45.Концепція девіантної поведінки е.Дюркгейма. Аномія.

Анóмія —безладдя, беззаконня, відсутність соціального порядку. Ситуація, коли одна або більше осіб не можуть інтегруватися зі стабільними основними інститутами суспільства, що приводить до заперечення найзначніших норм домінантної культури і соціальних відхилень.Аномія, як операціональне поняття, введено в соціологію Е.Дюркгаймом — для позначення суспільної ситуації послаблення соціальних норм та порядку внаслідок розходження між завищеними очікуваннями та обмеженістю економічних благ і товарів при подальшому розподілу праці та посилення економічної кризи.

Родоначальником соціальної аномії вважається французький вчений Е. Дюркгейм.

Важливе значеня для розвитку соціологічного знання мало поняття анемії, яким Дюркгейм позначив стан ціннісно-нормативного вакууму, характерного для перехідних і кризових періодів і стані в розвитку суспільств, коли старі норми і цінності перестають діяти, а нові ще не встановилися.

Простежуючи зв'язок самогубств із приналежністю до певних соціальних груп, Дюркгейм встановлює залежність числа самогубств від ступеня ціннісно-нормативної інтеграції суспільства (групи). Він виділяє три основних типи самогубства, обумовлені різною силою впливу соціальних норм на індивіда: егоїстичне, альтруїстичне і анемічне. Егоїстичне самогубство має місце у випадку слабості соціальних (групових) зв'язків індивіда, результаті чого він залишається наодинці із самим собою і втрачає сенс життя. Альтруїстичне самогубство, навпаки; викликається повним поглинанням суспільством індивіда, що віддає заради нього своє життя, тобто бачачи її сенс поза її самої. Нарешті, анемічне самогубство обумовлене станом анемії в суспільстві, коли соціальні норми не просто слабко впливають на індивідів (як при егоїстичному самогубстві), а взагалі практично відсутні, коли в суспільстві спостерігається нормативний вакуум, тобто анемія. .

Доводячи «нормальний» характер солідарності в суспільстві і «анормальний» характер її відсутності, Дюркгейм значною мірою видавав бажане за дійсне. Він надмірно оптимістично оцінив реальність і перспективи «органічної» солідарності і недооцінив імовірність виникнення нових форм «механічної» солідарності в тоталітарних суспільствах.

46.Основні причини девіантної поведінки: біологічний, психологічний та соціокультурний підходи.

Біологічні: -наслідки спадковості; -вплив природного середовища; -порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; -вроджені психопатії; -мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку. Психологічні: -акцентуації характеру; -інфантилізм; -підвищений рівень тривожності; -різноманітні реакції (емансипації, групування з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хоббі); -задоволення почуття цікавості; -потяг до самоствердження; -потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації. Соціально-економічні: -зниження життєвого рівня населення; -майнове розшарування суспільства; -обмеження соціально схвалених способів заробітку; -безробіття; -доступність алкоголю та тютюну. Соціально-педагогічні: -зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання. Соціально-культурні: -зниження морально-етичного рівня населення; -поширення кримінальної субкультури; -руйнування духовних цінностей; -наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили; -пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки.