1.2. Предметадміністративного процесуального праваУкраїни

Традиційно склалося, що адміністративно-процесуальні норми складають окремий правовий інститут, який входить до системи адміністративного права, предмет якого складає су-купність правових відносин у сфері публічного (державного і громадського) управління або у сфері публічної діяльності¹.

Адміністративне право характеризується як одна з най-рельєфніших галузей публічного права², оскільки управлінські процеси «пронизують» усі сфери життєдіяльності суспільства. На цей час до системи адміністративного права відносять пра-

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — C. 23; Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право Ук- раїни: Підручник. — К.: Юрінком Iнтер, 2003. — С. 34.

² Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під- ручник. — К: Юрінком Iнтер, 2003. — C. 31.

17

Г л а в а 1

вові норми та інститути, які регулюють суспільні відносини, що виникають:

• в процесі здійснення публічного (державного і громадсь-кого) управління;

• при здійсненні делегованих повноважень у сфері держав-ного управління;

— при забезпеченні внутрішньоорганізаційного розвитку управлінських систем;

• у зв’язку з наданням адміністративних послуг;

• у зв’язку з розглядом і вирішенням заяв і скарг фізичних та юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав і законних інтересів;

• у зв’язку з притягненням особи до адміністративної від-повідальності, що, до речі, в літературі юридично не виправда-но визначається як здійснення правосуддя у формі адміністра-тивного судочинства¹, адже притягнення до відповідальності не входить у сферу адміністративного судочинства (ст. 17 КАСУ);

• у зв’язку зі зверненням фізичних чи юридичних осіб до суду з позовом щодо захисту їх прав, свобод і законних інтересів та ін.

Отже, якщо перші три види правовідносин споріднює їх управлінська діяльність, в якій застосовуються ідентичні фор-ми і методи, то інші зазначені види правовідносин до управ-лінських можна зарахувати з певною часткою умовності. Саме ці обставини ставлять під сумнів твердження, що адміністра-тивне право регулює якісно однорідні відносини суспільного життя. Проте існування на сьогодні цих правовідносин у складі адміністративного права на теоретичному рівні особливого значення може і не мати, зате на прикладному рівні для суб’єктів публічної адміністрації створюються умови для збере-ження необмеженого адміністративного розсуду, неминуче може перетворитися на джерело беззаконня.

Зрозуміло, адміністративне право і адміністративний процес мають достатньо спільних ознак: вони виникають у результаті уп-равлінської діяльності з реалізації публічних інтересів; у них обов’язково бере участь суб’єкт, наділений державно-владними повноваженнями; для них характерні відносини владності тощо. Водночас вони мають значну змістовну відмінність. Норми ад-міністративного права спрямовані на цілеспрямований, організу-ючий вплив у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності з метою

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Iнтер, 2005. — С. 24.

18

Поняття адміністративноГо ПроцесуальноГо Права україни

планомірно і владно впливати на суспільні системи, норми ж ад-міністративного процесуального права спрямовані на забезпечен-ня реалізації прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, розгляд і вирішення конкретних адміністративних справ.

Автори підручників та іншої літератури адміністративно-правового спрямування одностайно вказують на одну із ознак адміністративного процесу — це вирішення конкретної ад-міністративної справи. На законодавчому рівні поняття ад-міністративної справи визначається стосовно до адміністратив-ного судочинства (ст. 3 КАСУ). Але, враховуючи різноманітність сфери публічних відносин, таке визначення адміністративної справи буде неповним, адже за визнанням, вирішенням та за-хистом своїх прав, обов’язків та інтересів громадяни, фізичні чи юридичні особи звертаються не тільки до суду, а й до інших органів владних повноважень, зокрема до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо. Тому, на нашу думку, адміністративна справа — це вирішення органами ад-міністративної юрисдикції (в тому числі й адміністративними су-дами) питання про визнання, реалізацію та захист прав, обов’язків, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у публічно-правових відносинах, у яких хоча б однією із сторін є орган вико-навчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа або інші суб’єкти, які на основі законодавства уповноважені роз-глядати і вирішувати порушені у справі питання.

У цьому зв’язку, на наше переконання, адміністративне право має регулювати відносини публічної адміністрації і пуб-лічні інтереси, а адміністративне процесуальне право — відно-сини визнання і забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, у тому числі й держави.

Отже, йдеться про наявність поряд із усталеним адміністра-тивним правом окремої самостійної галузі — адміністративного процесуального права. Щоправда, провідні фахівці визнають цілком безпідставними будь-які спроби обґрунтувати самостійне існування адміністративного процесуального права, що регулю-вали б таке кореспондуюче адміністративному праву явище як «адміністративний процес»¹. З цією тезою погодитися навряд чи

¹ Авер’янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ-ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Факт, 2003. — С. 41.

19

Г л а в а 1

можна. По-перше, поняття «адміністративний процес» і «ад-міністративне право» не ідентичні. Адміністративний процес — як зазначалося раніше, — це урегульована нормами адміністра-тивного процесуального права система відносин щодо визнання, забезпечення та реалізації і захисту прав, свобод і законних інте-ресів фізичних чи юридичних осіб у процесуальній формі, а ад-міністративне право — це системне об’єднання юридичних норм, якими регулюються державно-владні, організуючі су-спільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією вико-навчо-розпорядчих функцій. По-друге, припустимо, що цілісно-го явища як адміністративний процес в реальності не існує¹, але можемо говорити про різні його форми, які утворюють систем-не, об’єктивне юридичне поняття незалежно від наукових по-глядів (підходів) дослідників. По-третє, адміністративний про-цес і адміністративне процесуальне право можуть не кореспон-дувати і не мусять, як на нашу думку, кореспондувати адміністративному праву за аналогією кримінального та цивіль-ного процесу. В цьому і виявляється особливість адміністратив-ного процесуального права та його відмінність від кримінально-го і цивільного аналогів, що його нормами регулюється застосу-вання не тільки матеріальних норм адміністративного права, а й інших матеріальних галузей права (трудового, цивільного, бан-ківського, фінансового, господарського, земельного, лісового та ін.). Наявність різноманітних проваджень саме й відрізняє ад-міністративний процес від усіх інших юридичних процесів.

Визнання адміністративного процесуального права як само-стійної галузі права в правовій системі України знімає і дис-кусійне питання щодо місця адміністративної юстиції в системі юридичних процесів. Адже і В. Б. Авер’янов, і О. В. Кузьменко та інші автори сходяться на думці, що адміністративна юстиція не входить до системи адміністративного права², що цілком ло-гічно і вірно. На нашу думку, місце адміністративної юстиції як підгалузі права — саме в системі адміністративного процесуаль-ного права (зауважимо: яке не є складовою адміністративного

¹ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо- нографія. — К.: Юрінком Iнтер, 2004. — С. 358.

² Авер’янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особли- вості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративної теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К.: Факт, 2003. — С. 42; Кузь- менко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 159; Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. Адміністра- тивний процес України: Навч. посібник. — К.: Прецедент, 2007. — С. 6—7.

20

Поняття адміністративноГо ПроцесуальноГо Права україни

права та не обов’язково може кореспондувати йому, оскільки адміністративна юстиція — це судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації, а діяльність суду не розглядається і не може розглядатися як продовження діяльності адміністрації)¹.

Адміністративне процесуальне право України як системне об’єднання юридичних норм і правових інститутів являє собою складне реально існуюче юридичне утворення, основними за-вданнями якого є:

84. створення умов для реалізації суб’єктивних прав, свобод і інтересів фізичними чи юридичними особами, а також вико-нання ними суб’єктивних юридичних обов’язків;

85. забезпечення захисту в процесуальній формі прав, сво-бод та інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом: а) уп-равлінської (адміністративної) діяльності через виконання за-вдань і функцій органами владних повноважень, їх посадовими особами; б) поновлення порушеного права органами владних повноважень, їх посадовими особами в судовому порядку за позовом;

86. розгляд і вирішення правових спорів чи спорів про право шляхом: а) розгляду і вирішення індивідуальних адміністратив-них справ органами владних повноважень, їх посадовими осо-бами у порядку підлеглості, підвідомчості та компетентності, тобто в адміністративному порядку; б) розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ адміністративними су-дами в порядку судового позову щодо захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері державного управління (публічних відносин).

Ці завдання адміністративного процесуального права, по-перше, визначають предмет правового регулювання суспільних відносин; по-друге, обумовлюють існування двох форм (видів) процесуальної діяльності або двох форм проваджень і на теоре-тичному рівні об’єднують два різні за обсягом явища: а) ад-міністративну (управлінську) форму процесуальної діяльності (провадження); б) судочинську форму процесуальної діяльності (провадження) одночасно і як форму контролю за діяльністю публічної адміністрації. Спільним у адміністративній і судо-чинській процесуальній формі можна, на наш погляд, вважати сферу відносин — публічне (державне і громадське) управління.

¹ Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Авт.-упоряд. В. П. Тимощук. — К.: Факт, 2003. — С. 17.

21

Г л а в а 1

Підсумовуючи викладене, можна вважати, що предмет адмі-ністративного процесуального права становить система суспіль-них правовідносини, які виникають між органом владних повнова-жень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами, з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визна-ченому адміністративним процесуальним законодавством.