- •1.Потужність множини. Зчисленні множини та їх властивості. Зчисленність множини раціональних чисел.
- •Доведення Рефлексивність:
- •Транзетивність:
- •Доведення
- •Далі записуємо підряд всі числа, які є в таблиці
- •2.Незчисленні множини. Незчисленність множини дійсних чисел.
- •Доведення
- •3. Відображення множин (функції). Границя ф-ії та її неперервність. Різні означення та їх еквівалентність. Відображення множин (функції).
- •Границя ф-ії та її неперервність. Різні означення та їх еквівалентність.
- •Т.1 (перший критерій граничної точки).
- •Означення границі ф-ії по множині.
- •О.1’ .Означення границі ф-ії по Гейне (на мові послідовностей).
- •4. Класифікація функцій за їх властивостями.
- •Достатність.
- •Монотонні ф-ії
- •Парні та непарні ф-ії.
- •Періодичні ф-ії.
- •Теорема 4.(друга теорема Вейєрштрасса).
- •Т.5 (критерій неперервності монотонної ф-ії).
- •Т.6 (Кантора про рівномірну неперервність неперервної на сегменті ф-ії)
- •6. Поняття границі числової послідовності, її властивості.
- •7. Теорема Больцано-Вейєрштраса. Критерій Коші збіжної числової послідовності.
- •8. Означ. І вл. Рац степеня. Означення та степення з ірац показником. Степенева ф-я та її вл. Степенева ф-я в комплексній обл.
- •9. Показникова ф-я та її вл.. Розклад показн. Ф-ї в степен. Ряд. Показн. Ф-я компл. Обл.. Ф-ли. Ейлера.
- •10. Логарифмічна ф-я її властивості. Розклад логар. Ф-ї в степеневий ряд. Лог. Ф-я в компл. Обл. Інтегральне озн. Логарифма.
- •11. Тригонометричні ф-ї та їх властивості.
- •12. Похідна ф-ії однієї змінної, її геометричний і механічний зміст. Основні правила диференціювання.
- •1.Задача про миттєву швидкість матеріальної точки.
- •13. Диференційовані функції однієї змінної, критерій диференційовності. Диференціал в точці, його геометричний зміст, застосування до наближенихо бчислень. Диференціали вищих порядків.
- •15. Екстемуми ф-ії. Необхідні умови естемуму. Достатні умови екстремуму.
- •16. Опуклість, вгнутість та точки перегину графіка ф-ї.
- •17.Первісна ф-я та неознач. Інтеграл. Інтегрування підстановкою та частинами.
- •18.Означений інтеграл. Необхідна умова інтегрованості функцій. Критерій інтегровності. Інтегровн. Неперерв. Функції.
- •19. Означений інтеграл зі змінною верхнею межею, його властивості. Існування первісої для неперер ф-й. Ф-ла Ньютона-Лейбніца.
- •20. Поняття площі плоскої фігури. Квадрові фігури.Застосування означеного інтеграла
- •20. Поняття площі плоскої фігури. Квадрові фігури, застосування означеного інтеграла
- •21. Поняття кривої. Спрямлювані криві та їх довжини. Теорема Жордана. Обч. Довжини дуги при допомозі озн. Інтеграла.
- •22. Застос визн інтегр до обч тіл обертання та площ поверхонь обертання.
- •23. Додатні числові ряди, вл-ті збіжних рядів, критерій зб. Теореми про порівняння рядів. Ознака Даламбера та інтеграл. Ознака Коші.
- •24. Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца. Абсолютно та умовно збіжні ряди.
- •25. Функціональні послідовності і ряди. Збіжність, область збіжності. Рівномірна збіжність. Ознака Веєрштрса.
- •26. Степеневі ряди в комплексній обл. Круг збіжності.
- •28. Метричні простори. Відкриті та замкнені множини. Повні метричні простори.
- •29. Теорема Банаха про стиск відображення та її застосування.
- •30. Похідна функції комплексної змінної. Умови диферент.Поняття аналітичної функції.
15. Екстемуми ф-ії. Необхідні умови естемуму. Достатні умови екстремуму.
