Українська культура 20 століття

1. Українська культура до 20 років.

2. Радянський етап української культури.

3. Художня культура

• до революції;

• 30 роки;

• повоєнні роки;

• роки відлиги (50-60);

• 60 Роки;

• період застою (70);

- до незалежності.

4. Тенденції культури незалежної України.

Українська культура до 20 років

1. Зростання національної самосвідомості у інтелігенції:

- ідеї позитивізму – конкретні і достеменні докази і виміри фізичних і суспільних явищ, розвиток історіографії (М.Грушевський – національна АН, історичне обґрунтування ідеї національної державності);

- створення товариств, бібліотек, архівів (1905 – Київське наукове товариство 9різні галузі знання українською мовою; Галичина – база національного відродження).

- ідеологічна зацікавленість інтелігенції – націоналізм та соціалізм. Основна маса населення байдужа до влади, хоч і не підтримувала її, всі уряди спричиняли репресії проти інтелігенції.

2. УНР – короткий, але стрімкий процес національної свідомості, сплеск енергії народу. Демократична інтелігенція вдається до громадських справ: В.Винниченко пише Універсали, веде переговори з Тимчасовим, потім з Радянським Урядом, М.Грушевський розробляє тактику і стратегію політики; О.Олесь опікується публіцистикою; акад.. А.Кримський, проф.. І.Огієнко – реформи церкви (1 січня 1919 – автокефалія укр.церкви, на 1 Всеукраїнському соборі проголошений митрополит В.Липківський). всі ці новації, апробовані в культурних закладах, хоч і були пізніше знищені, дали змогу зберегти спадкоємність культурної традиції.

Закони УНР були скасовані, УНР ліквідована, Україна проголошена Радянською республікою (крім Західної Укр., яка була частково під владою Польщі, частково Румунії і Чехословакії – до 39 р.).

3. Революція спричинила появу нової інтелігенції (стара майже вся емігрувала), серед якої були як аполітичні, так і палкі революціонери (щодо активної боротьби і щодо відбудови національної культури.

Культура Радянської України

Західна Україна після 1 св. війни не була в складі СРСР. Більша її частина – були селяни, дуже бідні, багато з них безземельних і неписьменних. В 1924 р. – закон про усунення української мови з державних установ Західної України (полонізація) – звідси еміграції, протести проти полонізації (ОУН і т.п.) Після 20 років внаслідок успіхів непу в УРСР Захід спочатку заходів приєднатися до Рад.Укр., але авторитет Рад.уряду почав швидко падати внаслідок колективізації, голодомору 32-33 рр, масових репресій. В 1939 р. – возз’єднання Західної України з СРСР, але на Заході позиції Радянського уряду ніколи не були міцними.

В 2 світовій війні загинув кожний 6-й українець, 2,3 млн. вивезено до Німеччини, економіка втратила 40%, зруйновано 700 міст, 28 тис. сіл. Після перемоги країна отримала психологію країни-переможниці, вперше за багато століть українці опинилися в межах одної держави.

З 2 половини 50 років – початок відлиги, формується нова соціокультурна реальність – поступово починає демонтуватися тоталітарна система, реабілітуються жертви терору, суспільне життя лібералізується.Внаслідок обмеження застосування української літературної мови виникає суржик – повноцінно не входить ні до російської, ні до української духовної культури (духовно небагаті стереотипні цінності).

Уніфікація культури – всіх сфер суспільного життя та побуту (дисиденти – виступали проти ігнорування національних особливостей).

2 пол. 60 – 80 років – кризові явища в усіх сферах суспільства, національних рух серед інтелігенції, який не знайшов значної підтримки, підвищена ідеологізація всього. Переоцінка суспільних ідеалів, поступова відмова від обслуговування ідеологічних догм, руйнування стереотипів суспільної свідомості, нові критерії явищ суспільного життя.

90 роки – сучасність. Нова епоха (кам’яна, залізна – тепер синтетичних матеріалів), була енергія макрокосму – мускульна, механічна, тепер – мікрокосмі – атомна. Підвищена увага до несвідомих чинників формування культурної ментальності. Протистояння парадигмі модерну.