3. Основні принципи бухгалтерського обліку

Принцип (від лат. principium - начало, основа) бухгалтерського обліку - це основні засади, на яких здійснюються його функції у мікроекономічному середовищі, тобто суб'єктів господарської діяльності. У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні відмінності, бо сформувалися' вони залежно від національних особливостей їх економічного і суспільного розвитку, форм власності капіталу, способів господарювання і політичного ладу. Тому ці принципи для кожної держави історично обумовлені. Водночас інтеграція національних економік у світовому гос­подарстві, інтернаціоналізація економіки сприяють форму­ванню міжнародних стандартів (норм) бухгалтерського обліку діяльності суб'єктів господарювання.

Найважливішими у бухгалтерському обліку в Україні є принципи: автономності, безперервності, доказовості, грошо' вої оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттєвості, правомочності, відпо­відності, облікової політики, реалізації, періодизації та ін.

Принцип автономності означає, що суб'єкт господа­рювання веде облік своєї діяльності автономно, незалежно від засновників (власників капіталу). Відповідно до націо­нального законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарювання, несе майно­ву і правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані роботи, з дебіторами і кредиторами, банками, іншими кредит­ними установами та інвесторами. Суб'єкт господарювання повинен додержувати принципу автономності у всіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми.

 Принцип безперервності полягає у тому, що під­приємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність безперервно і пос­тійно, відображаючи її у системі бухгалтерського обліку. Господарські засоби згідно цього принципу відображаються в обліку і балансі за оцінкою їх фактичного придбання, влас­ного виробництва, а не за ринковою ціною в окремі періоди року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів, інвесторів для вкладання капіталу. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відоб­раження результатів його фінансово-господарської діяль­ності гарантує від лжебанкрутства та інших негативних випадкових явищ.        

Принцип доказовості результатів  господарювання та використання власного і залученого капіталу грунтується на застосуванні суцільного документування всіх госпо­дарських операцій на підприємстві. При цьому первинні доку­менти, де зафіксовано факт здійснення господарської опе­рації відповідно до нормативно-правових актів, повинні мати обов'язкові реквізити, які стверджують їхню юридичну дока­зовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, наявність підписів матеріально відповідальних осіб, які виконали певну операцію тощо.

 Принцип грошової оцінки у бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій у єдиному грошовому вимірюванні з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками, суміжними звіт­ними періодами. Водночас окремі господарські операції мож­на відображати в обліку за кількісними, умовно-кількісними вимірниками (тонна-кілометри, гектари умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не для узагальнення їх по підприємству в цілому. Як правило, грошова оцінка фінансо­во-господарської діяльності підприємства провадиться у

єдиній національній валюті.

Принцип собівартості - це відображення у бух­галтерському обліку сировини, матеріалів, засобів праці, виробленої продукції за собівартістю їх придбання або виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому вимірнику використання фінан­сових, матеріальних і трудових ресурсів суб'єктом господа­рювання у створенні нового продукту. Метою його є визначення ефективності господарювання, використання показника собівартості для обчислення ціни виробника, порівняння з цінами на товарному ринку. Принцип собі­вартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах є важливою передумовою для обґрун­тування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

 Принцип обачності (обережності, консерватизму) -це відображення у бухгалтерському обліку витрат і доходів на підставі достовірно обгрунтованих первинною докумен­тацією господарських операцій. Обачність і обережність ґрун­туються на -.запобіганні зростанню витрат виробництва, можливих .втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. Консерватизм зумовлений відображенням у обліку тільки реальних доходів

- одержаних грошей від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання належних валютних надходжень.

Принцип закріплення власності ґрунтується на суцільному і безперервному документуванні утворення та використаннякапіталу засновників підприємства у бухгалтер­ському обліку. На підставі документів, які мають юридичну силу, закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик, внесків до статутного капіталу засновниками підприємства та інших коштів. Завдяки цьому принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм власності.

Принцип дискретності передбачає переривання бухгалтерського обліку і звітності, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність підприємст­ва на певну дату. Така потреба виникає при реструктуризації

- поділі підприємства на окремі господарські одиниці, в разі емісії цінних паперів, отриманні кредитів та ін. Принцип дискретності дає змогу до завершення звітного року скласти звітні регістри, Головну книгу, баланс та іншу фінансову звітність на дату облікового періоду. Крім того, він використовується при фінансовому менеджменті, маркетин­гу, а також іншими управлінськими структурами.

       Принцип нарахування застосовується у бухгалтер­ському обліку для визначення моменту проведення витрат і отримання доходів. За цим принципом витрати і доходи відображаються в обліку у тому періоді, у якому вони були нараховані, тобто відбулися незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходивизначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банку чи в касу підприємства, а витрати - після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

        Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку суттєвих витрат упродовж усього виробничого циклу продукції. При цьому витрати, які не мають суттєвого значення для обчислення собівартості продукції, списуються на витратиодразу ж після їх виник­нення, це поштово-телеграфні, канцелярські та інші ана­логічні витрати. Цей принцип дозволяє уникнути накопичення надлишкової інформації у бухгалтерському обліку, яка не має постійних споживачів і істотно не впливає на результати господарської діяльності.

Принцип правомочності полягає у відображенні у бухгалтерському обліку комплексно всієї господарської діяль­ності підприємства незалежно від статутних положень і дає змогу визначити, яку діяльність воно не може здійснювати. Наприклад, згідно статуту, затвердженого в установленому порядку, основною діяльністю підприємства є виробництво лікеро-горілчаної продукції, але за даними бухгалтерського обліку державна податкова інспекція виявила факти розд­рібної торгівлі цими виробами, тобто позастатутну діяльність. У цьому разі за позастатутну діяльність підприємство спла­чує певні фінансові санкції.

  Принцип відповідальності ґрунтується на розмежу­ванні витрат і доходів між періодами завершення вироб­ничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витра­тами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за принципом нарахування та реалізації. Витрати звітного періоду - це ті витрати ресурсів, що виникли у зв'язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи у цьому звітному періоді. Цей принцип бухгалтерського обліку забезпечує відповідність між витратами і доходами у звітному періоді. В разі непра­вильного відображення в обліку витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), порушення платіжної дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових результатів діяльності підприємства, принцип відповідності порушується.

  Принцип облікової політики передбачає додер­жання у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності протя­гом тривалого часу (як правило, звітного року) обраних мето­дів визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

 Принцип реалізації ґрунтується на визначенні у бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) після виконання договірних зобов'язань та вручення рахунків клієнтам. За цим принципом моментом реалізації та визначення доходів від реалізації є момент відвантаження продукції (здавання робіт, послуг) і переходу права власності на неї замовникові, покупцю.

 Принцип періодизації обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні відрізки часу. Періодизація облікового періоду впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування і повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодизація обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.

Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані між собою і забезпечують виконання його функцій - інформаційних, контрольних і загально­економічних у мікроекономічному середовищі.