Тема 12: Основи адміністративного права України.

12.1. Поняття державного управління, статус державних службовців.

Адміністративне право є системою правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно - управлінської діяльності органів виконавчої влади. У широкому сенсі під терміном «управління» розуміють цілеспрямовану дію системи, що управляє, на керовану з метою впорядкування останньої, тобто забезпечення її функціонування в належному порядку.

У широкому сенсі державне управління є частиною соціального управління, тобто управління людьми і їх колективами з боку державних органів, оскільки органи всіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) надають певну управлінську дію. У вузькому сенсі (як предмет адміністративного права) державне управління здійснюється органами державної виконавчої влади.

Державному управлінню властиві такі риси:

- діяльність по реалізації завдань і функцій держави;

- здійснення такої діяльності спеціально створеними для цього державними органами і посадовцями;

- державні органи діють за дорученням держави, від його імені і мають державно-владні повноваження;

- форми і методи роботи державних управлінських органів регламентуються нормами права.

Таким чином, державне управління — це підзаконна виконавча і розпорядлива діяльність органів державного управління, направлена на практичне виконання законів в процесі повсякденного і безпосе-реднього управління господарським, соціально-культурним і адмі-ністративно-політичним будівництвом.

Державна влада реалізує свої функції через відповідні органи господарчого управління. У свою чергу ці органи реалізують свої повноваження шляхом використання різних форм і методів державного управління.

Визначаючи предмет такої самостійної галузі як адміністративне право необхідно відзначити наступні його ознаки:

1. Регульовані відносини охоплюють будь-які аспекти державно-управлінської діяльності.

2. Вони здійснюються суб'єктами виконавчої влади.

3. Регульовані відносини зв'язані з практичною реалізацією повно-важень, наданих суб'єктам виконавчої влади відповідними нормативно-правовими актами для здійснення ними державно-управлінської діяльності.

Державною службою в Україні є професійна діяльність осіб, що посідають посади в державних органах і їх апараті на яких покладено практичне виконання завдань і функцій держави.

Виходячи з принципу розподілу влади, розрізняють державну службу в органах законодавчої, виконавчої і судової влади.

Право на проходження державної служби надається громадянам України незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань і місця мешкання; для її проходження вони повинні здобути відповідну освіту і професійну підготовку, пройти в установле-ному порядку конкурсний відбір або іншу процедуру, передбачену чинним законодавством і іншими нормативно-правовими актами.

Основними обов'язками державних службовців є:

- додержання Конституції України і інших законодавчих актів;

- забезпечення ефективної роботи і виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

- недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;

- безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів або посадовців, розпоряджень і вказівок керівництва;

- забезпечення державної таємниці, нерозголошування конфиден-ціальної інформації громадян, яка стала їм відома при виконанні обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка, відповідно до діючого законодавства, не підлягає розголошуванню.

Державний службовець, згідно законодавству, має право:

- користуватися правами і свободами, гарантованими Конституцією і законами України;

- брати участь в розгляді питань і винесенні по ним рішень в межах своїх повноважень;

- одержувати від державних органів, підприємств і організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, які входять в його компетенцію;

- на пошану до своєї особи, справедливе і коректне відношення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

- вимагати виконання визначеного керівництвом об'єму службових повноважень на певній посаді;

- на оплату праці залежно від посади, привласненого рангу, якості, досвіду і стажу роботи;

- на просування по службових сходах з урахуванням кваліфікації і здібностей, добросовісного виконання службових обов'язків, участь в конкурсах на заміщення посад вищої категорії;

- вимагати службового розслідування з метою зняття безпідстав-них, на думку службовця, звинувачень або підозр;

- на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

- захищати свої законні права і інтереси в найвищих державних органах і в судовому порядку.