
- •Лабораторна робота № 6 Тема: Електронні таблиці Microsoft Excel. Робота з функціями.
- •Правила оновлення посилань при автозаповненні
- •Введення, редагування та форматування даних
- •Послідовність дій для зміни типу даних комірки:
- •Математичні функції
- •Логічні функції
- •Приклад
- •Синтаксис
- •Приклад
- •Синтаксис
- •Приклад
- •Считатьпустоты
- •Синтаксис
- •Счётесли
- •Синтаксис
- •Приклад
- •Найбольший
- •Приклад
- •Медиана
- •Наименьший
- •Приклад таблиці
- •Контрольні запитання
Лабораторна робота № 6 Тема: Електронні таблиці Microsoft Excel. Робота з функціями.
Теоретичний матеріал
Електронні таблиці – це програми для підрахунку і зберігання даних у вигляді таблиці.
Запуск електронної таблиці: Пуск Þ Все программы Þ Microsoft Office Þ Microsoft Office Excel 2007
Документ Excel називається робочою книгою. Робоча книга — це набір робочих листів, кожний з яких має табличну структуру та може містити одну або декілька таблиць. У вікні документа в програмі Excel відображається лише поточний робочий листок, з яким і ведеться робота.
Робочий лист складається з рядків та стовпців. Стовпці іменуються великими латинськими літерами. Рядки послідовно нумеруються цифрами. В Microsoft Office Excel 2007 більше рядків та стовпців, ніж в попередніх версіях — всього робочий лист може містити до 18278 стовпців (від A до XFD) та 1048576 рядків (від 1 до 1048576). В попередніх версіях: стовпців 256 від А до ІV та рядків від 1 до 65536.
На перетині рядків та стовпців утворюються комірки таблиці. Адреса комірки формується як об’єднання номерів стовпців і рядків без пропуску між ними. Наприклад, А1, B12, CZ31 и НР65000 — допустимі номери комірок. Одна з комірок завжди є активною та виділяється рамкою активної комірки, а її номер (і вміст) наведені в рядку формул. Ця рамка в Excel відіграє роль курсору. Операції введення та редагування завжди проводяться в активній комірці.
Способи адресацій в електронних таблицях:
Змішаний: A$1 або $A1
Відносний: А1
Абсолютний: $A$1
Правила оновлення посилань при автозаповненні
Посилання в початковій комірці |
Посилання в наступній комірці |
|
При заповненні вправо |
При заповненні вниз |
|
А1 (відносна) |
B1 |
A2 |
$A1 (абсолютна по стовпцю) |
$A1 |
$A2 |
A$1 (абсолютна по рядку) |
B$1 |
A$1 |
$A$1 (абсолютна) |
$A$1 |
$A$1 |
На дані, які розміщено в сусідніх комірках, можна посилатись в формулах, як на єдине ціле. Таку групу комірок називають діапазоном.
|
Найчастіше використовують прямокутні діапазони, які утворюються на перетині групи послідовних рядків та групи послідовних стовпців. Діапазон, заданий діагоналлю „ліва верхня клітинка” — „нижня права” називається блоком (або блок — це сукупність клітинок, що утворюють прямокутну область, або займають частину рядка чи стовпця). Блок комірок позначають, вказуючи через двокрапку адреси комірок, що містяться в протилежних кінцях діагоналі прямокутника, наприклад B3:B13, B3:F3, B2:D15.
Послідовний запис сукупності клітинок та/або блоків називають списком. Запис ведеться через «;». Наприклад, B1:F2;C4;E4;D6;C8:E8;B10:F10. Для виділення несуміжних комірок використовують комбінації клавіші Ctrl та клавіш керування курсором (або за допомогою миші).
|