
- •21. Основні стратифікаційні в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •22.Соціальні зміни і модернізація.
- •23. Поняття соціальної взаємодії.
- •24.Соціальні норми як регулятори соціальної поведінки.
- •25.Соціальний статус та соціальна роль.
- •26.Поняття особистості у соціології. Соціологічні теорії особистості.
- •27.Структура особистості.
- •28.Роль і значення соціалізації для суспільства.
- •29.Поняття культури у соціології.
- •30.Форми та види культури. Функції культури.
- •31.Освіта як соціальний інститут.
- •32.Соціологічні теорії навчання.
- •33.Система освіти в Україні та її реформування.
- •34.Поняття соціологічного дослідження, його характеристика, різновиди та етапи проведення.
- •35.Програма соціологічного дослідження та її елементи.
- •36. Методи збору соціологічної інформації (анкетування, інтерв’ю, опитування, спостереження, експреримент) та їх характеристика.
- •37.Сутність поняття сімя. Функції сімї
- •39.Причини розпаду сімей, їх характеристика
- •40.Перспективи розвитку шлюбно-сімейних відносин
- •41.Електоральна поведінка, її сутність, характеристика методологічних підходів до її вивчення.
- •42.Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.
- •43.Фактор впливу на електоральний вибір: методологія аналізу.
- •44.Поняття девіантна поведінки людини. Позитивна і негативна девіантна поведінка.
- •45.Концепція девіантної поведінки е.Дюркгейма. Аномія.
- •46.Основні причини девіантної поведінки: біологічний, психологічний та соціокультурний підходи.
- •47.Типологізація девіантної поведінки. Р.Мертон про критерії і типи девіантної поведінки.
- •48.Девіантна поведінка і злочинність. Типи злочинів. Злочинність серед чоловіків і жінок.
- •49.Соціологія гендерної нерівності.
- •50.Гендерний порядок та гендерні відносини.
- •51.Соціологічна теорія бюрократії (м.Вебер, м.Фуко).
- •52.Соціологія релігії.
- •53.Теорії урбанізації.
- •54.Тенденції розвитку урбанізації.
33.Система освіти в Україні та її реформування.
У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Особливо могутній інноваційний процес охопив українську систему освіти в 1980 -
1990-ті рр. Замість колишньої єдиної й однакової школи з'явилися гімназії, ліцеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Відкрито міжнародні школи й університети, приватні школи і вищі навчальні заклади. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, цивільної авіації, мистецтва) основні вищі навчальні заклади тепер здебільшого університети й академії.
Середня освіта в Україні впродовж різних історичних епох і в XX ст. зокрема не мала постійного терміну і коливалася від 9-річної (1940 ~" 1950)> 10-річної (1950 - 1967, 1997 ~ І991)і 11-річної до 12-річної. За кордоном також змінюються терміни здобування повної середньої освіти, і в різних країнах вони неоднакові. Середня освіта є обов'язковою для того, щоб продовжити здобувати освіту у вищому навчальному закладі.
Початковий рівень вищої освіти в Україні, як і в багатьох інших країнах, можна здобути у спеціалізованому коледжі. Повну вищу освіту людина здобуває тільки після успішного закінчення вищого навчального закладу. За законом "Про освіту", до вищих навчальних закладів в Україні зараховують інститут, академію й університет.
Для реформування системи вищої освіти в Україні характерний пошук оптимальної відповідності між сформованими традиціями в українській вищій школі й новими віяннями, пов'язаними зі вступом у світовий освітній простір. На цьому шляху спостерігаємо кілька тенденцій.
Перша пов'язана з розвитком багаторівневої системи в багатьох університетах України. Переваги цієї системи в тому, що багаторівнева система організації вищої освіти забезпечує ширшу мобільність щодо темпів навчання й вибору майбутньої спеціальності. Вона формує здатність у випускника освоювати на базі отриманої університетської освіти нові спеціальності.
