15.4. Відповідальність за невиконання судовихрішень

Визначаючи обов’язковість судових рішень, слід звернути увагу, що законодавець встановлює не тільки заходи процесу-ального примусу забезпечення адміністративного судочинства, а й юридичну відповідальність учасників адміністративного процесу за невиконання чи недобросовісне виконання судових рішень, тим самим забезпечує державний примус щодо охоро-ни суспільних відносин у публічній сфері.

409

Г л а в а 15

Невиконання судового рішення тягне за собою криміналь-ну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій.

Кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а також умисне невиконання службовою особою рішення Єв-ропейського суду з прав людини (ст. 382 КК) — карається штрафом у відповідних сумах або позбавленням волі на певні строки з позбавленням права обіймати певні посади чи займа-тися певною діяльністю на строк до трьох років. Застосування штрафу або позбавлення волі здійснюється відповідно до сту-пеня суспільної небезпеки вчиненого злочину.

Законодавець передбачає й кваліфікуючі ознаки цього зло-чину: вчинення особою, яка посідає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за зло-чин, передбачений цією статтею, або якщо заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридич-них осіб.

У всіх випадках відповідальність за цією статтею буде нести спеціальний суб’єкт — службова особа, що примушує під стра-хом покарання виконувати судові рішення.

Адміністративна відповідальність настає за залишення по-садовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усуненні зазначених у них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на ок-рему ухвалу суду чи окрему постанову судді (ст. 185⁶ КУпАП) — тягнуть за собою накладення штрафу.

Відповідальність за цією статтею буде нести спеціальний суб’єкт — посадова особа. Це також примушує посадову особу вчасно розглянути, вжити відповідних заходів щодо усунення порушень і дати відповідь суду (судді) про розгляд окремої ухва-ли суду чи окремої постанови судді.

Цивільна відповідальність настає за завдання шкоди невико-нанням судового рішення, тобто шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяль-ністю органу державної влади або органу місцевого самовряду-вання (ст. 1173 ЦК), відшкодовується за загальними правила-ми, встановленими цивільним законодавством України.

410

виконання судових рішень у сПравах адміністративноГо судочинства

Дисциплінарна відповідальність настає за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, а також за вчинок, який порочить особу як державного службовця або дискредитує заклад, установу, під-приємство чи державний орган, в якому особа працює, в тому числі й за невиконання судових рішень. Дисциплінарна від-повідальність передбачена дисциплінарними статутами, Кодек-сом законів про працю України, іншими законами України¹.

Застосування штрафних санкцій за невиконання без поваж-них причин у встановлений державним виконавцем строк рі-шення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про на-кладення штрафу на боржника в розмірі, передбаченому ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»: на фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних міні-мумів, на посадових осіб — від десяти до двадцяти і на юридич-ну особу — від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян. Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова може бути ос-каржена до суду в десятиденний строк.

У разі повторного невиконання рішення боржником на нього в тому самому порядку накладається штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. При цьому слід пам’ятати, що суб’єктом кримінальної відповідальності може бути лише службова особа, а не громадяни чи юридичні особи.

Таким чином, встановлення юридичної відповідальності за невиконання судових рішень створює відповідний механізм, який дає реальну можливість судового захисту прав громадян і юридичних осіб.

¹ Кодекс законів про працю України // ВВР. — 1971. — Додаток до № 50. — Ст. 147 (з наст. змінами); Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. — 1991. — № 53. — Ст. 793 (з наст. змінами ста-ном на 2005 р.) // ВВР. — 2005. — № 11. — Ст. 48; Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 52. — Ст. 14; Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВР. — 1998. — № 31—37. — Ст. 11 (з наст. змінами); Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР. — 1991. — № 4. — Ст. 26 (з наст. змінами) тощо.

411

Розділ

адміністРативно-деліктні ПРовадження

Г Л А В А 16