13.5. Співучасть в злочині.

Нерідкі випадки, коли умисний злочин скоюється двома і більш особами, інакше кажучи — має місце співучасть в злочині. Скоєння злочину в співучасті підвищує його суспільну небезпеку і тому визнається кримінальним законом обставиною, обтяжуючою відповідальність.

Співучасть має ряд ознак:

1) учасниками злочину є не менше двох деліктоздатних осіб. Не є співучастю скоєння злочину однією деліктоздатною особою за допо-могою неосудної особи, або особи, що не досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність;

2) злочин скоюється загальними зусиллями всіх співучасників;

3) всі співучасники діють умисне.

По ролі, яку виконують співучасники злочину, розрізняють просту співучасть (співвинність), коли дії всіх співучасників однотипні, і складна співучасть, коли всі співучасники виконують різні ролі.

Види співучасників:

1) виконавець — особа, що безпосередньо скоїла злочин або що скоїла його шляхом використання осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності (неосудних, таких, що не досягли віку кримінальної відповідальності);

2) організатор — особа, що організувала скоєння злочину чи керувала його здійсненням, або створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або забезпечувала фінансування або організоване приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;

3) підбурювач — особа, яка домовленостями, підкупом, загрозою, примушенням або іншими способами схилила іншого співучасника до скоєння злочину;

4) посібник — особа, яка радами, вказівками, наданням засобів або знарядь або усуненням перешкод сприяла скоєнню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка наперед обіцяла приховати злочинця, знаряддя або засоби скоєння злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати або збути такі предмети.

13.6. Покарання і його види.

Покарання — міра примушення, яка вживається від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною в скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання є найбільш суворим видом кримінальної відповідальності.

Суть покарання полягає в тому, що засуджений зазнає певні позбавлення і страждання (наприклад, обмеження пересування, особистої недоторканності, таємниці листування — при позбавленні волі). Проте кара — не єдина і навіть не головна мета покарання. Покарання має на меті виправлення засуджених, попередження скоєння нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальний кодекс передбачає 12 видів покарань, які розділяють на:

• основні покарання;

• додаткові покарання;

• покарання, які можуть призначатися як основні і додаткові.

Види основних покарань:

1) суспільні роботи (на термін від 60 до 240 годин при відбуванні не більше ніж по 4 години в день). Це покарання полягає у виконанні у вільне від роботи або навчання час суспільно корисних робіт;

2) виправні роботи (від 6 місяців до 2 років). З суми заробітку засудженого проводиться утримання в дохід держави від 10 до 20 %;

3) службові обмеження для військовослужбовців (на термін від 6 місяців до 2 років). З суми грошового забезпечення засудженого проводиться утримання в дохід держави від 10 до 20 %. Під час відбування засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, термін покарання не зараховується в строк вислуги років для привласнення чергового звання;

4) арешт (на термін від 1 до 6 місяців);

5) обмеження свободи (на термін від 1 до 5 років). Покарання полягає у перебуванні особи в кримінально-виконавчій установі відкри-того типу без ізоляції від суспільства під наглядом і з обов'язковим залученням до праці;

6) перебування в дисциплінарному батальйоні військовослуж-бовців (на термін від 6 місяців до 2 років). Цей вид покарання застосовується тільки по відношенню до військовослужбовців термінової служби;

7) позбавлення волі на певний термін (від 1 до 15 років);

8) довічне позбавлення волі.

Основні покарання можуть призначатися лише як самостійні види. Не можна, наприклад, призначити одночасно арешт і виправні роботи. Саме з цими видами покарань зв'язується досягнення мети покарання. До основних покарань можуть приєднуватися додаткові покарання.

Види додаткових покарань:

1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

2) конфіскація майна.

Ці покарання не можуть призначатися як самостійні, вони приєднуються до основних покарань.

Види покарань, які можуть призначатися як основні і додаткові:

1) штраф (від 30 до 1000 не оподатковуваних мінімумів доходів громадян);

2) позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю (на термін від 2 до 5 років — як основне покарання і на термін від 1 року до 3 років — як додаткове покарання).

Цю групу покарань можна застосовувати як самостійно, так і приєднувати їх до основних покарань.