Друга тенденція - значне збагачення вищих навчальних закладів сучасними інформаційними технологіями, широке підключення до мережі "Інтернет" та інтенсивний розвиток дистанційних форм навчання студентів.
Третя тенденція - університизація вищої освіти в Україні й процес інтеграції всіх вищих навчальних закладів з провідними у країні й у світі університетами, що зумовлює появу університетських комплексів.
Четверта тенденція полягає в переведенні вищої школи України на самофінансування. П'ята тенденція відновлення вищої професійної освіти з урахуванням світових стандартів. Тому спостерігаємо перехід українських ВНЗ в режим дослідницько-експериментальної роботи з апробації нових навчальних планів, освітніх стандартів, нових освітніх технологій і структур управління
34.Поняття соціологічного дослідження, його характеристика, різновиди та етапи проведення.
Під КСД зазвичай розуміють систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об'єктивні дані про соціальне явище чи процес, що вивчається.
КСД — це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання, тобто мова йде про діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і індуктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища.
В цьому контексті не слід ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як теоретичний і емпіричний, кожний з яких має свій гносеологічний статус і методологічну роль в структурі соціологічного дослідження:
• для теоретичного соціологічного дослідження вирішальне значений має глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя;
• у центрі емпіричних соціологічних досліджень знаходиться само нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галузі (на основі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики і т. д.) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.
Що стосується відмінностей між фундаментальними і прикладними соціологічними дослідженнями, то основою для такого поділу є відмінність в цілях і завданнях, які ставляться перед ними: одні із них спрямовані на побудову і вдосконалення теорії і методології, на збагачення основ самої соціологічної науки, а інші — на вивчення практичних рекомендацій в цій галузі. I ту й іншу спрямованість можуть мати як теоретичні, так і емпіричні дослідження
Етапи конкретно-соціологічного дослідження |
|
1. Розробка програми і робочого плану |
Визначення предмета і задач дослідження, робочої гіпотези, методів дослідження, виконавців і строків |
2. Підготовка до збору інформації |
Розробка документів програмового збору інформації, пілотажне дослідження |
3. Збір інформації |
Спостереження, опитування, експеримент, вивчення документів |
4. Обробка інформації |
Перевірка, групування, зведення, обчислення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання таблиць тощо |
5. Оцінка результатів |
Інтерпретація даних, формулювання висновків, оформлення звіту про дослідження, розробка пропозицій |
6. Реалізація результатів дослідження |
Різновиди:
Розвідувальне дослідження охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього вивчення об'єкта, явища або процесу. Потреба в розвідувальному дослідженні виникає тоді, коли проблема мало досліджена або зовсім не вивчена. Наприклад, для одержання додаткової інформації про об'єкт, уточнення і коригування гіпотез і завдань, а також для виявлення труднощів, що можуть виникнути в подальшій науково-дослідній роботі. Виконуючи, таким чином, допоміжні завдання, розвідувальне дослідження слугує постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити і про такий його різновид як експрес-опитування, яке дозволяє отримати окремі дані, що особливо цікавлять дослідника (чи керівника-менеджера) у певний момент.
Описове дослідження застосовується тоді, коли об'єктом виступає порівняно велика група людей, що мають різні характеристики. В такій ситуації виділення в структурі досліджуваного об'єкта відносно однорідних груп дає можливість здійснити покрокову оцінку, порівняння і зіставлення потрібних дослідникові характеристик, а поряд із цим, виявити наявність чи відсутність зв’язків між ними. Описові дослідження використовують при вивчені думки користувачів про якість бібліотечно-інформаційного обслуговування або умов роботи в бібліотеці, оцінок нових видів послуг, які надає бібліотека тощо.
Аналітичне дослідження — найбільш поглиблений вид аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається і розглядається, а й з’ясування причин, що лежать в його основі і зумовлюють характер розповсюдження, якість та інші притаманні йому риси.
Аналітичне дослідження має особливу практичну цінність.