11. Визначення необхідного і додаткового продукту.

Якщо з ВНП вирахувати вартість тих засобів праці, які витрачаються на відшкодування їх зношеної частини, то одержимо чистий продукт(поділ на необхідний і додатковий)

Необхідний продукт - частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили в сфері виробництва (матеріального і нематеріального). Це - витрати на одяг, житло, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи. Додатковий продукт - це надлишок над необхідним продуктом. Він використовується для розширення виробництва, створення економічних основ для розвитку сфери нематеріального виробництва, повнішого задоволення духовних потреб суспільства. Відношення додаткового продукту до необхідного називається нормою додаткового продукту.

12. Економічна система: її сутність та структурні елементи.

Ек. система- сукупність видів ек. діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживаня товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети сусп.-ва.

Сист-а склад з елементів: продуктивні сили(сукупності засобів і предметів праці, що складають матеріальну основу сусп.. вир-ва, працівників з їх фіз.. і розумовими здібностями, науки, технологій, інф-й, методів); економічні відносини(відносини між членами сусп.-ва в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і немат благ; поділ на техніко-, організац.-, соц.. - економічні); Господарського механізму (сувокупність конкретних ек. форм, методів, важелів регулювання ек. діяльності сусп.-ва)

13. Типи і еволюція економічних систем. Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.

Типи економічних систем: традиційна, ринкова, командна, змішана.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбуваєть-ся як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: первіснообщинний; рабовласницький; феодальний; капіталістичний; комуністичний.

Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію.

Цивілізаційний підхід включає в себе формаційний як складову соціальної причинності певних етапів історичного процесу. Зазначимо, що обидва підходи мають елемент ефективності в дослідженні та поясненні розвитку суспільства

14. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Власність – незалежність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку належність і ек. відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

Структура власності являє собою сукупність різних типів, видів, форм і систем власності, що діють або можуть діяти в суспільстві. У структурі власності насамперед слід виділяти два її типи: перший — трудова, неексплуататорська і другий — експлуататорська власність. Типи власності:

1. Приватна -засоби виробництва і виробничий продукт належать приватним особам.(за видами: трудова, не трудова; в формах: індивідуальна, приватнокапіталістична, сімейна, дрібнотоварна, інтелектуальна).

2.Суспільна –притаманне спільне привласненя засобів вир-ва і виробленого продукту(види: народу вцілому, окремих колективів; в формах: державна(народу, комунальна, муніципальна), колективна(кооперативна, акціонерна, товариств, громадських організац))

15. Власність на засоби виробництва.

Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб'єктами власності (індивідом, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні). У безпосередньому виробництві власність на засоби виробництва за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення праці капіталом, органічна будова капіталу та ін., у сфері обміну – через механізм цін на засоби та предмети праці у сфері оптової та роздрібної торгівлі. У сфері розподілу власність на засоби виробництва здійснюється через надання податкових пільг, кредитів, лізинг тощо. У сфері споживання процес привласнення засобів виробництва виражається в таких категоріях, як робочий час, фонд амортизації, фізичне та моральне зношування тощо.