1.2 Класифікація яблук, тропічних і субтропічних фруктів і місця їх вирощування та їх поживна цінність

За розміром (масою) яблука поділяють на дрібні - до 75г, середні - від 75 до 125г, великі - більш як 125г.

За строками достигання помологічні сорти яблук традиційно в торгівлі і побуті поділяють на літні (ранні), осінні і зимові. Такий поділ умовний. За товарознавчою класифікацією яблука поділяють на ранні (літні), ранньоосінні, осінні, ранньозимові, зимові і пізньозимові.

Ранні (літні) і ранньоосінні сорти яблук достигають у липні - серпні і збирають їх у споживчій стиглості. Збиральна і споживча стиглість у них настає одночасно. Плоди ранніх сортів зберігають 10-12 діб і відрізняються вони поганою транспортабельністю; ранньоосінні сорти зберігаються краще - 20-60 діб. Використовують їх переважно свіжими і для виробництва пюре, соків, сухофруктів. На Україні вирощують багато сортів ранніх і ранньоосінніх яблук. Найбільш поширені: Папіровка, Мелба, Шафран літній, Бельфльор-китайка, Донешта, Кальвіль Фрааса, Мліївське літнє, Пепін шафранний, Ренет ландсберзький, Пепінка золотиста, Старк ерліст, Українське. Перспективні сорти цієї групи: Мантет, Клоуз, Джуліред [9, с. 32-35]..

Осінні сорти яблук на час збирання не досягають споживчої стиглості. їх збирають у першій половині вересня в збиральній стиглості. Споживча стиглість настає через 20-25 діб. Осінні сорти яблук краще переносять транспортування, їх закладають на коротко¬часне зберігання, споживають свіжими і переробляють. Яблука цих сортів зберігають 2-3 місяці. З осінніх сортів найбільш поширені: Подільське, Путівка осіння, Слава переможцям, Кандиль синап, Малинове оберландське, Ренет ландсберзький та ін.

Із ранньозимових сортів вирощують Антонівку звичайну, Кальвіль сніговий, Пепінку литовську.

Найбільш поширені на Україні зимові і пізньозимові сорти: Аврора, Банан зимовий, Бойкен, Вагнер, Голден Делішес, Голдспур, Делішес, Джонатан, Зоря Поділля, Канівське, Київське зимове, Кримське зимове, Пармен зимовий золотий, Пепін лондонський, Поліське, Ред Делішес, Ренет Симеренка, Ренет шампанський, Розмарин білий, Рубінове Дуки, Салгірське, Старк Ред Голд, Старкінг, Старкрімсон, Таврія.

Ранньозимові, зимові і пізньозимові сорти яблук збирають у вересні-жовтні. Вони добре витримують транспортування і їх закладають на тривале зберігання. Ранньозимові сорти зберігають З- 4 міс, зимові - 5-6, пізньозимові - 6-8 міс.

Чіткого розподілу сортів яблук на 6 груп за строками достигання немає. Групи сортів за цією ознакою встановлюються для окремих областей. Той самий сорт у різних зонах вирощування може належати до суміжних груп. У зв'язку з переміщенням з півночі на південь деякі сорти яблук, які відносять до осінніх, стають більш скороспілими і переходять до групи ранніх (літніх).

Останніми роками промисловий сортимент яблук змінився завдяки районуванню сортів селекції науково-дослідних установ.

У багатьох областях України вирощують нові сорти: Антор, Зимове Плесецького, Київське зимове, Зоря Поділля, Аврора, Салгірське, Українське, Слава переможцям, Поліське, Зимове лимонне. Найбільшого поширення набув сорт Слава переможцям.

Нові сорти перспективні, оскільки відрізняються високою смаковою і товарною якістю.

Сорти Пармен зимовий золотий, Ренет ландсберзький, Ренет золотий курський, Пепінка литовська - невисокої якості і не відповідають вимогам інтенсивного садівництва.

Такі поширені сорти яблук американського походження, як Ред Делішес і Голден Делішес та їх клони і спурові сорти Старкрімсон, Веллспур, Еллоуспур, Голдспур та ін., користуються великим попитом у населення. Ці сорти найбільш продуктивні та економічно вигідні тільки в південних зонах України.

