Числівник (Numeral)

Числівник, як відомо, називає цифри, числа. Числівники бувають кількісні (тобто коли ми просто говоримо «сім», «двадцять вісім» у називному відмінку, і порядкові, коли ми говоримо, який це номер за порядком чи послідовністю, тобто «сьомий», «двадцять восьмий». Назви чисел англійською мовою треба вивчити, тут ми цим займатись не будемо, розберемо тільки принцип. Отже, якщо кількісний числівник 7 звучить seven, то порядковий «сьомий» буде the seventh. Що відбулося? До кількісного числівника додалося закінчення th, і перед ним з’явився артикль the. Запам’ятайте цей принцип утворення порядкових числівників. Ще приклади: nine – the nineth, fifteen – the fifteenth, twenty-four – the twenty-fourth. Те саме відбувається і з більшими цифрами: сотий – the hundredth, тисячний - the thousandth. Якщо числівник складається з кількох слів (ми вже мали приклад – 24), то закінчення th додається до останнього з них.

Ще слід згадати, що якщо кількісний числівник закінчується на у, то аналогічний порядковий числівник буде мати закінчення ieth, тобто у міняється на ie. Наприклад: тридцять – thirty. Тридцятий – thirtieth.

Є декілька виняткових числівників, які змінюються по інакшому:

One – the first

Two – the second

Three – the third

Five – the fifth

Ця винятковість залишається дійсною і у тому випадку, коли один з цих числівників є останнім у складі багатослівного числівника і відповідно формує порядковість. Наприклад: the twenty-first – двадцять перший, the two hundred fifty-second – двісті п’ятдесят другий.

Є ще одна річ, яку слід пам’ятати про числівники: такі слова, як hundred, thousand, million, billion можуть мати форму множини. Це буває, коли треба виразити значення «сотні», «тисячі», «мільйони» без зазначення, скільки саме. Наприклад: сотні туристів – hundreds of tourists; тисячі книжок – thousands of books. Якщо ж сказано, скільки тих сотень, тисяч, мільйонів, то ці числівники не будуть мати форми множини: 200 туристів – 2 hundred tourists, 10 тисяч книжок – 10 thousand books.

Що стосується дробів, там теж нескладно.

Дроби, які утворені через кому, наприклад 2,5, вимовляються «два крапка п’ять» - two point five, тобто перша цифра, тоді слово point, і тоді друга цифра.

Дроби типу «одна третя», «дві третіх», «три четвертих» так і будуть буквально перекладатись one third, two thirds, three fourths або three quarters.

Прислівник (Adverb)

Стосовно прислівника можна сказати небагато. Це незмінна частина мови, відповідає на питання «як?», має суфікс ly (quick – швидкий, додаємо суфікс ly і виходить quickly - швидко, так само slow+ly= slowly – повільно). Але не завжди слово з останніми буквами ly буде прислівником.

Розділ 4

Типи речень. Порядок слів у реченні.

Сталі структури.

Як ми вже знаємо з розділу про філософію, порядок слів в англійській мові в нормі прямий, тобто підмет – присудок – додаток – обставина (місця, часу).

Відомо також, що не всі ці ланки є обов’язковими. Обов’язкова наявність у реченні підмета і присудка. Інші частини мови, т.з. другорядні члени речення, можуть бути, а можуть і не бути, чи бути частково, залежно від змісту речення. Може бути, наприклад, підмет – присудок – обставина (часу).

Слід пам’ятати про конструкцію питальних речень, які за певних умов (речення містить модальне дієслово, дієслово be), утворюються шляхом зміни порядку слів.

Іноді вживається «неправильний» порядок слів, про такі випадки сказано у останньому розділі.

Варто детальніше описати головні члени речення:

підмет може бути виражений найчастіше іменником, також герундієм, зрідка іншими частинами мови, якщо за їх допомогою виражений предмет, людина чи явище, або якщо це слово є діючим суб’єктом.

присудок виражається дієсловом. Буває простий і складений присудок. Простий присудок складається з одного дієслова, складений присудок з двох, і друге дієслово у цьому випадку буде вживатися в інфінітиві з часткою to. Наприклад, у реченні Я хочу прийти спостерігається складений з двох дієслів присудок – хочу прийти. Слово прийти вжите в інфінітиві, інфінітив в англійській мові вживається з часткою to, тому в перекладі воно буде виглядати так: I want to come. Не забувайте про це to між двома дієсловами у складеному присудку. Його не буде, тільки якщо першим дієсловом є модальне (див. розділ про дієслово), або дієслова help, let, а також допоміжні. Наприклад: I helped him move this – Я допоміг йому пересунути це. We let him go – ми дозволили йому піти.

Наказові речення: в наказових реченнях підмет відсутній, бо його в таких реченнях не може бути в принципі. Також не буває наказових речень в питальній формі. Може бути тільки розповідне, або заперечне наказове речення. Наказові речення бувають двох типів:

1. Наказ спрямований на другу особу: йди!, пиши!, читай!, слухайте!, дивіться!, і т.п. Такі речення перекладаються на англійську мову надзвичайно просто: go!, write!, read!, listen!, look!, тобто інфінітив дієслова без частки to. Не має жодного значення, чи мова йде про другу особу однини, чи множини. Заперечна форма утворюється шляхом постановки допоміжного дієслова don’t = do not перед цим дієсловом: don’t go! – не йди (не йдіть)!, don’t write! – не пиши(іть)!, і т.д.

2. Наказ спрямований на першу, або третю особу: нехай відвідувачі заходять!, нехай він йде!, нехай би я глянув (дайте мені глянути)!, ходімо!. В англійській мові цей випадок по суті зводиться до того самого – до наказу другій особі, і робиться це за допомогою дієслова let – дозволити (дозвольте! (ви)). Далі буде стояти слово, яке означає, кому треба дозволити, (якщо це займенник, то він буде в об’єктному (родовому, давальному) відмінку), а тоді дієслово в інфінітиві без частки to, яке означає, що треба дозволити.

Let the visitors come in!

Дозвольте відвідувачам зайти!

let him go! – дозвольте йому йти = нехай він йде!

let me see! – дозвольте (дайте) мені глянути!

let us go! = let’s go! – ходімо, пішли! (дозвольте нам йти).

Let’s go– типове скорочення, (let us = let’s).

Уловлюєте структуру? Буквально ці речення можна перекласти “дозвольте відвідувачам зайти!, дозвольте йому йти!, і т.д., тобто ніби-то наказ по смислу спрямований на третю особу, а фактично let закликає гіпотетичну другу особу, тобто «дозвольте» (ви), а далі вже розкриття змісту, що саме «дозвольте». Щоб утворити у цьому випадку заперечну форму, так само, як і в першому випадку, перед словом let ставиться don’t:

don’t let him go! – не дозволяйте йому йти = нехай він не йде!