Торгова знижка та її види.
Можливість використання цінових знижок при придбанні і продажу продукції важко переоцінити. Надання знижки одержувачу товару є своєрідною мірою заохочення за швидкий розрахунок за придбані товари. Використання знижки означає, що споживач може понизити вартість постачання при розрахунку з оптовим посередником протягом обумовленого терміну. Використання знижок дає споживачам значні переваги, які полягають у наступному:
відсутності необхідності фінансування операцій за рахунок внутрішніх резервів;
зменшенні вартості одиниці товару;
збільшенні середнього розміру прибутку.
Торгова знижка - це певний відсоток зниження загальної вартості проданих товарів. Використання торгової знижки означає зниження вартості постачання. Надання торгової
знижки не є методом цінової конкуренції або дискримінації. Якщо споживач приймає на себе частину функцій посередника й оплачує витрати щодо їх здійснення, посередник знижує вартість товару. Економія грошових коштів, що одержується при цьому посередником, знаходить свій вираз у наданні споживачу різних торгових знижок. Розмір знижок залежить від характеру операцій, умов постачання та платежу, взаємовідносин з покупцями та від кон’юнктури ринку у момент проведення операції. В даний час у практиці торгівлі використовується близько 20 різних видів знижок.
Основні види знижок:
Знижка за платіж готівкою.
Пільгова знижка.
Знижка за обсяг товару, що купується - бонусна знижка.
Загальна (проста) знижка - надається з прейскурантної або довідкової ціни і звичайно складає 20-30%.
Функціональна знижка - надається товаровиробником службам руху товару.
Прогресивна знижка - надається покупцю за умови покупки їм наперед певної кількості і кількості товару, що збільшується.
Дилерська знижка - надається виробникам своїм постійним представникам або посередникам по збуту.
Спеціальна знижка-надається привілейованим покупцям.
Експортна знижка - надається продавцями при продажі товарів іноземним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внутрішнього ринку.
Прихована знижка - надається покупцю у вигляді знижок на фрахт, пільгових кредитів або безпроцентних кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг, надання безкоштовних зразків.
Сезонна знижка - надається покупцю за придбання товару поза періодом активного сезону.
Знижка за якість.
Знижка при продажу вживаного устаткування.
Клубна знижка.
Основні моделі розрахунку цін.
Встановлення остаточної контрактної ціни проходить ряд послідовних етапів (починаючи з розрахунку основи ціни до її остаточного узгодження між контрагентами) на базі основних моделей розрахунку, а саме: на базі витрат виробництва;
існуючого рівня попиту; стану конкуренції на ринку.
Модель розрахунку ціни на базі витрат виробництва в якості виробничих витрат може використовувати: повні витрати;
середні (стандартні) витрати: при цьому зазвичай виходять із загальноприйнятих норм витрат (сировини, матеріалів і т.д.) за ряд років. Цей спосіб розрахунку доцільно застосовувати до товарів, виробництво яких відрізняється стабільністю, а ринок реалізації - сформованою структурою й системою конкуренції; граничні витрати виробника (витрати по виробництву й реалізації останньої партії товару із всіх випущених). Цей спосіб обліку маргінальних витрат використовують у випадках, коли існує стійкий взаємозв'язок між витратами виробництва і його обсягом.
Модель розрахунку ціни з урахуванням існуючого рівня попиту передбачає ретельне вивчення стану ринку даного товару: його сегментацію; цінову еластичність попиту; фактори, що впливають на поведінку покупців.
В цьому випадку витрати виробництва є орієнтиром для розрахунку мінімально можливого рівня ціни.
Модель рівня ринкової конкуренції. Дуже важко зберегти одночасно стійке положення в співвідношенні між ціною товару, витратами виробництва і рівнем ринкового попиту на нього. На перший план виходить позиція конкурентів: ціна;
їх витрати виробництва; пропонуєми ними умови поставки; форми розрахунків і платежів;
Можна як орієнтир вибрати лідера, тобто основного постачальника на ринку даного товару. У даній ситуації необхідно орієнтуватися на ціну основного конкурента, спробувати зробити контрактні умови, сервісне обслуговування більш привабливими й вигідними, чим у конкурента.
Сьогодні вважається загальноприйнятим, що в умовах конкуренції переважають нецінові фактори боротьби. Однак, цінові методи також не втратили свого значення, хоча й набули схованого прояву. Багато виробників воліють поліпшувати споживчі властивості товару при збереженні колишньої ціни або при незначному її збільшенні.