Підсумок по часах

У багатьох після всіх пояснень все ж таки виникає питання: а як же точно і впевнено відрізняти 4 часи між собою, і безпомилково визначати, який час треба вжити в даному реченні. Насправді, це досить просто, якщо ви регулярно вживаєте англійську мову, у вас виробляється автоматична звичка, і ви можете швидко визначати, який потрібен час в даній ситуації. Повторимо ще раз всі ознаки, які допоможуть це зробити.

По-перше, часто є слова-індикатори (а також їх відсутність, що також може виявитися суттєвою підказкою, натяком на певний час), які були вказані в поясненнях часів, і які частіше всього можуть допомогти впевнено визначити, який час потрібен в реченні.

По-друге, слід враховувати контекст і ситуації вживання – те, що було сказано перед даним реченням, а також визначені правилом ситуації вживання можуть підказати, який тип дії виражений і, відповідно, який час вживати.

По-третє, не завжди можна визначитися першим і другим методами, але у цій ситуації пам’ятаємо, що часто може не бути єдино правильного рішення, і речення можна вжити не в одному, а двох, чи навіть трьох різних часах , і воно залишиться граматично коректним, просто трошки (або суттєво) зміниться смисл сказаного. Якщо ви автор того речення, то в такий спосіб, через вибір того чи іншого часу, можна керувати змістом, висловлювати чи уточнювати ту чи іншу думку, надавати реченню того чи іншого контексту.

Розділ 6 Узгодження часів та пасивний стан

А зараз перейдемо до такого явища, як узгодження часів. У більшості мов, включно з українською, такого явища нема, а от у англійській мові воно є, і реально вживається на практиці. Багатьом воно здається складним, але це лиш через те, що у нашій мові його нема, і тому воно незнайоме. Насправді воно просте і відбувається чітко за відомим алгоритмом. Достатньо зрозуміти принцип і запам’ятати алгоритм, і це явище стане зрозумілим.

Отже, є два типи узгодження часів: головне речення виражає минулу дію; головне і підрядне речення виражають майбутню дію.

Спочатку поговоримо про перший тип.

Запам’ятайте наступні положення, які визначають узгодження часів:

1. Узгодження відбувається тільки в складнопідрядних реченнях (очевидно, що саме слово «узгодження» говорить про те, що щось з чимось узгоджується. А узгоджується час підрядного речення з часом головного, іншими словами, час підрядного речення треба «підігнати» під час головного).

2. Узгодження може мати місце, тільки якщо головне речення вжите в Past Indefinite (рідше Past Continuous), а підрядне речення містить обидва головні члени речення – підмет і присудок, і може виражати минулу, теперішню чи майбутню дію.

3. Найчастіше у випадках, які потребують узгодження, головне та підрядне речення з’єднані сполучником що, хоча достатньо часто це можуть бути й інші сполучники: коли, куди, де, як, чому, чи.

4. Не підлягають узгодженню підрядні речення, у яких виражений відомий (наприклад, історичний, фізичний) факт або дія, а також можуть не узгоджуватися ті, які виражають минулу дію, і при цьому містять точну обставину часу, тобто вказаний простий і точний час, коли відбулася дія.

Ну що ж, головне речення у нас в минулому часі (інакше не буде узгодження), з цим розібралися, тепер дивимось на підрядне. А воно може бути трьох видів: виражати минулу, теперішню, або майбутню дію (залежно від змісту речення). Відповідно, виходять три формули.

Взагалі, узгодження буде пояснено кількома способами, і кожен читач, в залежності від свого типу сприйняття, вибере найбільш зрозуміле і дохідливе для себе пояснення.