4. Методика складання балансу

Бухгалтерський фінансовий звіт скла­дається на основі бухгалтерських записів, що підтверджені від­повідними правовими документами. Перед складанням бухгал­терського балансу за станом на перше число кожного місяця звіряють дані (обороти і сальдо) аналітичного обліку (аналіти­чних рахунків) з оборотами і сальдо на відповідних синтетич­них рахунках.

Для порівняння даних заповнюють по двох графах: на поча­ток і кінець звітного періоду. Дані у графу «на початок» заповню­ють з бухгалтерського балансу минулого звітного періоду (року), «на кінець» — з Головної книги, звідки залишки по кожному ра­хунку переносять до балансу.

Баланс складають на бланку, де передбачене групування усіх статей активу і пасиву по розділах. При заповненні таблиці ф. № 1балансу всі його статті оцінюють відповідно до затвердже­них правил оцінки статей балансу.

        Статті балансу підприємства мають відповідати залишкам на аналітичних рахунках Головної книги (книга обліку господарсь­ких операцій) на кінець звітного періоду.

Суми статей балансу по рахунках коштів в банках і позик, одержаних від банків, мають відповідати випискам банків; по ви­конаних і зданих роботах та послугах, на які розрахункові доку­менти передані в банк на інкасо, мають бути звірені з одержани­ми від банку реєстрами, прийнятими ним на інкасо платіжних вимог, та підтверджені актом взаємоперевірки.

У графі 3 показують відомості на початок року по вступному балансу, тобто дані графи 4 балансу річного звіту за попередній рік з урахуванням організаційної перебудови підприємства, пере­оцінки товарно-матеріальних цінностей тощо.

 

Тема 1.4 Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис План

1. Двоїстість відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку

2. Синтетичне та аналітичне групування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку

 

1. Двоїстість відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку

       Суть двоїстості закладена в утворенні і використанні власного і позичкового капіталу суб'єктами підприємницької діяльності. За своєю економічною природою капітал прагне до самозбагачення, зростання розміщенням його у дина­мічні процеси господарювання. Виходячи з природи капіталу, його відображають у бухгалтерському обліку спо­собом двоїстості: у пасиві балансу - утворення, а в активі - використання (розміщення). Звідси рахунки, на яких здій­снюється бухгалтерський облік використання (розміщення) капіталу підприємства (господарських коштів), називають активними, а рахунки, на яких ведеться бухгалтерський облік джерел утвореннякапіталу (господарських коштів) підприємства, - пасивними.

       Для кожного рахунку відводяться окремий аркуш, картка, файл залежно від форми обліку, запровадженої на підприємстві. Для ведення обліку на рахунку картку поділяють на дві рівні частини: ліву - дебетову, праву - кредитову.

       У бухгалтерському обліку значення термінів «дебет» і «кредит» проявляється залежно від того, на якому рахунку вони застосовуються: на активному чи на пасивному.

       На активних рахунках дебет означає збільшення, а кредит - зменшення коштів, на пасивних рахунках ці тер­міни мають протилежне значення: дебет - зменшення, а кредит - збільшення. На активних рахунках, зокрема на рахунках обліку матеріальних цінностей і грошових коштів, замість дебету і кредиту можуть застосовуватися терміни «надійшло» і «вибуло».

       Бухгалтерські записи на активних і пасивних рахунках мають спільну методологічну основу. Відкриваючи рахунок, незалежно від того, активний він чи пасивний, на ньому зверху над таблицею вказують найменування рахунку, записують залишки коштів на початок місяця, відображають операції протягом місяця, підсумовують оборот коштів на рахунку за місяць і виводять залишок, який переходить на наступний місяць як вступний залишок (сальдо). На деяких рахунках залишки виводять після кожної операції (облік дорогоцінних металів). Відображаючи на рахунку господарську операцію, зазначають, коли вона відбулася, її короткий зміст і суму коштів.

       Відображення таким чином обороту коштів на рахунку допомагає вести підрахунок і робити записи, які є більш зрозумілими не лише для професійно орієнтованих працівників, а й для інших учасників підприємства (акціо­нерів). Залишок коштів на кінець місяця обчислюють так: до залишку на початок місяця додають кошти, які надійшли протягом місяця, і віднімають видані кошти.

        Залишки коштів на рахунку бухгалтерського обліку називаються сальдо, залишок на початок місяця - вступ­ним абопочатковим сальдо, а залишок на кінець місяця -вихідним або кінцевим сальдо. Як правило, на активних рахунках утворюється дебетове сальдо, а на пасивних -кредитове.

       Отже, двоїстість - це методичний прийом бухгалтерського обліку, який забезпечує двоїстість відображення кожної господарської операції по дебету і кредиту двох або кількох економічно споріднених рахунків.

       Записи на рахунках виконуються таким чином, щоб дебет одного рахунку був взаємопов'язаний із кредитом одного або кількох рахунків і навпаки кредит одного рахунку - з дебетом одного або кількох рахунків. Взаємозв'язок рахунків обумовлюється їх економічною спільністю та характером   господарських   операцій,   які   на   них відображаються.

       Взаємозв'язок рахунків бухгалтерського обліку нази­вається кореспонденцією, а рахунки - кореспондуючими.

Для точного відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій необхідно правильно визначити їх економічне призначення, тобто знати економічну природу бухгалтерських рахунків.

       Запис операцій кореспондуючих рахунків назива­ється бухгалтерською проводкою.

       Правильне визначення кореспондуючих рахунків при відображенні господарських операцій є необхідною умовою правильного відображення у бухгалтерському обліку проце­сів фінансово-господарської діяльності підприємства, виз­начення її результатів, забезпечення збереження господар­ських коштів та їх раціонального використання.

       Бухгалтерські проводки, в яких кореспондуються лише два рахунки (один по дебету і один по кредиту), називають простими, а бухгалтерські проводки, в яких ко­респондуються більше двох рахунків, - складними..

       При двоїстих методичних прийомах кожну бухгал­терську проводку можна контролювати. Усі операції, відоб­ражені на дебеті рахунків, обов'язково фіксуються на кре­диті кореспондуючих рахунків. Тому підсумки дебетових і кредитових оборотів збалансовуються, тобто вони тотожні.

       Отже, двоїсті методичні прийоми є основним постулатом бухгалтерського обліку, який забезпечує облік і контроль капіталу на всіх стадіях його кру­гообігу у процесі підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки.