- •Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- •Поняття системно-трансформуючих воєн. Причини і наслідки Першої світової війни.
- •Визначальні чинники зовнішньополітичної поведінки держав. Роль лідерів у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
- •Рівні аналізу мв.
- •Культурно-цивілізаційна парадигма мв.
- •Найновіші теоретичні підходи до вивчення мв у контексті постмодерного виклику.
- •Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин.
- •Характер та цілі першої світової війни.
- •Геополітичні наслідки першої світової війни
- •Причини першої світової війни
- •Створення Ліги націй та її діяльність
- •Завершення першої світової війни та її наслідки
- •Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання)
- •Мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- •Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції
- •Мандатна система
- •Російське питання на Паризькій мирній конференції
- •Вашингтонська конференція та її рішення
- •Генуезька конференція
- •Рапальський договір
- •Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса)"
- •Конференція в Локарно
- •Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- •Агресивні дії Німеччини, срср, Італії та їх вплив на мв 1939-1941 рр.
- •Зміст і мета спроб створення колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй
- •Становлення блоку агресорів
- •Агресивні дії Японії проти Китаю та криза Вашингтонської системи
- •Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- •Мюнхенська угода.
- •Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- •Початок Другої світової війни. Причини поразки Польщі.
- •Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •Ялтинська і Потсдамська конференція: їх основні ухвали.
- •Основні тенденції розвитку міжнародних відносин в повоєнний період. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої
- •Початок “холодної війни” і виникнення військово-політичних блоків у Європі і Америці.
- •Радянсько-югославський конфлікт.
- •Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •«Празька весна» 1968 р. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки. Утворення дрв. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії
- •Китай і сша
- •Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •Паризька угода
- •Крах мандатної системи на Близькому Сході. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр.
- •Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •Трансформація нато наприкінці 80х- у 90х рр. Розширення нато на Схід у 90-х рр. Хх ст.
- •Західноєвропейська інтеграція у 50-х рр.
- •Еволюція єес в 60-80 рр.
- •Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- •Проблема безпеки Перської затоки в мв хх ст.
- •Кувейтська криза: коротка довідка
- •Історичні коріння та причини кризи в Перській затоці.
- •Утворення антиіракської коаліції.
- •Політика срср.
- •Роль оон у врегулюванні кризи.
- •Мв на Близькому Сході у 90-х рр. Хх ст.
- •Зміни у взаєминах провідних держав Європи і Америки в іі пол. 1950-х – на поч. 60-х рр.
Визначальні чинники зовнішньополітичної поведінки держав. Роль лідерів у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
Держави є основними зовнішньополітичними акторами, особами – суб’єктами.
Політика – поняття, більш спрямоване на досягнення мети, а поведінка – більш широке поняття (сукупність певних дій, що не спрямовані обов’язково в якомусь напрямку, тобто поведінка може бути і хаотичною).
Визначальні чинники зовнішньополітичної поведінки держав:
глобальні (географічне розташування) – геополітичні і геоекономічні чинники (наприклад, неоколоніалізм – з’ясування, є та чи інша держава неоколоніальною чи ні (неоколоніалізм дуже близький до імпералізму)), інтеграційні процеси;
державні (внутрідержавні) впливи – економічний потенціал держави (а також – військовий потенціал), тип політичної системи, погляди громадян, що час від часу стають виборцями;
індивідуальні впливи (особливості лідерів, їх цінності, ментальності, психологічні переконання).
Роль лідерів у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
Є модель особистостей, що творять історію, і є модель особистостей, що творять політику.
Філософ Ральф Валдо Емерсон: нема власне історії, є біографії (їх сукупність), ці діячі творять історію, відповідно наявний негативний чи позитивний вплив цих осіб на МВ (Гітлер, Хусейн). Тепер говорять про негативну роль Буша, позитивну роль Горбачова (в цілому – бо виступав за загальнолюдські цінності (книга «Перебудова. Нове мислення»). Дослідник Роберт Айзек писав про американського дипломата Генрі Кісінджера як про найбільш впливового політика в 1970-х рр. Також дуже значимою є постать Збігнєва Бжезінського як політичного аналітика. На думку Маргарет Герман (1988 р.), вплив лідерів на МВ визначається такими чинниками: їхній світогляд, політичний стиль, мотиви, підготовка до міжнародної діяльності, міжнародний (політичний) клімат на початку їхньої діяльності, як відбувається соціалізація (суспільна адаптація) до (їх) посад (одразу призначили «по блату» чи поступове просування по ієрархічній службовій «драбині»).
Є й інша схема: «раціональний вибір в процесі прийняття рішень лідерами» (фактично, вибір з-поміж кількох альтернатив (варіантів):
1) визначення лідером проблеми (по суті, її формулювання чи формалізування);
2) вибір цілей (чи завдань);
3) знаходження альтернатив вирішення проблеми;
4) вибір (однієї з альтернатив).
Такий підхід чи схему було застосовано американським президентом Джоном Кеннеді під час Карибської кризи (жовтень 1962 р.).
Рівні аналізу мв.
індивідуальний: стосується особистісних характеристик людей, включаючи пересічних громадян, а також осіб, відповідальних за прийняття рішень (необхідне залучення даних соціологічних опитувань (узагальнена «карта» про певні орієнтації), інтерв’ю (особистісне ставлення людей до тих чи інших подій), але слід пам’ятати, що це узагальнення – усереднений
державний: пов’язаний з аналізом на рівні держави, народу, етносу, нації, перш за все з з аналізом на рівні державних інституцій, з точки зору інституцій держави (аналіз на рівні міністерства, прем’єра (тобто уряду), президента, його оточення). Цей рівень аналізу передбачає, як діє той чи інший державний інститут (з точки зору тих, хто є при при владі, їх інтереси є якби державними (ототожнюються);
глобальний чи міжнародний (міждержавний): зосереджується на тому, як впливає якась певна подія на МВ в певному регіоні (покращення чи погіршення відносин, укладення угод чи конфлікти, торгові війни).
9.