Щодо тропічних фруктів, то їхня класифікація наступна.

За розміром гранати поділяють на великі (більше 400 г), середні (300—400 г), малі (менш як 300 г); за вмістом кислот у соку - на солодкі (0,2-2 %), кисло-солодкі (2-3 %), кислі (3-7 %). Солодкі гранати містять більше цукрів (біля 12 %), ніж інші види і їх найчастіше споживають свіжими. З кисло-солодких і кислих гранатів добувають сік.

За смаком сорти хурми поділяють на: солодкі - нестиглі і стиглі, терпкі

- в'яжучий смак зникає тільки після розм'якшення (консистенція стає желеподібною), королькові - смак залежить від наявності насіння, плоди з насінням солодші, ніж безнасіннєві і їх можна споживати свіжими. У безнасіннєвих плодів в'яжучий смак зникає тільки після їхнього розм'якшення.

За строками достигання сорти хурми поділяють на ранньостиглі (Тсуру-Ноко, Гота, Нітарі - достигають у жовтні), середньостиглі (Тсуру-Гакі, Хіакуме, Куро-Кума, Гошо, Хочіа - достигають у кінці жовтня - першій половині листопада), пізньостиглі (Такура, Гейлі, Чудова, Томопан - достигають у другій половині листопада - на початку грудня). Плоди зберігають при температурі 0-1 °С 2-3 міс.

Щодо основних країн-виробників фруктів, то вони перелічені нижче.

Авокадо, або як ще його називають «крокодилова груша», належить до тропічних культур. Авокадо вважається рекордсменом за вмістом поживних речовин та енергетичною цінністю. 100 г м'якоті дають в середньому 230 ккал, що перш за все обумовлене вмістом жиру до 23 відсотків. У плодах авокадо міститься 11 вітамінів, 14 мінеральних речовин. Плоди авокадо сприяють зниженню рівня холестерину в крові, знижують ризик серцево-судинних захворювань і підвищення артеріального тиску, стабілізують рівень цукру в крові, запобігають утворенню злоякісних пухлин і атеросклерозу. Авокадо містить антиоксидант глутатіон, який нейтралізує дію 20 канцерогенних речовин, а також запобігає розвитку катаракти. Використовують в їжу переважно в свіжому вигляді для приготування салатів. Більшість сортів авокадо, які надходять на наш ринок, необхідно зберігати за температури 7-12 градусів, тривалість зберігання 20-15 діб, залежно від сорту [9, с. 81].

Маслини (оливки) вирощують в Іспанії, Італії, Греції, Франції, Північній Америці, Сирії і в незначній кількості (не мають промислового значення) - в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Вірменії, Туркменистані.

Батьківщиною карамболи вважається Малайзія. Смак одних сортів нагадує смак сливи, яблук, винограду одночасно, інших — агрусу з ароматом сливи. Деякі сорти мають смак солодкуватий, інші — кислий. Мінеральний склад представлений калієм, кальцієм, фосфором, залізом, вітамінний склад — вітамінами В1, В2, В5, бета-каротином. Енергетична цінність 100г карамболи — 35-45 ккал. Свіжі стиглі плоди використовують як десерт.

Гранати (Punica granatum)

Гранати відбуваються з Ірану. Їх вирощували у висячі сади Семіраміди у Вавилоні, вони були відомі і в Давньому Єгипті. Зараз гранати вирощують у багатьох субтропічних регіонах, включаючи Саудівську Аравію, Індію, Пакистан, Афганістан, Ізраїль, частина США та Південної Америки. Найкращі фрукти вирощують там, де холодна зима і спекотне сухе літо.

Рослина граната являє собою великий кущ з прекрасними червоно-помаранчевими квітами. Плід має тонку шкірясті шкірку до частини квітки (чашолистки, що утворюють чашечку) у вигляді твердої крони на периферичної кінці. Внутрішня частина плоду ділиться стінками з серцевини на два відділення. У них знаходяться насінні камери, заповнені зернами, причому кожне оточене соковитою рожевою м'якоттю. Маса зрілих плодів 150 - 400 р.

