- •Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- •Поняття системно-трансформуючих воєн. Причини і наслідки Першої світової війни.
- •Визначальні чинники зовнішньополітичної поведінки держав. Роль лідерів у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
- •Рівні аналізу мв.
- •Культурно-цивілізаційна парадигма мв.
- •Найновіші теоретичні підходи до вивчення мв у контексті постмодерного виклику.
- •Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин.
- •Характер та цілі першої світової війни.
- •Геополітичні наслідки першої світової війни
- •Причини першої світової війни
- •Створення Ліги націй та її діяльність
- •Завершення першої світової війни та її наслідки
- •Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання)
- •Мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- •Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції
- •Мандатна система
- •Російське питання на Паризькій мирній конференції
- •Вашингтонська конференція та її рішення
- •Генуезька конференція
- •Рапальський договір
- •Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса)"
- •Конференція в Локарно
- •Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- •Агресивні дії Німеччини, срср, Італії та їх вплив на мв 1939-1941 рр.
- •Зміст і мета спроб створення колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй
- •Становлення блоку агресорів
- •Агресивні дії Японії проти Китаю та криза Вашингтонської системи
- •Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- •Мюнхенська угода.
- •Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- •Початок Другої світової війни. Причини поразки Польщі.
- •Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •Ялтинська і Потсдамська конференція: їх основні ухвали.
- •Основні тенденції розвитку міжнародних відносин в повоєнний період. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої
- •Початок “холодної війни” і виникнення військово-політичних блоків у Європі і Америці.
- •Радянсько-югославський конфлікт.
- •Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •«Празька весна» 1968 р. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки. Утворення дрв. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії
- •Китай і сша
- •Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •Паризька угода
- •Крах мандатної системи на Близькому Сході. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр.
- •Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •Трансформація нато наприкінці 80х- у 90х рр. Розширення нато на Схід у 90-х рр. Хх ст.
- •Західноєвропейська інтеграція у 50-х рр.
- •Еволюція єес в 60-80 рр.
- •Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- •Проблема безпеки Перської затоки в мв хх ст.
- •Кувейтська криза: коротка довідка
- •Історичні коріння та причини кризи в Перській затоці.
- •Утворення антиіракської коаліції.
- •Політика срср.
- •Роль оон у врегулюванні кризи.
- •Мв на Близькому Сході у 90-х рр. Хх ст.
- •Зміни у взаєминах провідних держав Європи і Америки в іі пол. 1950-х – на поч. 60-х рр.
Рапальський договір
Підписання Рапальського договору відбулося під час Генуезької конференції 16 квітня 1922 року. Це договір між радянською Росією та Німеччиною, який передбачав відновлення дипломатичних і консульських відносин між обома країнами, що було ударом по ізоляції радянської Росії й Німеччини. Обидві держави взаємно відмовилися відшкодувати воєнні витрати (Німеччина відмовилася від Брестського миру, Росія — від німецьких репарацій). Договір передбачав розвиток взаємовигідної торгівлі між обома державами на основі принципу найбільшого сприяння.
Рапальський договір мав велике значення. Це було перше юридичне визнання радянської Росії. Обидві країни були життєво заінтересовані в такому договорі. Вже наприкінці 1922 року значно поліпшилася торгівля між цими двома країнами.
Договір вніс суттєві зміни в міжнародну політичну ситуацію і сприяв розвиткові взаємовигідного співробітництва Росії й Німеччини не тільки в економічній, політичній та культурній галузях, але навіть у військовій. Було проведено ряд таємних переговорів щодо військового співробітництва. В Росії почали діяти німецькі військові навчальні центри та почалося будівництво змішаних радянсько-німецьких оборонних підприємств.
Таємне військове співробітництво між радянською державою й Німеччиною не було чимось незвичайним у практиці міжнародних відносин. У ті роки таємне військово-технічне співробітництво з Німеччиною здійснювали США, Японія, Італія та деякі інші країни.
На останок необхідно відмітити, що Рапалльський договір зіграв не на користь країн Антанти, так як вони мали намір використати Німеччину проти радянської держави.
Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса)"
До кризової ситуації призвела проблема виплати репарацій Франції Німеччиною. На цей час Німеччина вже сплатила частину репарацій Франції і вимагала мараторію на 2-4 роки, так як була в важкому економічному положенні. Уряд Франції відмовився від будь-яких поступок й в січні 1923 року Франція окупувала Рур з метою заставити Німеччину сплачувати репарації.
США й Англія зайняли очікувальну позицію. Радянський Союз в сою чергу забезпечив Німеччину необхідною продовольчою допомогою.
Окупація Руру мала тяжкі економічні наслідки як для Німеччини, так і для Франції.
Німецька економіка була повністю дезорганізована, тисячі підприємств Руру зупинили виробництво.
Для Франції зросли окупаційні витрати, зменшились поставки вугілля з Руру, внаслідок значного скорочення виробництва.
США та Англія в кінцевому випадку вирішили втрутитися задля порятунку Європи від катастрофи. Наприкінці 1923 року було вирішено створити два комітети експертів. Перший – для розробки планів стабілізації німецької марки й бюджету Німеччини. Головою цього комітету став американський банкір Дауес. Другий – для пошуку шляхів повернення репарацій Німеччиною. Цей комітет очолив англійський фінансист Мак-Кенна.
Дауес взяв на себе вивчення репараційної проблеми в цілому. Вже на Лондонській конференції, яка тривала з 16 липня по 16серпня 1924 року було представлено так званий план Дауеса, який містив такі положення:
Загальна сума і термін репарацій не визначалися. Репарації здійснювалися шляхом річних виплат: 1925 рік – 1 млрд. марок; 1926 рік – 1,22 млрд. марок; 1927 рік – 1,22 млрд. марок; 1928 рік - 1,75 млрд. марок;1929 рік – 2 млрд. марок
Джерела репарацій – відрахування з бюджету за рахунок непрямих податків (на пиво, спиртні напої, тютюн та інше), транспортного податку, відрахувань від прибутків промисловості. Репараційна комісія на чолі з французьким керівником ліквідовувалася і встановлювався новий орган, першою головою якого був американський банкір. Таким чином економіка Німеччини була поставлена під англо-американський контроль.
Надання Німеччині кредитів для відновлення важкої промисловості
Передбачалося, що збут своєї продукції Німеччина буде здійснювати Радянському Союзові, щоб не конкурувати з державами Антанти.
Виведення через рік французьких окупаційних військ з території Руру.