О.1
Т.
назив. точкою мінімуму (точкою максимуму)
ф-ії
,
якщо існує
окіл,
такий що
пр.
.
Значення
ф-ії в точці
називається
максимумом ф-ії, а значення ф-ії в точці
називається
мінімумом ф-ії. Точки
,
називаються
точками екстремуму, а максимум і мінімум
називається екстремумом ф-ії.
Т.1
(необхідна умова екстремуму ф-ії).
Якщо
є точкою екстремуму ф-ії
і вцій точці існує похідна, то вона
дорівнює 0:
.
Доведеня
Нехай
— точка мінімуму, тоді існує такий
,
.
Точці
надамо приросту
,
пр.
,
тоді
.
;
.
Але
в т.
ф-ія має похідну, то
.
Теорему доведено.
О.2 Точки, в яких похідні ф-ії =0 називаються стаціонарними(критичними).
З
доведеної теореми випливає, що екстемуми
ф-ії слід шукати серед стаціонраних
точок, якщо ф-ія
– диференційовна в усіх точках області
визначення.
Зауважимо, що стаціонарні точки можуть і не бути точками екстемуму.
Т.2 (перша достатня умова екстремуму ф-ії).
Нехай
ф-ія
диференційовна
в деякому околі т.
в якій вона є неперервною. Якщо при
переході через т.
похідна ф-ії
змінює свій знак, то точка
буде токою екстремуму і більще того т.
буде точкою мінімуму, якщо похідна буде
змінювати знак з «-» на «+» і точкою
максимуму, якщо похідна змінюватиме
знак з «+» на «-».
Доведенння
Н
ехай
наприклад при переході через точку
похідна ф-ії змінює знак з «+» на «-»,
тоді існує такий
окіл,
що
.
З першого співвідношення виникає, що
ф-ія
,
.
Якщо
ж вибир.
пр.
.
А це означає, що
є точкою максимуму.
Т.2
(друга достатня умова).
Нехай ф-ія
не
диференційовна в деякому околі т.
,
а в самій т.
,
крім того, ф-ія
має похіднк 2-го порядку. Тоді якщо
,
то т.
буде точкою мінімуму. Якщо
,
то т.
буде точкою мінімуму максимуму.
Доведення
Нехай
.
За
теоремою про перехід до гарниці ф-ії в
нерівностях робимо висновок, якщо
.
Отже, при переході через точку
похідна змінює знак з «-» на «+» , а це
означає, що точка
точкою мінімуму.
16. Опуклість, вгнутість та точки перегину графіка ф-ї.
Озн.
Кажуть, що графік ф-ї
на
і одночасно сама ф-я
на цьому відрізку є опуклими вниз, якщо
якщо графік ф-ї розташований вище
дотичної до чього графіка в
точці за абсцисою
.
І опуклий в гору якщо розташування
зворотнє.
з.
Т.
на точкою перегину графіка ф-ї (або
самою ф-ї) якщо існує такий окол цієї
точки в лівій частині якого напрям
опуклості протилежний до напрямку
опуклості в правій його половині.
Т.1.
якщо ф-я
задана на
двічі диференційована на
,
то коли
,
ф-я
-
опукла вниз, якщо
,
то опукла вгору.
Дов.
Взяли
х0,
нам потрібно показати, що
.
.
Т.д.
Теор.
(Необхідна умова т. перегину) Якщо в
деякому околі т.
ф-я
має другу похідну, яка є неперервною в
самій точці
і т.
є
точкою перегину цієї ф-ї то
.
Доведення.
Доведення від супротивного
.
.
Оскільки
неперервна
в точці
,
то
окіл цієї точки для всіх т. якого
.
Тоді в лівому і правому околі т.
ф-я
опукла вниз і значить т.
не є т. перегину, що суперечить умові
теореми. .Т.д.
Теор.(достатня умова т. перегину). Якщо в т. друга похідна=0 і при переході через т. друга похідна змінює свій знак з "+" на"-", або з"-" на"+", то т. є т. перегину ф-ї .