Гранат не має клімактеричного періоду дозрівання і може залишатися на дереві протягом деякого часу після досягнення зрілості.

Зібрані плоди характеризуються низькою інтенсивністю дихання і виділення етилену. Гранати схильні до втрати вологи і повинні зберігатися при високій відносній вологості повітря.

Хвороби гранатів

Чорна гниль - викликається декількома видами бактерій, включаючи Aspergillus flavus і А. Niger. Після зараження гриб проникає всередину м'якоті, перетворюючи її в чорну масу. Ознакою зовнішнього ураження плоду є ненормальний колір шкірки (пляма бурого кольору з чорною серцевиною).

Іншими причинами гниття гранатів можуть бути гриби Botrytis, Cladosporium, Penicillium, Phoma, Phomopsis, Rhizopus. Причиною антракноз є гриб Sphaceloma punicae.

Інжир (Ficus carica)

Інжир (фіга, винна ягода) вирощують з давніх часів. Плоди поширені в країнах Середземномор'я, в Італії, Іспанії та Туреччини, а також їх вирощують у деяких пустельних і напівпустельних тропічних районах. Інжир використовується головним чином в сушеному вигляді, але існує попит і на свіжі плоди. Інжир має зовсім особливу структуру з-за унікального процесу розвитку плоду з суцвіття. Маленькі квіточки зазвичай невидимі, тому що укладені усередині м'ясистої структури. Запилення відбувається за допомогою крихітних ос особливого виду, хоча існують і самозапильні рослини. З'являються в результаті здуття освіта являє собою складний «плід», що виникає з вегетативної тканини і є неклімактеріческім.

Плоди інжиру - супліддя кулястої, грушоподібної або плоскої форми, вкриті тонкою шкіркою білого, червоного, жовтого або бурого кольору. Під нею знаходяться ніжна соковита м'якоть з безліччю занурених у неї насіння. Плоди мають витягнуту плодоніжку, на частку якої припадає 2-3% маси плода.

Інжир багатий на цукри і бідний кислотами. У ньому міститься досить багато клітковини і трохи крохмалю. З вітамінів, крім аскорбінової кислоти, виявлені каротин У, В, і ін

При дозріванні у плодах накопичується від 0,3 до 1,3% етилового спирту, що служить одним з показників зрілості інжиру і є однією з причин його низької лежкоспособності.

Плоди щодо багаті калієм, залізом, іншими мінеральними елементами.

Сорти інжиру розрізняються формою (округла, подовжена, округло-плоска, грушовидна), кольором шкірочки (білий, червоний, жовтий, зелений, бурий), масою плодів (в середньому 30 - 60 r), консистенцією м'якоті, смаком та ароматом. Забирають його в зрілому вигляді. При збиранні плоди розтріскуються і, навіть акуратно зібрані, не підлягають перевезення і зберігання.

Широке поширення має інжир в'ялений, який дуже добре зберігається.

Фейхоа (Feijoa sellowiana)

Родом з Бразилії, являє собою кущуваті дерево, споріднене гуава. Якщо рослина росте на грунті, бідної вапном, плоди фейхоа мають запах, схожий з запахом ананаса і полуниці. Багато фейхоа вирощують в Італії та США, в деяких країнах Південної Америки. Фейхоа - клімактеричні фрукти, які збирають зеленими, і вони дозрівають після збирання причому відрізняються підвищеною кислотністю, тому мають кисло-солодкий смак. Досить багато в них пектинових речовин, целюлози та йоду (10 - 40 мкг%), однак у плодах з Батумі та Азербайджану йод не виявлено. Аромат фейхоа обумовлений 93 компонентами, серед яких провідне місце належить метилсаліцилату, метілбензоату, етілбензоату і геранілацетату.

Забирають плоди у жовтні - листопаді. Завдяки відносно прочноі шкірці плоди транспортабельні. Поширені сорти: Чойсеана, Кулідж, Суперба, Андржей.

