
- •21. Основні стратифікаційні в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •22.Соціальні зміни і модернізація.
- •23. Поняття соціальної взаємодії.
- •24.Соціальні норми як регулятори соціальної поведінки.
- •25.Соціальний статус та соціальна роль.
- •26.Поняття особистості у соціології. Соціологічні теорії особистості.
- •27.Структура особистості.
- •28.Роль і значення соціалізації для суспільства.
- •29.Поняття культури у соціології.
- •30.Форми та види культури. Функції культури.
- •31.Освіта як соціальний інститут.
- •32.Соціологічні теорії навчання.
- •33.Система освіти в Україні та її реформування.
- •34.Поняття соціологічного дослідження, його характеристика, різновиди та етапи проведення.
- •35.Програма соціологічного дослідження та її елементи.
- •36. Методи збору соціологічної інформації (анкетування, інтерв’ю, опитування, спостереження, експреримент) та їх характеристика.
- •37.Сутність поняття сімя. Функції сімї
- •39.Причини розпаду сімей, їх характеристика
- •40.Перспективи розвитку шлюбно-сімейних відносин
- •41.Електоральна поведінка, її сутність, характеристика методологічних підходів до її вивчення.
- •42.Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.
- •43.Фактор впливу на електоральний вибір: методологія аналізу.
- •44.Поняття девіантна поведінки людини. Позитивна і негативна девіантна поведінка.
- •45.Концепція девіантної поведінки е.Дюркгейма. Аномія.
- •46.Основні причини девіантної поведінки: біологічний, психологічний та соціокультурний підходи.
- •47.Типологізація девіантної поведінки. Р.Мертон про критерії і типи девіантної поведінки.
- •48.Девіантна поведінка і злочинність. Типи злочинів. Злочинність серед чоловіків і жінок.
- •49.Соціологія гендерної нерівності.
- •50.Гендерний порядок та гендерні відносини.
- •51.Соціологічна теорія бюрократії (м.Вебер, м.Фуко).
- •52.Соціологія релігії.
- •53.Теорії урбанізації.
- •54.Тенденції розвитку урбанізації.
30.Форми та види культури. Функції культури.
Функції культури. Функція - "зовнішній прояв властивостей якого-небудь об'єкта в даній системі відносин:
I. Cultura animi ("оброблення душі", Цицерон). Людинотворення. Соціалізація. Діти-мауглі не можуть стати людьми саме тому, що споконвічно позбавлені соціального спілкування й культурного оточення.
II. Інформаційна. Передавання соціального досвіду. Історична наступність культури.
III. Пізнавальна. З допомогою культури людина пізнає світ і себе в ньому, розширює свої межі.
IV. Нормативна. Усвідомлення того, що людина перебуває у межах культури, сприяє розумінню існування певних культурних заборон, норм, табу. Культура як система моральних, моральних обмежень і положень.
V. Комунікативна. Спілкування людей у часі й просторі, у конкретності й загальності.
VI. Аксіологічна. Саме культура визначає цінність для людини тих або інших феноменів.
VII. Адаптаційна. Пристосування до середовища проживання. На зорі розвитку культури ця функція була найбільш важливою. У цей час вона поступово опускається все нижче за ступенем важливості. Однак у сучасних умовах дана функція трансформується й можна говорити про пристосування до соціального середовища, про виживання у цьому середовищі. Якщо виходити з цього, то адаптаційна функція культури є найбільш важливою для людини як члена суспільства.
VIII. Інтеграція й диференціації людських спільнот. Культура розділяє різні народи або об'єднує один народ. Культура роз'єднує людей різних субкультурних спільнот або поєднує їх в одну таку спільність.
У більшості сучасних суспільств культура існує у наступних основних формах:
1) висока, або елітарна культура - дистанційовані від масових форм арт-факти (зразки образотворчого мистецтва, класичної музики й літератури, моральні образи й наукові стандарти), створювані для еліти й споживані нею;
2) народна культура - фольклор, що являє собою іноформу синкретизму утилітарно-магічно-морально-естетичної діяльності (казки, пісні, звичаї);
3) масова культура - культура, що склалася у процесі розвитку засобів масової інформації, тиражована для маси й споживана масою.
Крім основних форм культури виділяють також різні її види. Серед безлічі класифікацій можна зупинитися на тій, яка спирається на поняття суб'єкта-носія культури, як найбільш узагальненої і універсальної. Застосовуючи все, що ми вже знаємо про це поняття, отримуємо такий розподіл видів культури:
культура суспільства,
культура колективу (організації),
культура особистості.
Жоден з видів культури не зводиться до двох інших ані в сумі, ані по окремості.
І потрібно зазначити, що будь-яка класифікація форм і видів культури, певною мірою, відносна, і в реальній діяльності вони переплітаються, взаємопов'язані між собою. Складність соціокультурної реальності обумовлюється також історичною мінливістю (варіативністю) всіх її істотних характеристик. Тому теоретичні поняття суб'єкта, видів і форм культури потребують подальшого тлумачення за допомогою конкретного історичного матеріалу.