Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.
В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 183 країни.
МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я.
Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво. Сьогодні першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.
Міжнародна організація праці нагороджена Нобелівською премією миру у 1969 р. «За діяльність із створення „інфраструктура миру“ і зміцненню братства між народами»
в Україні
МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.
Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального діалогу, трудового законодавства, гендерної рівності у сфері праці, профілактикою ВІЛ-СНІДу на робочих місцях.
Лекція 1
Міжнародне співробітництво України в галузі охорони праці.
Головні поняття охорони праці
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на збереження життя, здоров’я, та працездатності під час професійної діяльності.
Об’єкт ОП – життя, здоров’я, працездатність.
Предмет ОП – засоби, які направлені на їхнє збереження.
Заходи у системі здоров’я:
Правові – охоплюють акти загального і спеціального характеру.
Загального характеру (конституція, кодекс законів про працю, закон України про працю) їхня дія поширюється на всі об’єкти господарювання, незалежно від форм власності.
Спеціального характеру: а) державні стандарти з безпеки праці. Б) міжгалузеві і галузеві нормативні акти з охорон праці. В) нормативні документи, що діють в межах об’єкта господарювання.
Соціально-економічні – передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:
-страхування від нещасних випадків
-пільги та компенсації за шкідливі і небезпечні умови.
3. Організаційно-технічні – передбачають такі рішення з організації праці і такі технічні рішення з охорони праці, які б виключили вплив шкідливих і небезпечних чинників на працівників.
4. Санітарно-гігієнічні – передбачають вивчення впливу виробничих чинників на здоров’я працівників та встановлення відповідності умов праці на конкретному робочому місці вимогам нормативних документів.
5. Лікувально-профілактичні – передбачає проходження попереднього та періодичних медоглядів, а також особливі вимоги до ОП жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.
2.Міжнародне співробітництво України в галузі оп.
З галузі ОП Україна співпрацює з :
-ЄС
-Міжнародною організацією з стандартизації
-МОП
Мета співпраці – адаптація національного законодавства з ОП до міжнародного.
Лекція 2
Тема: Загальнообов’язкове державне соц страхування від нещасних випадків та проф захворювань, які спричинили втрату працездатності
1. Завдання страхвання:
1) проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних чинників та запобігання нещасним випадкам.
2) відновлення здоров’я та працездатності потерпілих.
3) відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. Об’єкт та суб’єкт страхування
Об’єктом страхування є – життя, здоров’я та працездатність застрахованої особи.
Субє’кти страхування:
застрахована особа – це фізична особа, на користь якої вчинено страхування
страхувальник – це переважно роботодавець, в окремих випадках сама застрахована особа
страховик, обов’язки якого виконує фонд соц страхування від нещасних випадків та проф захворювань на виробництві (фонд).
2 Види страхування:
1. обов’язкове – страхуванню підлягають 3 категорії осіб:
- особи, які працюють в умовах трудового контракту або договору
- учні та студенти, аспіранти і докторанти, якщо їм доручено виконувати будь-які роботи перед, під час або після занять, а також під час занять, на яких вони здобувають професійні навики і під час виробничої практики і роботи на конкретних робочих місцях.
- особи, яких утримують у виховних, лікувально-виховних, виховно-трудових закладах, якщо вони працюють.
Всі витрати пов’язані з 1 видом страхування несе роботодавець.
2. Добровільне
Добровільно можуть застрахуватись:
особи, які забезпечують себе роботою самостійно
особи, суб’єкти підприємницької дільності
священослужителі та особи, які працюють в релігійних організаціях на виборних посадах.
Витрати – сама особа.