Плоди фейхоа яскравого сіро-зеленого кольору, вкриті восковим нальотом. При дозріванні набувають жовтуватий або бурий відтінок. Плоди невеликі, на верхівці плоду є здерев'янілих чашолистки. Шкірка тонка, з терпким смаком.

У м'якоті знаходяться чотири багатонасінні гнізда, заповнених желеподібної масою з численними насіннями (шкірка їстівна).

Основні країни — виробники манго: Індія, Мексика, Китай, Таїланд. У плодах манго міститься 10-16 відсотків цукрів, органічні кислоти, вітаміни. За вмістом бета-каротину манго переважає моркву, а в одному плоді манго вітаміну А у 20 разів більше, ніж у апельсині такого ж розміру. У плодах манго міститься кальцій, фосфор, залізо, антивірусна речовина — мангіферин, яка протидіє вірусу Герпеса. Стиглі плоди споживають як столові фрукти і додають у фруктові салати, маринують, солять. Манго їдять без шкіри. Знімати її слід у рукавичках — на руках може з'явитися висипка. Споживання плодів запобігає раку товстої, прямої кишки, підшлункової залози, знімає нервове напруження. Папайя або динне дерево походить з Центральної Америки. Плід папайї за смаком нагадує диню. Папайя багата на бета-каротин, вітамін С. Плоди папайї сприяють травленню і рекомендують їх споживати як дієтичний та лікувальний продукт. Їдять з соком лимона або апельсина. М'якоть використовують в фруктових салатах.

Щодо вирощування фруктів, то Серед країн Європи Україна має найкращі можливості для вирощування яблук, адже наразі в країні вирощується лише 50-60% від загального попиту та потреб споживання яблук. Таким чином типовим є ринковий попит, який буде зберігатись ще довгий час. Ціна на яблука в Україні досягла європейського рівня. Враховуючи кліматичні умови, 70-80% території країни є придатними для вирощування яблук, при цьому, витрати на виробництво нижчі, ніж у Європі. Географічне розташування Росії та значні можливості для експорту яблук до цієї країни, створюють подальші вигідні умови для вітчизняних виробників яблук.

Враховуючи вищесказане, в Україні існують унікальні можливості для вирощування яблук. Наразі в Європі спостерігаються дві зростаючі тенденції:

1. Використання звичайних, не стійких до хвороб старих та нових сортів для вирощування яблук, з високою кількістю циклів обробки засобами захисту (більше ніж 20 циклів в рік).

2. Вирощування яблук стійкими до хвороб (резистентними) сортами, застосовуючи звичайні або органічні методи, з меншою кількістю обробок засобами захисту рослин.

Соціологічні опитування показують, що споживчий попит все більше і більше змінюється в напрямку продуктів, які містять меншу кількість залишкових хімічних речовин. Так, наприклад, для країн Західної Європи характерним є ринковий попит на органічні яблука, з недостатньою пропозицією.

Нещодавно плодорозсадник ДП «Голланд Плант Україна» завершив 4-річний період науково-дослідної роботи. Компанія відшукала більшу частину стійких до хвороб столових сортів яблук, які існують у світі. Після сертифікації і тестування були відібрані найкращі та найбільш перспективні десертні сорти яблук. Після тривалих переговорів та домовленостей з власниками цих сортів, переконавши останніх, компанії вдалося придбати ліцензійне право та отримати дозвіл зареєструвати та внести ці сорти в державний реєстр сортів, придатних для поширення в Україні.

Процес реєстрації сортів в Україні почався у 2010 році. У січні 2012 року нові, десертні, імунні сорти яблук вже зареєстровані в Україні та офіційно внесені в Реєстр сортів, придатних для поширення на території України.

Таким чином стало можливим те, що восени 2012 року вже й українські виробники яблук зможуть придбати ці сорти, закласти плантації нових сортів та отримати державну підтримку. Із зареєстрованих восьми сортів 5 сортів входять в Програму «Клуб Натуральне Яблуко ®». Це сорти: Луна ®, Сіріус ®, Оріон ®, Ред Топаз ®, Розела ®.

