35. Сутність функцій права та їх види.

Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль права у громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.

До загальносоціальних відносять функції:

гуманістичну - право охороняє та захищає права людства, народу, людини;

організаторсько-управлінську - право суб'єктів на розв'язання певних економічних і соціальних проблем;

інформаційну (комунікативну) - право інформує людей про волю законодавця;

оцінно-орієнтувальну - поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціальне допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

ідеологічно-виховну - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;

гносеологічну (пізнавальну) - право само виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну (статичну і динамічну) та охоронну.

Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин способом закріплення бажаної поведінки в тих чи тих галузях чи інститутах права.

Регулятивно-статична функція закріплює суспільний порядок у соціальне неоднорідному суспільстві у стані спокою;

регулятивно-динамічна забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства.

Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їхньої недоторканності з боку правопорушників, на недопущення правопорушень, зменшення чи усунення їх із повсякденного життя.

36.Взаємозвязок держави та права.

Проблема співвідношення права і держави стоятиме перед людством завжди Було б наївно затверджувати і чекати, що коли-небудь всі закони будуть правовими, а держави демократичними. Але суспільні відносини з часом зазнають зміни (іноді навіть кардинальної), і форма і зміст - ці невід'ємні характеристики права - також повинні змінюватися І в процесі створення нових законів завжди неминучі помилки як суб'єктивного, так і об'єктивною характеру. Загальна думка одне - право і держава розвиваються Визнання закономірностей їх розвитку, а також звернення до історичного досвіду дозволяє сподіватися, що прогностичне визначення долі права і держави задовольнятиме науковий підхід і служитиме практиці державного правового будівництва. Співвідношення права і держави, близькість їх в суспільстві відомі і зрозумілі Якщо право - певний порядок в суспільстві, ю воно не може не спиратися на державу, як на механізм, який йото підтримує Розуміння права як суспільної згоди, соціального компромісу обумовлює і розуміння держави як інституційної основи цього компромісу. Так само, якщо бачити в праві засіб насильства і придушення, то і державу потрібно буде розуміти як знаряддя насильства і придушення. Право і держава тісно зв'язані Кому належить пріоритет в цій зв'язці⁷ Питання зовсім не тільки теоретичне. Його суто практичне значення полягає в тому, чи зв'язана держава правом, чи розповсюджується на державу і його органи управління встановлений в суспільстві порядок, або вона ( держава ) може на свій розсуд змінити цей порядок. Якщо виходити з нормативного розуміння права, що зводить право до норм, то в співвідношенні «право - держава» головна роль належить державі. Це природно. Правові норми видаються державою, звідси і підлегле відношення права, як системи норм, до держави, творця цих норм. Якщо виходити з соціологічного розуміння права, де право розуміється як відносини (право - це те, що робить суддя), що реально склалися, то право і держава виявляються на рівному рівні, «в рівних вагових категоріях». При такому розумінні право формується як через державу (закони), так і у відносинах людей, що фактично складаються. Нарешті, якщо виходити з ціннісного розуміння права, згідно якому зміст права складають загальнолюдські ідейні цінності, то можна говорити про пріоритет права перед державою. Держава не довільна у встановленні правових норм, вона зв'язана ідейним змістом права, далеко не всі закони, прийняті державою, виявляються правовими. Саме при такому розумінні права, коли воно набуває пріоритету перед державою, можна говорити про правову державу.