49.Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.

Дія нормативного акту в часі тісно пов'язане з поняттям юридичної чинності (законної чинності) нормативного акту. Цій дії властиві два основних моменти: набрання актом чинності; втрата актом чинності. Нормативні акти набувають чинності а) з моменту їхнього прийняття, б) з моменту їхнього оприлюднення (офіційного опублікування); в) з моменту настання строку, зазначеного в самому нормативному акті або в спеціальному акті про введення його в дію, г) після закінчення певного строку після оприлюднення (офіційного опублікування) нормативного акту. д) або з моменту їхнього одержання адресатом (якщо акти відповідно до законодавства не публікуються, а розсилаються) Згідно ч.3 ст. 57 КУ, закони й інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відомості населення в порядку, установленому законом, є недіючими. Способи припинення дії (втрати чинності) нормативних актів: а) закінчення терміну дії, на який був прийнятий даний акт, скасування акту уповноваженим на те органом (пряме скасування), б) фактична заміна даного акту іншим актом, прийнятим по тим ж питанням (фактичне скасування). Зворотна сила закону - за загальним правилом всі нормативно-правові акти діють вперед і розповсюджуються на факти, які виникли після введення в дію даного нормативного акта. Це означає, що «закон зворотної сили не має», тобто новий закон не розповсюджує свою дію на факти і наслідки, які наступили до вступу його в юридичну силу. Разом з тим, в окремих випадках закон маж зворотну силу (дію), принцип, що є винятком із заг. правила про дію крим. закону в часі, закон, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує покарання або ін. чином поліпшує становище особи, що скоїла злочин, має зворотну силу, тобто поширюється на осіб, які скоїли відповідне діяння до вступу такого закону в силу, в т.ч. на осіб, які відбувають покарання або відбули його й мають судимість. Чинність нормативно-правових актів у просторі — це поширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону). Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади мають чинність на всій території держави, а місцевих — на території відповідною регіону. На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (протиріччя). У такому випадку діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, чи при її рівності — той, який прийнятий пізніше. Чинність деяких нормативно-правових актів може поширюватися і на територію, непідвладну суб'єкту їх ухвалення. Це так звана екстериторіальна дія нормативно-правових актів, коли законодавство даної держави поширюється за межами його території (діє у відношенні громадян і організацій, що знаходяться на території інших держав). Чинність нормативно-правових актів щодо кола осіб визначає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно із загальним правилом чинність нормативно-правового акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у межах певної території. Мають місце і винятки: а) громадяни України зобов'язані виконувати приписи нормативно-правових актів і поза межами держави, б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб. Але з даного правила є виключення: По-перше, глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв і деякі інші іноземні громадяни користаються правом екстериторіальності (наділені дипломатичним імунітетом), отже, до них не можуть бути застосовані міри відповідальності і примусового заходу за порушення карного законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення. По-друге, що проживають на території держави іноземні особи й особи без громадянства, хоча і користаються широким колом прав поряд із громадянами, у деяких правовідносинах не можуть виступати носіями прав: Вони не можуть, наприклад, обирати і бути обраними в органи державної влади, у судді; не можуть перебувати на службі в збройних силах і органах внутрішніх справ.