52 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, види

Підзаконний нормативно-правовий акт - акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм. Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише "під законом", а й "під" нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акти Міністерства освіти повинні відповідати не лише Закону про освіту, а й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів. Залежно від характеру норм, що приймаються (первинних чи повторних), підзаконні нормативні акти центральних державних органів можна поділити на дві категорії (групи): Такі, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання; Такі, що містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання (відомчі акти)

Підзаконні нормативні акти, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання: укази і розпорядження Президента України, акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру, акти (постанови та розпорядження) Кабінету Міністрів України, рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці., Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність

53.Поняття, ознаки та етапи правоутворення.

Правоутворення- це всі форми і засоби виникнення , розвитку і зміни права , в тому числі і правотворчість. Правотворення є соціальним регулюванням- процесом упорядкування поведінки соціальних суб’єктів шляхом надання їм прав на певні дії , накладення обов’язків, встановлення заборон , застосування заохочення та кари. Соціальне регулювання існує з моменту виникнення суспільства практично у всіх сферах його життєдіяльності, здійснюється за допомогою соціальної влади. Іншими словами зміст поняття правотворення відображає процес появи права як результат соціального розвитку суспільства, що бере початок із з'ясування потреби у нормативному регулюванні супільних відносин, створення концепції (ідеї, форми) такого регулювання, розроблення і прийняття правового акта та введення його в дію. Правоутворення – форма виникнення і буття права в широкому правовому полі: до правотворчості, поряд з ним, у вигляді правотворчості, в процесі реалізації права. Правоутворення відбувається і поза правотворчості держави, в рамках громадянського суспільства - у правосвідомості, конкретних правовідносинах, правомірній поведінці, у правових теоріях, судових прецедентах тощо. Правоутворення живить правотворчість новими правовими ідеями, правилами поведінки, конкретними рішеннями, угодами,які досліджуються, узагальнюються, истематизуються державогю, а потім оформлюються в нормах права, зовні виражених у нормативно-правових актах.Можна видалити такі рівні правоутворення: Гносеологічний – відображає процес виникнення і розвитку права у формі правосвідомості. Матеріальний – виражає формування права у вигляді конкретних правовідносин, правомірної поведінки.Інституціальний- відображає існування права як системи правових норм. Інституціальний рівень правоутворення являється рівнем правотворчості. В ході розгляду даного питання можна встановити, що правоутворення є найбільш широкою формою виникнення буття права. Воно існує як в державних рамках так і в рамках громадянського суспільства – в усьому його об’ємі, що стосується правових понять.