
- •Теоретичні питання
- •Закони, принципи, категорії пе.
- •Виробничі можливості суспільства і потреби. Виробництво і його основні фактори.
- •Економічний інтерес. Інтереси і потреби.
- •Визначення необхідного і додаткового продукту.
- •Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •Типи і еволюція економічних систем. Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.
- •Тенденції розвитку відносин власності в Україні.
- •Об’єкти власності. Права власності.
- •Натуральна форма організації виробництва.
- •Функціонування товарного виробництва та його закони.
- •Поняття та основні риси інфраструктури ринку.
- •Позичковий капітал. Банки їх роль та функції.
- •Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток.
Тенденції розвитку відносин власності в Україні.
Роздержавленя – зменшеня ролі державної власності шляхом перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших формах власності, та стимулювання розвитку приватного підприємства. Під приватизацією розуміють відчуженя майна, що перебуває у загальнодержавній і комунал. власностях на користь фіз. та недержавних юр. осіб. Але досвід свідчить про те що без наявності державної власності і державного регулювання сучасне виробництво не може успішно розвиватися. Суть політики роздержавленя виявляється у скорочені сфери держ. Власності і розширеня ін.. форми виробництва, перетвореня трудових колективів держ. пдприємств в суб’єктів власності і господарювання.
Об’єкти власності. Права власності.
Об’єктами права власності може бути будь-яке майно, що становить певну цінність. Чинною Конституцією України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Розрізняють власність народу України, приватну власність, колективну власність, державну та комунальну власність.
Натуральна форма організації виробництва.
Першою формою організації суспільного виробництва стало натуральне господарство. Його суть полягає в тому, що продукти, вироблені в цьому господарстві, повністю призначаються для використання в межах господарської одиниці. Такою одиницею спочатку виступало плем'я, община, а згодом патріархальна родина. Уся економіка таких господарюючих одиниць базувалася на основі внутрішньогосподарських потреб відповідної економічної ланки. Натуральне виробництво — це така форма суспільного господарства, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб і споживання всередині господарства, де вони вироблені, і надходять в обмін унаслідок прямого розподілу. У натуральному господарстві економіка будувалася виходячи з внутрішньогосподарських потреб, для забезпечення життєдіяльності замкнутої економічної системи.
Товарна форма організації суспільного виробництва.
Товарне виробництво-організація сусп. господарства при якій продукти виробляються окремими відособленими виробниками, кожний спеціалізується на виробництві одного продукту так, що для задоволеня потреб необхідним є продаж-купівля товарів на рику.
Товар та його властивості.
Товар- предмет, річ яка завдяки своїм властивостям задовольняє будьякі людські потреби і є продуктом людської праці і надходить до ін.. споживоча шляхом обміну(кпівлі-продажу).
Властивості тов.: задовольняє будьяку потребу; є річчу здатною обмінюватись на іншу річ.
Смітт запропонував: споживчу вартість(корисність речі, її здатність задовольняти ту чи ін.. потребу, це уречевлена в товарі сусп.-на праця виробника); мінова вартість товару(здатність товару в певній кількості співвідноситись обмінюватись на ін. товар)
Проста і розвинена форми організації товарного виробництва.
Проста форма товарного виробництва. Товарне господарство, в якому продукти виробляються для обміну самостійними дрібними виробниками — ремісниками, кустарями, селянами тощо являє собою просту форму товарного виробництва. Вона представляє клас приватних власників міста і села, який займається дрібним виробництвом або дрібною торгівлею, застосовує особисту працю або працю членів сім’ї, іноді найману працю і живе на доходи свого господарства.
У XIV—XV ст. з’являються елементи розвиненої форми товарного виробництва. Його вищий ступінь являє собою такий стан розвитку, коли товаром стають не тільки ресурси і продукти, що можуть відтворюватися людиною, а й такий ресурс, як робоча сила. Крім того, виникають і одержують товарну форму акції, облігації, кредитні ресурси. Об’єктами купівлі-продажу стають фабрики, заводи, шахти, а також гігантські корпорації. Класичним вираженням розвиненої форми товарного виробництва є капіталістичний спосіб виробництва. Капіталістичне виробництво ведеться на основі використання найманої робочої сили. Розвиненій формі товарного господарства характерне формування широкого внутрішнього ринку, а також швидкий розвиток світової торгівлі, формування та удосконалення світового ринку. Розвинена форма товарного господарства є характерною і для змішаної економіки.