30.Відмінність державної влади від влади первинного суспільства.

Ознаки, які відрізняють державну владу від первісного соціально однорідного суспільства:

1) У первісному суспільстві первісна влада виражає і захищає інтереси всіх членів суспільства; у соціально неоднорідному – інтереси насамперед керівного (панівного) класу, його частини або іншої соціальної групи;

2) У первісному суспільстві носії влади не відокремлюються за соціальним статусом, професійно від інших членів суспільства; у соціально неоднорідному (зокрема, класовому) суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури, “загони”; 3) У первісному суспільстві населення не оподатковується; а у соціально неоднорідному (зокрема класовому) суспільстві для утримання державної влади встановлюються податки; 4) У первісному суспільстві органи влади не поділяються за окремими функціями на певні види, а у соціально неоднорідному суспільстві функції влади розподіляються між окремими органами, виникає специфічна структура влади; 5) У первісному суспільстві влада поширюється на всіх членів роду, племені, на якій території вони б не перебували; а в державі влада поширюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території; 6) У державі складається система особливих загальнообов’язкових правил поведінки – юридичних норм, яких не знало первісне суспільство. Поняття про такі норми стало позначатися з певних причин словом (терміном) “право”.Але не зважаючи на те, що держава є формою організації інтересів усіх членів суспільства, вона не об’єднує їх абсолютно в усіх сферах, аспектах їхнього життя. Поряд із загальносуспільним інтересом існують інтереси особливі та індивідуальні, які відображаються, забезпечуються і охороняються відповідними соціальними об’єднаннями чи особисто індивідом. Держава не повинна сама втручатися у сферу цих інтересів, але обов’язком її є забезпечувати їх незалежність, гарантувати і охороняти від втручання з боку інших суб’єктів. Незалежність різних соціальних організацій та індивідів, наявність гарантованих державою сфер їх “самостійного” життя – важлива ознака цивілізованості держави і суспільства.

31.Поняття праворозуміння та його основні напрями.

Питання праворозуміння належать до основних у теорії держави і права. У світі існує безліч наукових ідей і поглядів з приводу того, що є право, в чому його суть. Праворозуміння — це процес і результат розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього як до цілісного соціального явища. Залежно від того, що розглядається як джерело правоутворення — держава чи природа людини, розрізняють природно-правову і позитивістську теорії права. Природно-правова теорія. Природно-правова школа у своїх поглядах виходила з існування двох систем права— природного і позитивного.

32.Причини, умови та основні закономірності виникнення права.

Процес виникнення права був викликаний потребами економічних відносин, що складалися при наявності приватної власності, поділу праці, товарного виробництва і обороту, та необхідністю закріплення економічного статусу товаровласників, забезпечення для них стійких і гарантованих економічних зв’язків, умов для економічної самостійності. Процес виникнення права був викликаний такими причинами:

1) Потребами економічних відносин, що складалися при наявності приватної власності, поділу праці, товарного виробництва і обороту; необхідністю закріплення економічного статусу товаровласників, забезпечення для них стійких і гарантованих економічних зв’язків, умов для економічної самостійності. 2) Необхідністю підтримувати стабільність і порядок у суспільстві в умовах поглиблення та загострення соціальних протиріч і конфліктів. 3) Організацією публічної влади, відокремленої від населення та здатної санкціонувати звичаї, встановлювати юридичні норми і забезпечувати втілення їх у життя. 4) Перетворенням людини на відносно самостійного індивіда. Не можна шукати право там, де немає поділу колективу (роду, племені) на окремих суб’єктів, де індивід не є відокремленою особою, що усвідомлює можливості (свободи), які утворюються в процесі розвитку суспільства. Таким чином, виникнення права було пов’язано з : 1) якісним ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства; 2) відокремленням особи як учасника суспільних відносин із своїми домаганнями на автономність існування (соціальну свободу); 3) формуванням держави, якій знадобився новий нормативний соціальний регулятор, взмозі виконати такі завдання: а) забезпечити функціонування суспільства як цілісного організму вищого порядку, ніж первісне суспільство, підтримувати в ньому порядок і стабільність; б) закріпити та забезпечити індивідуальну свободу людини. Виконати такі завдання було не під силу нормативним регуляторам первіснообщинного ладу — нормам-звичаям.

Цю роль узяло на себе юридичне право, що формувалося, визначальною рисою якого став державний примус. Можна виділити два шляхи формування права: 1) через норми, що виходять від держави; 2) через норми, що виходять від суспільства (общин, інших соціальних груп, наприклад, купців, релігійних об’єднань, Церкви тощо) і підтримувані державою. Основними шляхами його формування були такі: визнання індивідуальних, фактичних, повторювальних стосунків як права, санкціонування державою звичаїв; утворення правових норм судовими органами; встановлення правових норм державною владою у вигляді нормативних актів.