66. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки (навести 5 прикладів).

Парламентську республіку визначають як таку форму правління, при якій на чолі держави знаходиться виборна посадова особа, але уряд формується і діє лише при тій умові, що він користується довірою (підтримкою) нижньої палати парламенту (або навіть обох палат) (Німеччина, Італія, Португалія). Ознаки:

• Проголошення принципу політичного верховенства парламенту;

• Наявність посади прем’єр-міністра та уряду як самостійного колегіального органу, наділеного широкими владними повноваженнями;

• Відсутність у глави держави значущої влади, як правило виконує представницькі функції та наділений формальними повноваженнями.

• Діє інститут контрасигнатури;

• Принцип політичної відповідальності уряду перед парламентом.

• Парламент формує уряд і сам обирає президента, або ж це відбувається за його активної участі.

Приклади: Вануату, Греція, Естонія, Ефіопія, Ірланддія, Італія, Молдова, Німеччина, Словенія.

67.Конституційно-правові ознаки змішаної республіки (навести 5 прикладів)

Змішана республіка поєднує в собі ознаки і президентської, і парламентської республік. Вона може бути або президентсько-парламентською, або парламентсько-президентською. Приклади: Франція, РФ, Польща. Ознаки:

• Президент обирається на загальних виборах;

• Президент має повноваження у сфері виконавчої влади але не завжди буде її очолювати;

• Президент має право дострокового розпуску парламенту.

• Уряд як правило несе відповідальність і перед парламентом, і перед президентом.

Приклади: Франція, Білорусія,Україна, Туреччина, Монголія, Росія, Чехія

68. Суперпрезидентська та монократична республіки

Серед президентських республік виділяють підвиди:

• суперпрезидентська;

• монократична.

Суперпрезидентська має такі розпізнавальні риси:

1. президент наділяється численними повноваженнями при досить слабкому контролі з боку законодавчої та судової влад;

2. президент нерідко отримує свої повноваження нелегітимним шляхом, або як ватажок перевороту, або як голова хунти (мало місце в Чилі);

3. президентські повноваження реалізуються в умовах перманентного надзвичайного стану, при якому скасовуються або обмежуються конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.

4. Президент може видавати декрети, що мають силу закону.

Така форма правління існує при авторитарному тоталітарному режимі. Зараз фактично не збереглась, раніше була досить поширеною в Латинській Америці.

‘’ Деякі дослідники виділяють три види суперпрезидентських республік:

1. Презид.-монократична респ. –президент очолює 1 дозволену в країні партію, яка є носієм офіційно проголошеної та обов’язкової держ.ідеології (переважно країни Африки у XX ст. – Гана, Гвінея, Конго в 1965–1997 рр.).

2. Презид.-мілітарна респ. –встановлюється в результаті військ. перевороту з проголошенням його керівника главою держави (Чилі в 1973–1990 рр.).

3. Презид.-партократична респ. –в країнах із соціалістичною ідеологією, де президент обирається вищим органом єдиної в державі правлячої партії (Ангола, Бенін, Конго, Мозамбік) .

Досвід функціонування «суперпрезидентства» в ЛА свідчить про те, що в рамках цієї ф-ми правління помітно сильнішою є вик. гілка влади, очолювана президентом, тоді як закон. влада – дуже слабка, і президент має достатньо засобів для тиску на неї. Ще одна риса вищезазначеної ф-ми правл-я – нестабільність партійних систем. За слабкої законодавчої влади та партій у країнах Латинської Америки немає сили, здатної врівноважити вплив президента, який фактично перетворюється на центр політичного життя і стає не тільки главою виконавчої гілки влади, а й нації загалом. І хоч за конституцією баланс влади існує, насправді домінує президент.’’

Монократична - характерна для "молодих" держав країн Тропічної Африки. У державах із такою формою правління (Демократична Республіка Конго, Малаві та ін.) влада президента значно посилена в результаті того, що останній є лідером правлячої (інколи – єдиної) партії. Посада президента в конституційному порядку закріплюється за певною особою. Глава держави має право розпуску парламенту.Вона передбачає необмеженість влади особи, що формально обирається. За типом легітимності монократична республіка може бути вождістською (вождя підтримує майже все населення країни) чи автократичною (автократа підтримує певна частина населення, хоча формально може підтримувати все населення країни). Прикладами вождістських республік був СРСР за часів Й.В. Сталіна, нацистська Німеччина чи фашистська Італія. Прикладом автократичної республіки є кауділізм в Іспанії (Франко), Португалії (Салазар), Парагваї (Стресснер) тощо.