Комунікативні технології

Лекція 2.

КОМУНІКАЦІЙНІ МОДЕЛІ ТА ЇХ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Питання

1. Соціологічні й психологічні моделі комунікацій.

2. Семіотичні моделі

3. Модель міфологічної комунікації.

4. Модель аргументуючої комунікації.

5. Модель іміджевої комунікації.

6. Модель пропагандистської комунікації;

7.Модель «Спіраль мовчання".

Література:

1. Горщиків М.К. Суспільна думка: Історія й сучасність. М.: Политиздат, 1988.

2. Грушин Б.А. Думки про світ і мир думок: Проблеми дослідження суспільної думки. М.: Политиздат, 1967.

3. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комуніка-ції і міжнародних відносин. – К., 1999 – с.351

4. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комуніка-ції і міжнародних відносин. - К., 1999 - с.351

5. Коробейників В.С. Піраміда думок: Суспільна думка: природа й функції. М.: Молода гвардія, 1981.

6. Косарчук В.П.Журналістський маркетинг. - К., 1999. - с.21

7. Косарчук В.П.Журналістський маркетинг. – К., 1999. – с.21

8. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. - к., 2001. - 446 с.

9. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – к., 2001. – 446 с.

10. Моль А. Социодинамика культури - М., 1973. - с.397

11. Моль Абраам Социодинамика культуры – М., 1973. – с.397

12. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - К., 1999. - 308 с. 654 с.

13. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К., 1999. – 308 с. 654 с.

14. Сімченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. - К., 1996 - с. 84-90а:

15. Сімченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К., 1996 – с. 84-90а: інтелект нації – К., 2000. – с.117-119.

1. Соціологічні й психологічні моделі комунікацій

Насамперед коротко розглянемо «двоступінчасту модель комунікації» Каца й Лазарсфельда. Заслугою цих учених є, з одного боку, введення в науковий побут концепції «лідерів думок», сформульованої в результаті досліджень особистісного фактора в процесі комунікації. З іншого боку - ними було висунуто й обґрунтоване припущення про поетапний процес комунікацій при участі ЗМІ. Іншими словами, передача повідомлення від джерела до одержувача відбувається в кілька етапів. При цьому виняткова роль у процесі PR-Комунікацій відведена лідерам думки.

Учені проаналізували результати впливу повідомлення ЗМІ відразу після його одержання аудиторією й через два тижні. Цей вплив, незважаючи на минулий час, не зник, а, навпаки, зріс. Виявилося, що ріст впливу обумовлений обговоренням інформації проблем з тими, кого називають «лідерами думки».

Таким чином, із традиційної одноступінчастої моделі комунікації (ЗМІ - одержувачі повідомлення) виникла двоступінчаста (ЗМІ - лідери думок - одержувачі повідомлення). На першому етапі основний момент двоступінчастої моделі комунікації - передача інформації, на другому - передача впливу.

Модель комунікації Дональда Шоу й Макса Маккоба.

Ці вчені висунули припущення про наявність взаємозв'язку між інформаційним змістом повідомлень, формованих ЗМІ, і їхнім суспільним сприйняттям. Відповідно до їх теорії, формування поглядів аудиторії в значній мірі визначається засобами масової інформації, «що підказують що важливо, а що ні. Успіх інформаційного впливу залежить як від вибору фактів дійсності, освітлюваних у ЗМІ, так і від якості висвітлення.

Модель «інноваційної дифузії» Эверетта Роджерса.

Відбиває заключний етап комунікативного процесу - момент адаптації (сприйняття) або відторгнення інформаційних повідомлень суспільством. При цьому «двохступеневий потік» сприйняття інформації людиною і її передачі трансформується в «багатокроковий потік».

У моделі «дифузії» Э. Роджерс урахував розходження здатностей до сприйняття інновацій (нових ідей, послуг і товарів) у різних сегментів суспільства. Результатом стала класифікація сегментів суспільства (людей, відмінних за ступенями сприйняття нового).

Модель «воротаря» Курта Левина.

Під час Другої світової війни автор моделі звернув увагу на те, що при переорієнтації населення на більш дешеві сорти м'яса вирішальна думка належала не виробникам продукції й не продавцям, а так званим «воротарям». Мова йшла про людей, що приймали рішення на покупку й поширювали свою точку зору в суспільстві. І понині еталон «воротаря» - домогосподарка, що вибирає продукти для дому.

Надалі феномен «воротаря» поширився на відбір новин, що роблять редактори. Саме вони з величезного потоку фактів і матеріалів виділяють і пускають в ефір лише дещицю наявних під рукою - наприклад, кілька десятків. Один редактор-«воротарь» орієнтується на свої політичні пристрасті, іншої - на життєвий досвід, третій - на подання про те, що може бути цікаво аудиторії, і т.д.