
- •Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- •Поняття системно-трансформуючих воєн. Причини і наслідки Першої світової війни.
- •Визначальні чинники зовнішньополітичної поведінки держав. Роль лідерів у прийнятті зовнішньополітичних рішень.
- •Рівні аналізу мв.
- •Культурно-цивілізаційна парадигма мв.
- •Найновіші теоретичні підходи до вивчення мв у контексті постмодерного виклику.
- •Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин.
- •Характер та цілі першої світової війни.
- •Геополітичні наслідки першої світової війни
- •Причини першої світової війни
- •Створення Ліги націй та її діяльність
- •Завершення першої світової війни та її наслідки
- •Основні проблеми міжнародних відносин після першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання)
- •Мирна програма Вільсона (14 пунктів)
- •Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції
- •Мандатна система
- •Російське питання на Паризькій мирній конференції
- •Вашингтонська конференція та її рішення
- •Генуезька конференція
- •Рапальський договір
- •Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса)"
- •Конференція в Локарно
- •Підготовка та підписання пакту Бріана-Келлога
- •Агресивні дії Німеччини, срср, Італії та їх вплив на мв 1939-1941 рр.
- •Зміст і мета спроб створення колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •Політика невтручання в іспанські справи. Криза Ліги Націй
- •Становлення блоку агресорів
- •Агресивні дії Японії проти Китаю та криза Вашингтонської системи
- •Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- •Мюнхенська угода.
- •Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- •Початок Другої світової війни. Причини поразки Польщі.
- •Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •Ялтинська і Потсдамська конференція: їх основні ухвали.
- •Основні тенденції розвитку міжнародних відносин в повоєнний період. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої
- •Початок “холодної війни” і виникнення військово-політичних блоків у Європі і Америці.
- •Радянсько-югославський конфлікт.
- •Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •«Празька весна» 1968 р. Втручання країн овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки. Утворення дрв. Боротьба в'єтнамського народу проти французької агресії
- •Китай і сша
- •Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •Паризька угода
- •Крах мандатної системи на Близькому Сході. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльська війна 1948 рр.
- •Утворення нато, основний зміст Північноатлантичного договору.
- •Трансформація нато наприкінці 80х- у 90х рр. Розширення нато на Схід у 90-х рр. Хх ст.
- •Західноєвропейська інтеграція у 50-х рр.
- •Еволюція єес в 60-80 рр.
- •Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- •Проблема безпеки Перської затоки в мв хх ст.
- •Кувейтська криза: коротка довідка
- •Історичні коріння та причини кризи в Перській затоці.
- •Утворення антиіракської коаліції.
- •Політика срср.
- •Роль оон у врегулюванні кризи.
- •Мв на Близькому Сході у 90-х рр. Хх ст.
- •Зміни у взаєминах провідних держав Європи і Америки в іі пол. 1950-х – на поч. 60-х рр.
Вашингтонська конференція та її рішення
Вашингтонська конференція проходила з 12 листопада 1921 року до 6 лютого 1922 року. Основними проблемами, які мали бути вирішені на ній, були проблеми обмеження морського озброєння та проблеми тихоокеанського регіону. В цій конференції брали участь 9 країн: США та делегації Англії, Франції, Італії, Японії, Бельгії, Голандії, Португалії та Китаю. Всі ці країни вітали ініціативу проведення конференції, але кожна мала свої інтереси. Так, наприклад, Японія виступала за обговорення питань морського озброєння та зовсім не хотіла торкатися проблем тихоокеанського регіону, а саме проблем Китаю. Радянську Росію на конференцію не було запрошено, хоча все ж таки неофіційно прибула делегація від Далекосхідної Республіки, яка зіграла певну роль в розвитку конференції. Вона мала в своєму розпорядженні деякі секретні договори, які почала публікувати в пресі напередодні конференції. Це були документи про секретні спільні дії Японії з генералом Семеновим проти Радянської Росії, що свідчило про загарбницький характер Японії та матеріали таємних франко-японських переговорів про спільні дії, щодо витіснення США з Азії. Все це істотно загострило протиріччя в таборі колишніх соbuюзників.
Порядок денний Вашингтонської конференції містив два питання:
Обмеження морських і сухопутних озброєнь, правила користування новими засобами війни.
Тихоокеанське та далекосхідне питання.
Протягом цієї конференції було укладено ряд договорів (трактатів):
“Договір чотирьох держав”, який 13 грудня 1921 року підписали США, Англія, Франція, Японія. Основна мета договору: надання взаємних гарантій недоторканості острівних володінь учасників договору в Тихому океані. Після ратифікації цього договору Англо-Японський союз 1911 року втрачав свою силу.
“Договір п’яти держав”, який 6 лютого 1922 року підписали США, Англія, Франція, Японія та Італія. Основна мета договору: обмеження морських озброєнь. Заборонялося будівництво військових кораблей водотонажність яких перевищувала 35 тис. тон. Було встановленно співвідношення озброєнь:
Англія – 5
США – 5
Франція – 3
Японія – 1,75
Італія – 1,75.
“Договір дев’яти держав”, який 6 лютого 1922 року підписали всі держави-учасниці конференції. Основна мета: проголошення принципу поваги суверенності Китаю, поваги територіальної адміністративної недоторканності (але все це було лише на папері). Разом з цим було проголошено принцип “відкритих дверей та рівних можливостей” для всіх націй на території Китаю в галузі торгівлі та промисловості.
Генуезька конференція
Генуезька конференція проходила з 10 квітня по 19 травня 1922 року. В ній брали участь 29 держав. Це була перша найбільш представницька міжнародна конференція, де приймали участь країни Четверного союзу та Росія. Головною проблемою обговорення була проблема економічних зв’язків та проблема повернення російських боргів.
США не приймали участь в цій конференції, пояснюючи це тим, що конференція носить не суто економічний характер, а скоріше політичний. Насправді США побоювалися обговорювати проблеми скорочення або ліквідації боргів.
На конференції було створено чотири комісії: політична, фінансова, економічна і транспортна. Радянська делегація була включена лише в політичну комісію.
В ході цієї конференції радянською стороною було висунуто пропозицію рівноправного економічного співробітництва всіх держав, загального скорочення озброєнь та збройних сил, скликання всесвітнього конгресу для встановлення загального миру.
Але західні делегації різко виступили проти радянських пропозицій, обгрунтовуючи це тим, що не треба перевантажувати роботу конференції і в першу чергу треба обговорити проблему боргів. Згодом, рада Антанти висунула вимоги радянській Росії щодо повернення боргів, але радянська сторона рішуче відхилила їх і висунула свої претензії про відшкодування збитків яких завдали радянській Росії іноземні держави під час воєнної інтервенції. Пізніше радянська сторона висловила готовність компенсувати збитки іноземців в Росії, якщо будуть відшкодовані радянські втрати від іноземної інтервенції. Разом з тим вона погоджувався сплатити довоєнні борги за умови відстрочення їх на ЗО років і надання радянській державі кредитів.
Незабаром радянській стороні було висунуто нові кабальні умови, які вона знов відхилила. Таким чином конференція зайшла в тупик і в принципі не принесла нічого позитивного.
Останнє, що необхідно відмітити – це те, що радянська Росія в принципі винесла деякий позитив з цієї конференції, під час якої вона уклала Рапалльський договір з Німеччиною 16 квітня 1922 року, який передбачав відновлення дипломатичних стосунків, скасування взаємних відшкодувань, розвиток торгівлі та інше.