Крім цього доступними у вільному продажу є також три інших нових сорти поза рамками програми – Ренора®, Реколор®, Рекарда® .

Можна б було писати багато чого про значні переваги цих сортів та про їхню популярність, але найважливішими є вподобання споживача. ДП «Голланд Плант Україна» вже успішно провело ряд презентацій-дегустацій представивши нові, імунні десертні сорти яблук. Ці заходи надали можливість вже понад тисячі людей ознайомитись з новими сортами та скуштувати їх. Дегустації та тестування цих сортів відбуваються згідно міжнародних стандартів оцінювання. Для контролю використовуються добре відомі сорти яблук Айдаред та Голден Д. Виробники, які брали участь на дегустаціях, давали значно вищі оцінки новим сортам, тому як смакові властивості так і зовнішній вигляд цих сортів значно вищі в рейтингу за аналогічні характеристики контрольних сортів.

Це історичний момент, в тому сенсі, що до цього часу у сфері вирощування яблук ще не існувало жовтих, стійких до хвороб сортів, які мають гарний смак та добре зберігаються. Тепер і це стало реальністю, нарешті нові сорти вже доступні і на Україні.

Надзвичайно великий інтерес до жовтих сортів проявляють гравці переробної галузі, тому що поряд з тим, що сорти мають приємний смак, аромат та вміст кислоти, на додачу ще й мають високий вміст цукру (Brix 14-16%).

Надзвичайні переваги та цінності нових жовтих сортів використовує також у власній програмі в Європі «Голден Саншайн Лайн®» (GOLDEN SUNSHINE LINE®) (одним з труднощів під час придбання ліцензії на сорти було те, що на той час в Європі вже розпочалась програма, базована на цих жовтих сортах під новим брендом), яка зі своєю програмою активно бере участь на виставці Фрухтвелт Бодензі 2012 (Fruchtwelt Bodensee), про що ми надамо детальну інформацію у нашій наступній інформативній статті.

Так, мета ДП «Голланд Плант Україна», як розробника проекту, була досягнута: Для споживача: здоровий надійний продукт Для виробника: економічна, вигідна технологія Для навколишнього середовища (Землі): екологічно чиста діяльність.

Таким чином виробники яблук в Україні отримали можливість використовуючи екологічно чисті технології, поряд з високим рівнем виробничої безпеки , меншими затратами отримувати ще більший прибуток. На додачу, споживачі споживатимуть здоровий продукт.

Розробник проекту приділяє значну увагу та докладає зусиль для впровадження та популяризації нових імунних, десертних сортів та програми «Натуральне Яблуко», надаючи цим значні переваги виробникам на ринку. Починається процес розмноження сортів, але через обмежені обсяги буде створено тільки певну кількість саджанців. Одним з обмежуючих факторів є кількість доступних прищеп з Європи, а це пояснюється новизною сортів.

Інтерес до нових сортів яблук є надзвичайно високим, багато компаній повідомило про намір придбати саджанці нових сортів. Вже було укладено перші договори про довгострокову співпрацю, тому, якщо Ви плануєте втілювати довгостроковий проект за допомогою нових імунних сортів яблук, повідомте якомога швидше про Ваш намір, щоб плодорозсадник міг запланувати виробництво садивного матеріалу для задоволення Ваших потреб.

Цикл виробництва якісного садивного матеріалу займає мінімум 2 роки. Тому кожен, хто планує закладати сади нових імунних десертних сортів яблук, повинен заздалегідь прийняти рішення для того, щоб відповідно до його планів плодорозсадник вчасно зміг виробити відповідну кількість та сортове співвідношення садивного матеріалу.

Успішні підприємства відрізняються від менш успішних тим, що перші мають довгострокові плани та мету.

Фактором, що значно перешкоджає розвитку українського промислового садівництва, є те, що переважна більшість конкурентоспроможних сортів, з цінними характеристиками та гарними смаковими якостями, не внесені до реєстру сортів, які рекомендовано для вирощування на території України. Європейські дослідження вказують на такі канали збуту на українському внутрішньому ринку: 75% столових яблук продається на місцевих овочевих та фруктових ринках, 15% – в торговельних центрах, а 10% за результатами дослідження, реалізуються на так званих стихійних, «диких» ринках.

