22. Функціонування товарного виробництва та його закони.

Функціонування товарного господарства органічно пов’язане з приватною власністю на ресурси, а також з використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності й управління нею. В такій господарській системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими, егоїстичними інтересами: кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішення. Ринок функціонує як механізм, завдяки якому індивідуальні рішення і потреби стають гласними і координуються. За товарної форми господарювання існує безліч самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту і ресурсу. Як наслідок, економічна влада широко розосереджена. Велику роль у функціонуванні товарного господарства відіграють такі закони виробництва, обміну, як: закон вартості; закони попиту і пропонування; закони грошового обігу. закон конкуренції;

23. Виникнення і розвиток грошових відносин.

Вони є продуктом розвитку товарообміну і з’явились завдяки потребі забезпечення еквівалентності при обміні товарів різної споживної вартості. Останні є найбільш універсальним засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого товарного виробництва. Таким чином гроші завдячені розвитку форми вартості. Важливою і характерною рисою грошової форми вартості є те, що тут роль загального еквівалента зростається із споживчою вартістю товару, який здатний виконувати цю роль в масштабі не лише місцевого, навіть національного ринку, а й в масштабах широкого, міжнародного обміну.Золото

24. Суть грошей. Функції грошей.

Гроші- це товар, загальний еквівалент через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг.

Найбільш повно суть грошей виявляється у тих функціях, які вони виконують.

Функції грошей: міра вартості; засіб обігу; засіб нагромадження та утворення скарбів; засіб платежу; світові гроші.

25. Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг – рух грошей, який обслуговує реалізацію товарів і послуг у господарстві. Грошовий обіг здійснюється в готівковій та безготівковій формах. Закон грошового обігу: Мн=Мф (номінальна маса грошей=фактичній). Якщо Мн>Мф(тоді держава повинна випустити додаткові гроші), а якщо Мн<Мф(тоді держава забирає гроші)

26. Грошові реформи. Гроші, ціна та інфляція.

У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму. Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо. Їх можна класифікувати наступним чином: 1) створення нової грошової системи. 2) часткова зміна грошової системи (коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії і характер забезпечення тощо). 3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою отримання інфляції чи подолання її наслідків.

Інфляція –довгострокове стійке підвищення загального рівня цін на всі товари і послуги, яке супроводжується знеціненям грошей, падіння їх купівельної спроможності.

Гроші- це товар, загальний еквівалент через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг.

Ціна́ — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

27. Інституціональні основи ринкової економіки. Визначення ринку.

Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що грунтується на взаємодії попиту та пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу. Ринок – історично визначена форма організації товарного виробництва; це система ек. відносин між людьми, що базується на обміні товарів та послуг через купівлю-продаж.

28. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

Попит – це кількість товарів, яку покупці можуть і бажають придбати за різними. Закон попиту: чим нижча ціна на товар, тим вищий обсяг попиту на нього, і навпаки – чим вища ціна, тим нижчий обсяг попиту. На обсяг впливають: рівень цін,доходи покупців, ціна ін.товарів, смаки уподобання очікування покупців. Пропозиція – це кількість товарів, яку товаровиробники бажають доставити на ринок за різними цінами. Закон пропозиції:чим вища ціна на товар, тим більший попит на нього, і навпаки – чим нища ціна, тим менший обсяг пропозиції на товар. На обсяг впливають: ціна на товар, ціна на ресурси з яких вироблено товар, податки і дотації виробникам збоку держави, сподівання виробників. Ринкова рівновага –стан ринку, коли попит на товар = його пропозиції, тобто, продавці і покупці товару дійшли до компромісного рішення щодо ціни товару(згодні з нею). Рівноважна ціна – ціна, при якій попит і пропозиція співпадають.

29. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.

Конкуренція – це економічне суперництво між відокремленими товаровиробниками, щодо задоволення інтересів пов’язаних з продажем продукції одним і тим же споживачам. За умови, коли виробництво в певній галузі монополізоване одним великим підприємством, — конкуренція відсутня. Ф-ії конкуренції: мотивації, регулююча, стимулююча, контролююча. Види (фрми)конкуренції: 1) Досконала; 2) Недосконала: монополія, олігополія.

30. Конкуренція і моделі ринків.

Конкуренція – це економічне суперництво між відокремленими товаровиробниками, щодо задоволення інтересів пов’язаних з продажем продукції одним і тим же споживачам.

За формами конкуренції економічна теорія виділяє чотири моделі ринку: 1) чиста конкуренція; 2) монополістична конкуренція; 3) олігополія і 4) чиста монополія.

   За чистої конкуренції дуже велика кількість фірм виробляє стандартизований продукт, а новостворені фірми можуть вільно ввійти в цей ринок. Зовсім інша ситуація за чистої монополії: на ринку однорідного продукту чи послуги працює єдина фірма (наприклад, комунальне водопостачання населення), входження нових фірм у галузь заблоковане з низки причин, а диференціації послуг немає. онополістична конкуренція означає ринкову ситуацію, за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але неоднакову продукцію. В умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не лише на ціні, але й на нецінових чинниках збуту товарів (упаковка, реклама, якість тощо). За олігополії на ринку є лише декілька продавців, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва.

31. Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку

Ф-ії ринку: 1) Регулююча - забезпечує саморегулювання товарного виробництва.

2) Інформаційна - ринок дає усім суб'єктам господарювання об'єктивну інформацію, відомості про витрати виробництва, суспільно необхідну кількість, асортимент і якість товарів та послуг. 3) Стимулююча- за допомогою цін ринок стимулює виробництво тих товарів і послуг, які необхідні споживачам. 4) Розподільча - полягає в тому, що доходи, які отримують суб'єкти господарювання, — це виплати за чинники виробництва і залежать від ціни, яка встановлюється на ринку на цей чинник. 5) Інтегрувальна - інтегрованості національної економіки у світове господарство. 6) Санації – сусп.-во позбувається виробників які не здатні задовольняти попит через конкуренцію.

Умови формування і розвитку ринку: повинні існувати приватна власність, колективна, державна власність, змішана та ін.; розвинуте антимонопольне законодавство; ефективна система економічного, правового та адміністративного регулювання; доступність всебічної інформації про ринок; конкуренція; наявність ринкової інфраструктури; свобода господарської діяльності; інтегрованість національної економічної системи у світове господарство;

32. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство.(конспект)

Недосконала конкуренція поділяється на олігополію та монополію. Монополія – це коли на ринку існує один виробник, який і регулює ринок. Основними організаційними формами монополізму є: картелі; синдикати; трести; концерни.

Антимонопо́льне законода́вство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку. Антимонопольне законодавство спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів.