33. Поняття права та його основні ознаки.

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загально-соціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Як загальносоціальне явище право характеризується певною свободою і обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій право поділяють на: а) права людини; б) права об'єднань, груп, верств; в) права нації, народу; г) права людства. Юридичне право - це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права. Твердження про те, що право відірване від держави, .привело до виникнення різноманітних концепцій праворозуміння: природного права, позитивного права, права реалістичного, психологічного тощо. Юридичне (позитивне) право, своєю чергою, поділяють на об'єктивне і суб'єктивне.

Юридичним об'єктивним правом називають систему всіх правових приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, мають загальнообов'язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права. Юридичне суб'єктивне право - певні можливості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні. До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі: 1) право - це система правових норм; 2) це правила поведінки загального характеру; 3) ці правила мають загальнообов'язковий характер; 4) вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права; 5) формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права; 6) установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами; 7) у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми; 8) правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.

34. Принципи права: поняття, види

Принципи права - це провідні засади, ідеї права, які в конкретному вигляді характеризують його зміст, визначають спрямованість правового регулювання. Вони зумовлені об'єктивними закономірностями існування і розвитку людини та суспільства.

Принципи права можна класифікувати на такі види: 1. Загальнолюдські принципи - це державні юридичні ідеали, які зумовлені певним рівнем всесвітнього розвитку, цивілізації, втілюють найкращі прогресивні здобутки правової історії людства і вказані в нормативно-правових документах. До цих принципів належать такі: - в юридичному праві мусять бути закріплені та захищені основні права людини, міра свободи людей та інших об'єднань; - юридична рівність однойменних суб'єктів перед державою і законом; - взаємопов'язаність юридичних прав та обов'язків; - функціонування в суспільному житті загально-дозвільних принципів, презумпції невинності особи тощо. 2. Типологічні принципи - такі засади й ідеї, які притаманні всім правовим системам певного історичного типу; 3. Конкретно-історичні принципи права - засади, що відображають специфіку прав певної країни в реальних соціальних умовах; 4. Галузеві й міжгалузеві принципи права - засади, що охоплюють одну або кілька галузей права певної держави. До них належать: принцип диспозтивності - у цивільному праві; принцип імперативності -у кримінальному праві.

Існує й інша класифікація: загальносоціальні та спеціально-соціальні (юридичні).

На думку деяких вчених сьогодні загальносоціальні принципи проходять певну зміну, переорієнтацію; до них можна віднести: пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими (груповими); верховенство громадянського суспільства над державою; верховенство правових законів над політичною і фізичною силою держави; різноманітність і рівноправність різних форм власності; свободи підприємницької діяльності; пріоритету прав і свобод людини над правами держави або рівноправність прав і обов'язків держави й особи.

До спеціально-юридичних принципів належать: принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову; відповідальність держави перед людиною та суспільством і навпаки, людини перед державою; верховенство права й Конституції перед всіма законами та підзаконними актами; принцип законності; принцип демократизму; принцип справедливості; принцип гуманізму; загально-дозвільні принципи - громадяни здійснюють свої права за принципом "громадянам дозволено робити все, що не заборонено законом", а держава - "дозволено лише те, що визначене законом".

Серед основних принципів виділяють правові презумпції і аксіоми.

Правові аксіоми - це такі ідеї, положення, які сприймаються без доведення.

Правові презумпції - це такі правові ідеї, які припускають їх істинність без доведення, іншими словами це припущення.

Аксіоми: - Закон, який встановлює чи посилює кримінальну відповідальність, зворотної сили не має; - Незнання закону не звільняє від вини; - Всяка діяльність, яка не заборонена законом, дозволена; - Презумпція: - Ніхто не може бути визнаним винним у здійснені злочину, а також притягнутий до кримінальної відповідальності інакше як за вироком суду; - Не може бути два покарання за одне й те ж правопорушення; - Нехай буде заслухана й інша сторона при здійсненні правосуддя.

Знання принципів, аксіом, презумпцій дають можливість краще орієнтуватись у законодавстві, справедливо вирішувати справи, особливо застосовуючи аналогію права.