість матеріальної точки в момент часу t. А тому природнім є наступне означення.
Означення. Миттєвою швидкістю матеріальної точки в момент часу t називається границя середньої швидкості Vc протягом проміжку часу Δt при умові, що проміжок часу Δt→0
З іншого боку, якщо записана вище границя існує, то вона дорівнює S′(t), отже VM= S′(t). Висновок: миттєва швидкість матеріальної точки в момент часу t дорівнює похідній функції S(t) в цій точці. В цьому полягає механічний зміст поняття похідної.
Основні правила диференціювання функцій.
Теорема 1.(про похідну суми та різниці двох функцій). Якщо y=f1(x), y=f2(x) диференційовані в т. x0, то в цій т. диференційованими будуть функції y=(f1 ± f2)(x) і більше того має місце рівність (f1 ± f2)′(x0)=f1′(x0)± f2′(x0).
Доведення: Введемо до розгляду функцію F(x)=(f1 + f2)(x).
Беремо в т. x0 надаємо приросту Δx, x0+ Δx є D(F)=D(f1)∩D(f2)
Шукаємо приріст ΔF(x)=(f1 ± f2)(x0+Δx) – (f1 ± f2)(x0)=(f1(x0+Δx) ± f2(x0+Δx)) – (f1(x0) ± f2(x0))=( f1(x0+Δx) – f1(x0)) ± ( f2(x0+Δx) – f2(x0)) =Δf1(x0) ± Δf2(x0)
Звідси
робимо висновок:
Теорема
2. (похідна добутку). Нехай
функція y=f1(x),
y=f2(x)
– диференційована в т. x0,
тоді диференційована в т. x0
буде функція y=f1*f2(x)
і
більше того
.
Теорема
3. (похідна частки).
Нехай функція y=f1(x),
y=f2(x)
– диференційовані в т. x0,
f2(x0)≠0
,
тоді диференційована в т. x0
і
більше того
;
Теорема 4.(про похідну складеної функції). Нехай y=f(φ(x)) – складена функція, u= φ(x) – диференційована в т. x0, а функція y=f(u) – диференційована у відповідній точці u0=φ(x0), тоді складена функція y=f(φ(x)) буде диференційована. в т. x0 і її похідна в цій точці буде дорівнювати похідній функції в т. u0 (зовнішньої ф-ії) на похідній функції φ (внутрішньої ф-ії) в т. x0
;
Теорема 5.(про похідну оберненої функції). Нехай y=f(x) – неперервна і строго монотонна функція диференційована в т. x0 і f′(x0)≠0, тоді в деякому околі т. y0=f(x0) буде існувати функція x=f-1(y),яка буде диференційована в т. y0 і більше того похідна цієї функції в т. y0
Похідні вищих порядків.
О. Похідною
n-го
порядку ф-ії y=f(x)
в
т.
назив. похідну 1-го порядку в цій точці
від похідної
-го
порядку і познач.
.
Теорема.
Нехай ф-ія
в
деякій точці
мають похідні до
-го
порядку включно, а це довільна стала,
тоді в т
похідну до n-го
порядку включно будуть мати ф-ії
і більше того мають місце формули:
;
;
–
формула
Лейбніца.