Можна з упевненістю сказати, що нові сорти, з кращими властивостями, можна отримати, тільки імпортуючи їх. Близько 80% українського імпорту надходить з Польщі за ціною, трохи вищою за ціну на внутрішньому ринку, але нижчою за європейські середні ціни. А решта 20% імпорту надходить з Франції, Італії, Бельгії та Нідерландів за значно вищими цінами. Таким чином, внутрішній споживчий попит на нові сорти є, і платоспроможністю він забезпечений. Тому проблема постійного оновлення сортів, занесених до державного реєстру, залишається актуальною.

Для того, щоб зрозуміти поживну цінність яблук, тропічних та субтропічних фруктів, розглянемо почергово основні фрукти із кожного виду.

Авокадо. Зі всіх фруктів саме цей містить більше всього білків, хоча в деяких каліфорнійських сортах більше 80 відсотків калорій доводиться на жири. Авокадо має округлу або грушовидну форму, розміром – від курячого яйця до гігантів на декілька кілограмів. Різноманітні і забарвлення: темно-зелені, малинові, жовті або майже чорні. М'якоть зрілого авокадо корисна і смачна. Вона багата вітаміном Е і містить багато калію, значну кількість вітаміну В6, а також вітамін С, рибофлавін і марганець. Один плід авокадо містить до 400 ккал. На відміну від більшості фруктів, дозрівання авокадо починається лише після того, як їх зірвали з дерева. Якщо ви купили незрілий плід, потримайте його декілька днів при кімнатній температурі.

Аннона лускова (або цукрове яблуко). Відноситься до сімейства тропічних фруктів Annona. Плоди мають форму серця і лускову шкірочку. Хороше джерело калію і вітаміну С.

Гуава. Батьківщина – країни тропічної Америки. Плоди цього дерева нагадують маленькі яблучка, повні усередині твердих кісточок. Відноситься до групи солодких фруктів. Дозрілі плоди необхідно вживати з шкіркою для поліпшення травлення і стимуляції роботи серця. Щоденне вживання гуави нормалізує тиск, тому вважається за життєво важливий для організму людини фрукт.

Манго. Шкірка плоду гладка, воскова, ароматна. Всередині плоду манго розташовується одна велика кісточка овальної форми. Колір, аромат, смак і форма плодів сильно залежать від сорту. Шкірка плоду може бути покрита зеленуватими, жовтими або червоними плямочками і мати невеликий «рум'янець». М'якоть плодів манго відрізняється приємним смаком і ароматом; її колір знаходиться в діапазоні від блідо-жовтого до соковито-оранжевого. У дозрілого плоду м'якоть дуже соковита, трохи волокниста, з широким діапазоном смаку – від дуже солодкого до кислуватого і навіть кислого. Смак манго нагадує звичний нам смак персика з приємними «сосновими» нотками. Плоди містять багато цукру (у плоді середнього розміру його близько 14%). Багатий бета-каротином і вітаміном С.

Фейхоа. Батьківщина фейхоа – субтропічні райони в Південній Америці: Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай. Плід фейхоа – зелена з червонуватим відтінком ягода. Навіть у зрілому вигляді плоди мають невибагливе зеленувате забарвлення. Зовні плоди фейхоа схожі на зеленуваті сливи з пучком коротких хвостиків на кінці. У м'якоті плоду розташовані чотири багатосім'яні гнізда з багаточисельним насінням, яке не відчувається при їжі. М'якоть зрілих плодів щільна, соковита, кисло-солодка з приємним ароматом. У м'якоті плодів фейхоа міститься сахароза. Кислотність плодів досить висока. У зрілих плодах міститься вітамін С, досить багато пектинових речовин, клітковина. Унікальною особливістю плодів фейхоа є здатність накопичувати значні кількості легкозасвоюваних організмом людини водорозчинних з'єднань йоду. В цьому відношенні фейхоа перевершує інші плоди і ягоди.